1 практична

1.  Педагогічні погляди і діяльність Й.Песталоцці

Й.Г.Песталоцці (1746-1827) – видатний швейцарський педагог-демократ. Народився в Цюрiху у родині лікаря. Вищу освіту здобував у Каролінському колегіумі. Протягом третини століття керував навчально-виховними закладами, де на основі дослідної роботи здійснював i розвивав свої педагогічні iдеї. Спочатку організував у своїй садибі “Нойгоф” “Установу для бідних“ (1774-1780 рр.) – один з перших в історії дослідний навчально-виховний заклад. З 1798 по 1799 рр. створив і утримував притулок для сиріт у м. Станцi. У період 1800-1804 рр. Песталоцці керував інститутом у Бургдорфi, який являв собою комплекс середніх шкіл – базу для підготовки учителів. Цей інститут у 1804 р. переводить до м. Iвердон i там керує ним до 1825 р. Роботу свого закладу поставив на високому рівні, чим здобув світову славу.

Свій багатий педагогічний досвід Песталоццi теоретично узагальнив у творах “Лiнгард i Гертруда“ (1781-1787), “Як Гертруда вчить своїх дітей“ (1801), “Лебедина пісня“ (1826) та ін. У його працях спостерігається великий вплив Руссо, особливо ідея зосередження головної уваги на особі вихованця як центральної точки всіх виховних дій.

Освіту та виховання Песталоцці розглядав як основний засіб перебудови суспільства на розумних і справедливих началах. Він одним із перших серед педагогів звернувся до питання всенародної загальної освіти, оскільки головну причину бідувань простих людей вбачав у їх неуцтві та невмінні раціонально вести господарство. Спрямувавши свої зусилля на покращання життя селян, Песталоцці вважав, що виховання їх дітей повинно полягати у розвитку всебічної здатності до праці та “діяльної любові один до одного“.

Народну школу Песталоцці бачив, передусім, як трудову. Підготовку дітей до праці він мислив собі у тісному поєднанні з їх фізичним, моральним і розумовим розвитком. Песталоцці висунув ідею поєднання навчання дітей з їх продуктивною працею, яку реалізував у “Нойгофі“. Проте це поєднання у нього носило механічний характер.

Головним методологічним положенням у поглядах Песталоцці виступає його твердження, що моральні, розумові та фізичні сили людської природи (за його термінологією сили серця, розуму і руки) мають властивість до саморозвитку, до діяльності. Виховання ж покликане допомогти саморозвитку і спрямувати його у потрібному напрямку.

Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природовідповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого.

Метою виховання повинен бути різнобічний і гармонійний розвиток всіх природних сил та здібностей дитини.

У пошуках загального методу виховання Песталоцці розробив теорію “елементарної освіти“, яка складає так званий метод Песталоцці. Спираючись на принцип природовідповідності, він виділив три найпростіші елементи, з яких повинно починатися будь-яке навчання: число (одиниця), форма (пряма лінія), слово (звук). Елементарне навчання у нього зводиться, передусім, до вміння вимірювати, рахувати i володіти мовою. Свій елементарний метод Песталоцці розповсюджує на всі сторони виховання дитини.

Інтелектуальне виховання Песталоцці ґрунтує на ідеї розвиваючих цілей і завдань навчання. Він був першим з педагогів, хто диференціював змістову і розвиваючу сторони навчального процесу та розвинув ідею розвиваючого шкільного навчання. Надаючи велике значення оволодінню знаннями він вважає, що воно повинно підкорятися більш головному – розвитку здібностей дитини.

Песталоцці намагається здійснити навчання через розроблену ним систему спеціальних вправ. Процес навчання повинен будуватися на принципі послідовного і повного переходу від частини до цілого, від простого і легкого до більш складного і важчого. Оволодіння знаннями необхідно поєднувати з розвитком у дітей уміння користуватися ними.

Пізніше К.Д.Ушинський назвав ідею розвиваючого навчання “великим відкриттям Песталоцці“, яке назавжди залишить за ним ім’я першого народного вчителя. Хоч слід відзначити, що Песталоцці дещо розмежовує i протиставляє розвиток мислення дитини i нагромадження нею знань.

Прагнучи психологізувати навчання, Песталоцці розробив теорію “природного шляху пізнання“. Він вважав, що у дитини процес пізнання починається з чуттєвих сприймань, які після цього переробляються свідомістю. Отже, всяке навчання повинно спиратися на спостереження і дослідження. Тому найважливішою основою навчання Песталоцці вважав наочність, через яку дитина шляхом спостереження отримує правильні уявлення про світ, розвиває мислення і мову. В обґрунтуванні цього принципу Песталоцці пішов далі від Коменського. Він розкрив роль наочності у розвитку логічного мислення дитини під час навчання і, спираючись на свою теорію пізнання, дав цьому психологічне пояснення.

Виходячи із своїх загальнодидактичних положень, Песталоцці заснував методику початкового навчання. Він відкинув книжне початкове навчання, яке ґрунтується на запам’ятовуванні і переповіданні, і вимагав щоб дитина з ранніх років сама вела спостереження і розвивала свої здібності. Песталоцці відстоював звуковий метод навчання грамоти, що було надзвичайно важливо тоді, коли скрізь панував буквоскладальний метод. Для навчання дітей рахунку, вимірюванню, засвоєнню дробів, а також написання елементів букв, Песталоцці використовував квадрат. Цю ідею розвинули його послідовники, створивши так званий “арифметичний ящик“, який використовують у деяких західних школах i понині.

Фізичне виховання Песталоцці називає найпершим видом розумного впливу дорослих на дитину. Його основою є природне прагнення дитини до руху. Здійснювати фізичне виховання потрібно через систему вправ, що спираються на найпростіші рухи, коли дитина ходить, бігає, їсть, п’є, піднімає тощо. Песталоцці підкреслює значення фізичного виховання не тільки для розвитку фізичних сил і можливостей дитини, але й для підготовки її до праці.

У сфері трудового виховання Песталоцці прийшов до думки про необхідність підкорення дитячої праці педагогічним вимогам і висунув принципово нове положення: дитяча праця здійснює позитивний вплив на дитину лише за умови, коли ставить перед собою виховні і моральні завдання. Розглядаючи трудове виховання однією з найважливіших складових свого методу, Песталоцці мав на меті створити “Азбуку умінь“, яка б вміщувала фізичні вправи в сфері найпростіших видів трудової діяльності: бити, носити, кидати, штовхати тощо.

Трудова елементарна освіта, як вважає Песталоцці, повинна допомогти молоді оволодіти основними прийомами і загальною культурою праці. Ці його висловлювання історично підготували виникнення теорії політехнічної освіти.

Релігійно-моральне виховання за Песталоцці полягає вихованні гуманних почуттів до людей, дійової любові до них. Велика роль у цьому належить сім’ї, особливо важливе значення надається материнському вихованню. Моральне виховання повинно вдосконалюватися і в школі. Песталоцці наполягав, щоб моральну поведінку дітей формувати не повчаннями, а розвитком у них через вправи і вправляння моральних почуттів і нахилів. Найпростішим моральним почуттям Песталоцці називає інстинктивно виникаючу у немовляти любов до матері. У подальшому це почуття усвідомлюється дитиною i переноситься спочатку на батька, сестер, братів, потім на вчителя i шкільних товаришів i, нарешті, на свій народ, на всіх людей.

Песталоцці був одним із перших педагогів, які звернулись до розробки проблеми взаємозв’язку сім’ї і школи у вихованні дітей. Розробляючи теорію “елементарної освіти“, Песталоцці передбачав, щоб вона була простою і доступною для опанування кожній матері. На основі цієї теорії він розробив завдання, зміст і методику першочергового виховання і навчання у сім’ї, яке має удосконалюватись у школі. Вважав, що мати повинна з раннього віку розвивати фізичні сили дитини, прививати їй трудові навички, виховувати любов до оточуючих людей, вести до пізнання оточуючого світу.

Запропонований Песталоцці підхід до виховання і навчання дітей має індивідуалізуючий характер, що тоді було великою новиною. Він вимагає від педагога вивчення і врахування на практиці індивідуальності дитини, надання їй не тільки елементарних відомостей, але й розбуджування та скріплювання її духовних сил, морального і суспільного ушляхетнювання. Цим Песталоцці переосмислив соціальну роль учителя і дав зрозуміти, що для успішного виховання молоді потрібні професійно вишколені вчителі.

2. Одне з чільних місць серед видатних зарубіжних педагогів мину-лого належить Ф.Фребелю (1782-1852 рр.) – німецькому філософу і

педагогу, праці якого в сьогоденних реаліях заслуговують на вивчен-

ня, узагальнення та критичне переосмислення. Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою

статті є розкриття сутності теоретичних положень класичної спад-

щини Ф.Фребеля та її внеску в розвиток системи вітчизняної до-

шкільної освіти. Фребель надає виняткового значення дитячій грі як формі актив-

ності в загальній економії дитячого життя й у зв’язку з цим є автором

цілої низки ігор, що носять його ім’я. Такі дитячі ігри з ранньою віку

повинні мати за мету не тільки розваги чи задоволення, але й мету

духовного й особливо розумового розвитку, якщо вони виступають

як ігри-заняття, призначені як вправи для розвитку найрізноманіт-

ніших фізичних і духовних сил. ь. Тут,

передусім, виступають відомі «дари Фребеля», тобто іграшки, при-

значені для дітей найбільш раннього віку та надані дітям у відомій

послідовності та поступовості.

Перший дар – шість м’ячиків, забарвлених в основні кольори спектру (синій і блакитний через їх близьку схожість тут не розріз-

няються). Ці м’ячі поступово підвішуються на мотузці над колискою

дитини, яка може не тільки бачити їх, але і хапати, і приводити в рух.

Вони можуть бути зроблені матір’ю чи нянею, супроводжуючись ви-

значеними, приємними для слуху дитини словами чи пісеньками. На

ґрунті ознайомлення з такою іграшкою в дитині поступово розвива-

ються уявлення про колір, форму, м’якість чи пружність, число, рух і

спокій, про проміжки часу чи про послідовність. Але Фребель, крім

того, цінує м’яч, як форму кулі, цю первинну форму буття у природі,

оскільки тут здійснюється принцип вільного розподілу сили за всіма

напрямками. Навіть сама етимологія цього слова (німецьке Ваll, на

думку Фребеля, Вild des All, тобто образ всього чи цілого) уже вказує

на деяку «самотиснучу, цілу й замкнуту в собі єдність» Другий дар (для дитини першого року й дещо пізніше) склада-

ється з дерев’яної кулі, циліндра та куба. Тут дитина сприймає щось

знайоме – куля замість колишнього м’яча – і щось нове. Нове поля-

гає, передусім, уже у сприйнятті самої кулі, яка виступає тут із влас-

тивостями твердості та важкості. Куб є протилежністю кулі, оскіль-

ки тут ми простежуємо не концентрацію сили, а її розподіл в трьох

напрямках (довжина, ширина, висота). У той же час куб є типовою

формою кристалів, що виступають перед нами як «перший прояв

земних утворень» [1]. Циліндр є чимось об’єднуючим кулю та куб,

бо коли куля – втілення рухливості, а куб – тип нерухомого тіла, то

циліндр наче поєднує в собі нестійкість кулі із стійкістю куба. Зна-

йомство з цими іграшками розширює уявлення про форму тіл, дає

уявлення про звук у зв’язку з ударом одного твердого тіла об інше. З

цими іграшками діти також повинні робити різні маніпуляції, згідно

зі сформульованими вказівкам Фребеля, причому всі ці дії також ма-

ють супроводжуватися розмовою та співом.

Третій дар – куб, розділений на вісім кубиків. За допомогою цієї

іграшки дитина отримує уявлення про ціле й частини, половини,

чверті, восьмі. При цьому дитина може користуватися маленькими

кубиками в будівельних цілях, створюючи з цих елементів прості

конструкції у вигляді стовпчиків, столиків, воріт тощо.

Четвертий, п’ятий, шостий дари складаються також із кубів, при-

чому перший з них розділений на вісім цеглин (геометрична форма

– не куб, а паралелепіпед), другий – на 27 кубиків (з них три розти-

наються діагональним діленням на половини, а інші три – на чвер-

ті), третій – з 27 цеглин (з них шість, у силу поперечного ділення,

можуть розпадатися на дві частини). За допомогою решти дарів, які

також подаються у певній послідовності, дитина отримує подальше

уявлення про форми тіл, а також має у своєму розпорядженні досить

великий конструктивний матеріал, який дає можливість складати з

нього різні фігури Далі пропонуються заняття складнішого типу, що пов’язані також

із перетворенням форм на основі еластичнішого матеріалу, – ліплен-

ня та моделювання, складніше малювання, плетіння фігурних пред-

метів чи взагалі витонченіше пластичне конструювання. Усі ці за-

няття мають відбуватися, на думку Фребеля, в особливих установах,

так званих «дитячих садках», під керівництвом особливих людей, зі

спеціальною підготовкою, так званих «дитячих садівниць». Назву

«Дитячий садок» можна розуміти тут у певному сенсі та буквально,

оскільки Фребель, насамперед, рекомендував заняття з дітьми на від-

критому повітрі, зокрема в садку. Для дітей проводилися особливі

заняття з догляду за садовими чи городніми рослинами, коли кожна

дитина, відповідно до своїх сил, мала доглядати певну грядку, ближ-

че торкаючись самої природи. Внесок у тео-

рію дошкільного виховання Ф.Фребеля можна визначитиних напрямках: у своєму прагненні регламентувати життя з раннього

дитинства власне висунув ідею організації дитячого садка; завдання

виховання – саморозвиток закладених у людині природних сил і зді-

бностей; запровадження різноманітних видів дитячої діяльності, які

використовуються в сучасних ДНЗ; дитяча гра – засіб підвищення

ефективності навчання, пізнавальної активності дітей, формування в

них соціальних якостей; праці педагога сприяли виокремленню до-

шкільної педагогіки в самостійну галузь знання.

3. Педагогіка Монтессорі — система педагогічного виховання, запропонована в першій половині XX століття італійським педагогом, ученим і мислителем Марією Монтессорі

Педагогіка Монтессорі підкреслює і розвиває потенційні здібності дитини, використовуючи спеціально розроблені навчальні матеріали, та ретельно підготоване середовище, приділяючи велику увагу незалежності дитини та її індивідуальним потребам.

Основа філософії – це переконання, що надаючи дитині відповідну освіту і необхідну свободу, забезпечуючи її потреби та виховуючи в ній впевненість у власних силах, любов до життя, повагу, у відповідь можна очікувати такого ж ставлення, а в майбутньому вона повною мірою реалізує себе .

Задача методу полягає у підготовці дитини до життя, а не до школи. Монтессорі культура міцно побудована на незалежності мислення і дій та повазі до себе, однолітків, викладачів, дорослих і світу навколо. Ми віримо, що маючи впевненість і повагу, дитина виросте в дорослого, який досягне великих здобутків.

[Ред.]Підготоване середовище

Класну кімнату В Монтессорі школах умовно розділено на 5 зон: Навички Практичного Життя, Сенсорика, Математика, Розвиток мови, Космічне виховання. Кожна з цих зон устаткована відповідними матеріалами Монтессорі. В школах Монтессорі немає традиційних іграшок, замість них – матеріали для «дитячої роботи», яка природно розвиває кожну дитину, відповідно до її індивідуального темпу, здібностей та зацікавленостей.

[Ред.]Навички Практичного Життя

Вправи з розділу Практичне Життя звичайно першими пропонуються дитині, яка розпочинає навчання. Від оволодіння навичками, які відпрацьовуються в цій зоні, багато в чому залежить успіх дитини в інтелектуальній роботі. Працюючи зі справжнім побутовим приладдям, діти розвивають контроль та координацію рухів, відповідальність, незалежність, впевненість, звичку працювати самостійно, здібність впорядковано мислити, що досягається завдяки власному свідомому вибору діяльності. Діти дуже люблять працювати в цій зоні, так як тут все знайоме та походить з реального життя. Розділ Практичне життя є базовим в Монтессорі освіті. Він включає в себе спеціально розроблені вправи, націлені на розвиток концентрації уваги та самостійності дитини. Ці навички необхідні для того, щоб не залежати від дорослих у щоденних побутових справах, самостійно піклуватися про навколишнє середовище та турбуватися про інших, що зміцнює впевненість дитини в собі. В цій зоні малюки навчаються мити посуд, користуватися кухонним приладдям, готувати прості страви, прибирати, чистити взуття, одягатися, сортувати, пересипати, переливати та змішувати.

[Ред.]Сенсорика

Сенсорний матеріал Монтессорі забезпечує розвиток і систематизацію чуттів (зір, слух, смак, нюх та дотик), завдяки чіткому науковому підходу. Відмінною рисою цього розділу є ізоляція в окремій роботі лише однієї якості, яка відрізняє предмет один від одного (наприклад ізолюється вага чи колір), в той час, як всі інші характеристики є однаковими для всіх об’єктів. Для всіх матеріалів обов’язковою є можливість самостійного контролю помилки, тобто дитина сама може перевірити правильність виконання, не потребуючи допомоги вчителя. Це навчає дітей працювати самостійно, не боячись помилятися. Заняття в сенсорній зоні розроблені для того, щоб дитина навчилась виявляти різницю між якостями предметів (форма, розмір, вага, колір, запах, текстура, смак та ін.). Ці вміння вдосконалюються з метою підготовки дитини до інтелектуальних робіт та подальшого навчання. Монтессорі матеріали прості та захоплюючі, вони допомагають дитині дуже точно розрізняти фізичні властивості об’єктів, що її оточують. Діти працюють з геометричними тілами, дзвониками, пазлами, тканинами, звуковими, смаковими та нюховими «коробочками», роботами для вдосконалення стереогностичного та баричного чуття.

[Ред.]Математика

До роботи з Математичними матеріалами дитина приходить вже ґрунтовно підготована. Спершу працюють з різноманітними матеріалами, які допомагають зрозуміти поняття кількості, а вже потім презентують, як саме кількість може виражатися за допомогою цифр. Ці ідеї потім об’єднуються і разом формують підґрунтя для подальшого розуміння математичних принципів. Дитина вчиться систематизовувати та впорядковувати предмети, розвиваючи процеси мислення. Це сприяє пізнанню абстрактної математичної теорії шляхом використання наочних, предметних навчальних засобів, з якими можна маніпулювати, експериментувати та відкривати їхні нові можливості. Діти працюють з математичними штангами, картками, веретенцями, намистинками, ланцюжками, шершавими цифрами та ін.