38 Бойові дії в Північній Африці.

Війна в Північній Африці була спровокована тим, що Беніто Муссоліні спробував створити в Африці велику колоніальну імперію. Британія не могла відволікати багато ресурсів від боротьби з Німеччиною, тим не менше її війська розгромили італійців в Лівії, Сомалі, Ефіопії.

На допомогу союзнику Гітлер відрядив танковий корпус під командуванням генерала Ервіна Роммеля. На пустельних просторах Північної Африки Роммель перейшов до наступальної тактики. У червні 1942 р . він захопив фортецю Тобрук , де взяв у полон близько 30 тисяч її захисників. У відповідь британський флот завдав удару по морським комунікаціям супротивника, внаслідок чого корпус Роммеля залишився без достатніх поставок боєприпасів, палива та інших військових матеріалів. Забезпечивши собі перевагу сил, британський генерал Бернард Монтгомері у жовтні 1942 р . здобув важливу перемогу під Аль-Алемейном. Коли на африканському континенті висадилися американці, то німецько-італійські війська потрапили в безнадійне становище.

Отже уся Північна Африка перейшла під контроль США і Великої Британії.

39 Війна в Азії і на Тихому океані.

7 грудня 1941р. японський авіаносний флот завдав нищівного удару по американській військово-морській базі Пьорл-Харбор. Всього за 2 години Тихоокеанський флот США втратив 19 великих бойових королів. Удари по іншим цілям також виявилися вдалими. Скориставшись з цього, японський флот висадив десанти в Індонезії, на Філіппінах та інших тихоокеанських островах. Японська армія вступила в Таїланд , захопила Бірму, Малайзію. Відтак над величезними просторами Тихого океану і Південно-Східної Азії було встановлене японське панування.

Корінний злам в розвиток подій внесла битва поблизу острова Мідуей. Тут в червні 1942 р американська авіація знищила ударне з’єднання супротивника у складі чотирьох авіаносців. Для японського флоту ці втрати виявилися непоправними.

Таким чином розширення агресії припинилося. Війна в Азії і на Тихому океані набула затяжного характеру.

40 Утворення антигітлерівської коаліції.

Розширення агресії змушувало противників Гітлера об’єднуватися. Першими кроками в цьому напрямку стали поставки по системі ленд-ліз американського озброєння, боєприпасів, продовольства Великій Британії і СРСР. Далі вирішальне значення мали:

- Атлантична хартія від 14 серпня 1941 р. , в якій керівники США і Великої Британії кінцевою метою війни проголосили перемогу над агресорами;

- Декларація Об’єднаних Націй від 1 січня 1942 р. , в якій США , СРСР, Велика Британія, Китай та інші країни зобов’язалися використовувати всі наявні ресурси для переможного завершення війни;

- Двосторонні угоди про взаємодопомогу між СРСР і Великою Британією , СРСР і США.

Таким чином з’явилася єдина антигітлерівська коаліція, що дозволила союзникам консолідувати свої сили і узгодити плани.

41 Нацистський окупаційний режим.

На окупованих територіях нацисти запроваджували так званий «новий порядок» . Як правило він :

• зводився до насильства, пограбування, примусової праці ;

• підтримувався силами СС та гестапо;

• передбачав покарання смертю або концентраційним табором за найменшу непокору.

Водночас нацисти розпочали расову перебудову Європи. Її основні задачі полягали у колонізації і германізації Східної Європи та повному винищенні єврейського населення (голокост). Расовими проблемами займався рейхсфюрер СС Генріх Гімлер. У зв’язку з цим СС на окупованих польських землях зводили табори смерті з газовими камерами і крематоріями, де вбивство мільйонів людей проводилося промисловим способом. Такими таборами смерті стали Аушвіц (Освенцім) , Треблінка, Майданек, Собібор.

Отже нацистський «новий порядок» являв собою злочин проти людства. Незважаючи на терор на окупованих територіях піднімався антифашистський Рух Опору.