2. Тара, що використовується для вантажу класу 1

Тара, що використовується для вантажів класу 1, самореактивних речовин класу 4.1 та органічних пероксидів класу 5.2, повинна відповідати вимогам, що встановлюються для групи речовин середнього ступеня небезпеки (група паковання II), якщо для конкретних небезпечних вантажів за спеціальним положенням у колонці 11 Переліку не передбачено інше. [3, 9, 20, 21].

Внутрішня тара повинна укладатися в транспортну тару таким чином, щоб за звичайних умов перевезення не відбувалося її розриву, проколу або витоку вмісту тощо. Крихка або ламка внутрішня тара (наприклад, виготовлена зі скла, фарфору, кераміки або деяких полімерних матеріалів тощо) повинна укладатися в транспортну тару з використанням відповідного прокладкового матеріалу. Будь-який виток вмісту не повинен істотно погіршувати захисні властивості прокладкового матеріалу або транспортної тари.

В одне комбіноване паковання або в одну крупногабаритну тару дозволяється упаковувати тільки сумісні вантажі, які не вступають один з одним у небезпечну реакцію та не викликають:

загоряння і/або виділення значної кількості тепла;

виділення займистих (горючих), окиснювальних, токсичних чи задушливих газів;

утворення корозійних речовин;

утворення нестабільних речовин.

Загальні положення щодо сумісного завантаження в один вагон або контейнер зазначені в пункті 7.5 Правил, а спеціальні положення щодо сумісного пакування вантажів в одне паковання (колонка 12 Переліку) зазначені у додатку 7 до Правил.

До початку експлуатації кожний тип конструкції тари повинен піддаватися випробовуванням, визначеним у частині 6 Додатка 2 до СМГС.

Тип конструкції тари визначається конструкцією, розміром, матеріалом і його товщиною, технологією виготовлення і застосування, а також способом обробки поверхні; він може включати також тару, що відрізняється від прототипу тільки меншою висотою.

Випробовування тари та її маркування (крім посудин, що працюють під тиском) здійснюється випробувальними лабораторіями.

Результати випробовувань тари оформлюються протоколом.

Результати випробовувань і відомості про організацію (підприємство), яка здійснювала випробовування, мають бути внесені до протоколів випробовувань, які повинні зберігатися у власника тари.

За результатами випробовувань установлюють механічну міцність тари, її призначення та можливість використання для транспортування небезпечних вантажів і видається сертифікат, який засвідчує, що даний тип конструкції тари (уключаючи його обладнання) був успішно випробуваний за типом конструкції на відповідність вимогам, установленим КЕ ООН.

У сертифікаті зазначається тип конструкції тари, марковання, яке наноситься на тару, та термін дії сертифіката. Сертифікат надається виробнику тари.

Кожна одиниця транспортної тари (уключаючи КСВМВ і крупногабаритну тару) перед наповненням і наданням до перевезення перевіряється відправником щодо:

можливості її застосування для вантажу згідно з інструкцією з пакування;

наявністю марковання та відповідного сертифіката;

відсутності корозії, забруднення або будь-яких інших пошкоджень, а кожен КСВМВ - щодо належного функціонування всього експлуатаційного обладнання.

Тара багаторазового використання (уключаючи КСВМВ і крупногабаритну тару) з ознаками зниження міцності в порівнянні із затвердженим типом конструкції виводиться з експлуатації або відновлюється таким чином, щоб вона могла витримати випробовування, передбачені для цього типу конструкції.

До пакування небезпечних вантажів класу 1 (вибухових речовин і виробів) застосовуються загальні вимоги, наведені у пункті 4.1 Правил та спеціальні вимоги:

а) транспортна тара (уключаючи КСВМВ і крупногабаритну тару), яка використовується для пакування небезпечних вантажів класу 1, повинна відповідати вимогам випробовування для групи паковання II;

Можна також використовувати тару (за винятком металевої), що відповідає вимогам випробовування для групи паковання I;

б) запірний пристрій тари, яка містить рідкі вибухові речовини, повинен забезпечувати подвійний захист проти витоку.

Запірний пристрій металевих барабанів, бочок повинен мати відповідну прокладку. Не допускається потрапляння вибухових речовин на витки запірного пристрою, який має різьбу;

в) речовини, розчинні у воді, повинні упаковуватися у вологонепроникну тару;

г) металева тара повинна мати вкладення чи внутрішнє покриття, якщо вибухові речовини або металеві елементи виробів можуть мати контакт із внутрішньою поверхнею тари. Не допускається потрапляння вибухових речовин у поглиблення швів металевої тари, виготовленої методом вальцювання.

Цвяхи, скоби та інші металеві запірні пристрої, що не мають захисного шару, не повинні проникати всередину транспортної або крупногабаритної тари;

ґ) вироби, які містять вибухові речовини, не поміщені в зовнішню оболонку, повинні відокремлюватися один від одного за допомогою прокладок, лотків, а також розділових перегородок, щоб уникнути тертя;

д) вибухові речовини не повинні упаковуватися у таку внутрішню або транспортну тару, у разі використання якої різниця між внутрішнім і зовнішнім тиском, викликана тепловими або іншими впливами, може призвести до вибуху або розриву;

е) якщо тара має подвійну оболонку, заповнену водою, яка може замерзнути під час перевезення, то у воду треба додавати достатню кількість антифризу. Не дозволяється використовувати антифриз, що має вогненебезпечні властивості;

є) вибухові речовини або вироби не дозволяється упаковувати в пластмасову тару, здатну накопичувати статичну електрику. Електростатичний розряд може призвести до ініціювання, запалення або спрацьовування вибухових речовин або виробів;

ж) незалежно від того, відповідає чи не відповідає тара інструкції з пакування, зазначеній у колонці 11 Переліку, для будь-якої вибухової речовини або виробу може використовуватись інструкція з пакування P101, якщо така тара затверджена компетентним органом.