54 Економічна політика Рональда Рейгана

З 1981 по 1988 р . посаду президента США обіймав Рональд Рейган. Перш за все йому належало знайти рецепти подолання економічної кризи , яка відчувалася упродовж 70– х років. Його програма оздоровлення американської економіки передбачала:

• Скорочення податків;

• Скорочення державних витрат;

• Розширення свободи підприємництва;

• Зниження курсу долара відносно японської і західноєвропейських валют;

Така економічна політика отримала назву рейганоміки. Вона забезпечила :

• Економічне зростання;

• Розвиток високотехнологічних і енергозберігаючих технологій ;

• Розвиток високотехнологічних галузей (електроніки, приладобудування, авіації , тощо);

• Підйом доходів і зайнятості населення;

Таким чином американська економіка подолала кризу, залишилася розвиненою, конкурентоздатною і найбільшою в світі.

55 План Маршалла.

В 1947 р . , коли країни післявоєнної Європи лежали в руїнах, державний секретар США Джордж Маршалл запропонував їм економічну допомогу.

План Маршалла передбачав :

• надання урядових кредитів і субсидій на закупівлю американських товарів;

• заохочення приватних американських інвестицій;

Для отримання допомоги належало дотримуватися певних умов. Зокрема : не проводити націоналізацію; забезпечити свободу приватного підприємства ; не залучати комуністів до складу уряду. Об’єкти для фінансування могли обирати самі європейці. СРСР такі умови визнав неприйнятими й заборонив своїм союзникам приєднуватися до плану Маршалла.

Відтак американську допомогу отримали 16 західноєвропейських країн . На їх потреби з 1948 по 1951 р. було спрямовано більше 13 мільярдів доларів, з яких 2,4 мільярда отримала Західна Німеччина.

Таким чином європейські країни швидко подолали післявоєнну руїну і стали на шлях економічного зростання. По сьогоднішній день план Маршалла залишається одним із найвидатніших досягнень американської зовнішньої політики.

56 Інтеграційні процеси в Європі.

Після ІІ світової війни втілювалися в життя ідеї європейського економічного співробітництва та інтеграції . Початково ці ідеї залежали від подолання суперечностей між Францією і Німеччиною, котрі в недалекому минулому спровокували дві світові війни. Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував об’єднання сталеливарної і вугільної промисловості обох країн, щоб зробити неможливим таємне виробництво озброєнь. Відповідно до плану Шумана у квітні 1951 р . шість європейських країн, в тому числі Франція і Німеччина підписали Договір про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі. В березні 1957 р . був підписаний Римський договір про створення Європейського Економічного Співтовариства ( Спільного ринку).

Основні напрямки євроінтеграції:

• вільне переміщення товарів;

• вільне переміщення людей і капіталів;

• узгодження торгової політики щодо інших країн;

• узгодження економічної політики;

З 1973 р . , коли до ЄС приєдналася Велика Британія , почалося розширення Європейського Співтовариства. На сьогоднішній день його членами є 27 країн. З 1992 р . ЄС отримало нову офіційну назву – Європейський Союз або Євросоюз.

Євроінтеграція і вступ в Євросоюз проголошено головною метою зовнішньої політики незалежної України. Однак хронічна неефективність державної влади і переслідування опозиції президентом Януковичем гальмують наближення України до Європи.