3. Правила оформлення курсової роботи
Курсову роботу друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через 1,5 інтервал кеглем 14, шрифтом Times New Roman.
Обсяг основного тексту курсової роботи повинен становити 30-40 сторінок.
Текст курсової роботи повинен мати поля: ліве - 30 мм, праве - 15 мм, верхнє та нижнє – по 20 мм.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, що в свою чергу формуються з питань (підрозділів). Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами напівжирним шрифтом по центру симетрично до тексту. При цьому слово «Розділ» і його порядковий номер друкується в одному рядку, а його назва – в наступному рядку.
Заголовки питань друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (по ширині) напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, та розділяють крапкою.
Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.
Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах розділу (2.1., 1.1.)
Відстань між заголовками і подальшим чи попереднім текстом має бути два інтервали.
Не допускається розміщувати назву підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.
До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації всього тексту. Номер сторінки проставляють у правому нижньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш відносять до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки на ньому не проставляють. На наступній сторінці проставляється цифра "2". У змісті роботи потрібно вказувати тільки початкову сторінку кожного розділу.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці треба подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.
На всі ілюстрації мають бути посилання (наприклад, (рис. 1.1), (див. рис. 2.2)).
Схеми та малюнки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами:
Рис. 1.3. Відображення витрат на виробництво в системі рахунків
Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у додатках. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з порядкового номера ілюстрації. Наприклад, Рис. 2.1 (перший рисунок другого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Текст курсової роботи повинен ілюструватись кресленнями, малюнками, схемами, фотографіями, графіками, діаграмами, таблицями. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети. Кількість ілюстрацій, які розміщуються у курсових роботах, повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту роботи ясності та конкретності.
Цифровий матеріал потрібно оформляти у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Коли у тексті вперше роблять посилання на таблицю, то пишуть «табл.», а другого й наступних разів – «див. табл.» і вказують її номер.
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який розкриває її зміст. Заголовки розміщуються над таблицею посередині листа. Праворуч над заголовком з великої літери пишуть слово "Таблиця" та вказують її порядковий номер.
Знак "№" перед цифрою не ставиться. При поділі таблиці на частини повторюють в кожній частині її "шапочку". Допускається її "шапочку" заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.
Слово "Таблиця" вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть "Продовження таблиці" - з зазначенням номера таблиці. Заголовки таблиці починають з великої літери, підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.
Наприклад:
Типова кореспонденція рахунків з обліку матеріальних витрат відображена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Типова кореспонденція рахунків з обліку матеріальних витрат
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Кореспонденція рахунків |
Сума, грн |
|
Дебет |
Кредит |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Відпущено сировину і матеріали на виробництво |
801 |
201 |
1252,3 |
2 |
Використано електроенергію у виробництві |
803 |
203 |
252,3 |
3 |
Відпущено запасні частини для ремонту основних засобів |
806 |
207 |
251,62 |
Подібну таблицю з типовими проводками стосовно обліку обраного об'єкту курсової роботи розміщують у другому розділі, у кінці пункту, в якому описується синтетичний облік.
Позначення одиниць вимірювання повинно відповідати діючим стандартам (наприклад: грн., м, т. і т.д.).
Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині розділів або підрозділів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівня повинно бути залишеною не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.
Номер формули або рівня складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому поясненні на рядку.
Приклад: "Сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:
(1.1)
де НАВ - норма амортизаційних відрахувань, %.
ЗВ - залишкова вартість основних виробничих фондів, грн."
Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюються комою.
Виконуючи курсову роботу, студент повинен робити посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться у курсовій роботі, на ідеях і висновках яких вирішують проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають потрібну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.
Посилатися потрібно на останні видання публікацій. На давніші видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні точно зазначають номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.
У теоретичній частині роботи повинні міститися посилання на літературні джерела (не менше одного посилання на сторінку). Посилання на літературу оформляються таким чином:
[15* ; с. 276 **], де * порядковий номер джерела літератури у списку використаних джерел, ** сторінка.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Слід писати "... у розділі 2 ...", "дивись 4.6 ..","... за 3.15 ...", "... відповідно 5.2,4.1 ,..", "... на рисунку 4.2 ...", "... у таблиці 3.5 ...", "... за формулою (2.5)", "... у рівняннях (1.3)-(1.7)...",".. у додатку Б...".
Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим матеріалом або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.
Типовий зразок оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел наведений в Додатку В.
Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках (після літератури), розташовуючи у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Безпосередньо перед додатками вміщують аркуш, на якому посередині пишуть слово ДОДАТКИ, у правому нижньому куті проставляють порядковий номер сторінки.
В додатках сторінки не нумеруються.
Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. В правому верхньому кутку рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.
В тексті основної частини, коли йде згадування про певну форму звітності чи іншої документації, що знаходиться у додатках курсової роботи, необхідно робити посилання на відповідний додаток.