- •План лекції
- •1.Науковий статус політології
- •2.Принципи та функції політики
- •3. Категорії та система методів політології
- •2.Принципи та функції політики
- •2.2. Риси політики.
- •2.3. Предмет політології.
- •2.4. Структурні елементи політології.
- •2.5. Система закономірностей політології.
- •2.6. Основні функції політології.
- •3. Категорії та система методів політології.
- •3.1. Центральні категорії політології.
- •Методи науки про політику.
- •Лекція № 2
- •План лекції Вступ
- •1. Політико-правова думка стародавнього світу.
- •Політичні міфи – основна форма занння про витоки держави.
- •1.2. Політичні парадигми Стародавнього Китаю
- •1.3. Антична доба.
- •1.4. Політико-правова думка Риму.
- •2. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового Часу.
- •2.1. Візантійська політична доктрина (основні риси)
- •Основні риси
- •2.2.Загальні риси політико-правової думки Зах. Європи.
- •2.3.Політичні ідеї мислителів 13-17 ст.
- •1. Трактування раціоналістичних концепцій політики в працях французьких просвітителів.
- •1.1. Політична думка Франції.
- •1.4. Реалізація ідей французьких просвітителів (Томас Джеферсон)
- •2.Філософсько-правові концепції політики в німецькій філософії 18-19 ст.
- •2.1. Політична думка Німеччини 18-19 ст.
- •Принцип свободи членів суспільства
- •Залежність усіх від одного загального законодавства
- •Принципи аморальності політики Канта
- •3.Політологічні теорії 19 ст.
- •3.1. Лібералізм, як політична ідеологія часу.
- •4.Соціалістичні концепції політики.
- •4.1. Критично-утопічний соіалізм.
- •5.2. Політологічні теорії еліти.
- •Завдання додому : вивчити визначення.
- •Політична система її компоненти та структури
- •Політичні інститути
- •Типи сучасних політичних систем.
- •Характерні риси правової держави.
- •3.1 Ознаки правової держави
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Ідеологія і політика.
- •Громадська думка і політика.
- •2. Ідеологія і політика.
- •2.2. Сутність ідеології.
- •Функції ідеології.
- •3. Громадська думка і політика.
- •3.2 Функції громадської думки.
- •План Вступ
- •Місце і роль людини в суспільстві.
- •2.Громадянин і держава (трохи історії).
- •5.Людина і гуманізм.
- •Політичні партії в Україні.
- •3.Програмні цілі нових партій.
- •4.Громадські організації і рухи в громадському житті суспільства.
- •Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •2. Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності;
- •1. Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності
- •Соціальна природа і сутність „політичної свідомості”
- •Структура політичної свідомості
- •3. Функції політичної свідомості
- •4. Широкий і вузький зміст поняття „політична культура”
- •1)Проблеми, що торкаються основ існування людства.
- •1.1) Глобальні проблеми можна розділити на три групи(див. Таб. №1):
- •1.2) Причини виникнення проблем
- •1.3) Глобальні проблеми і політика
- •1.4) ”Глобальний план дій”
- •1.5) Напрямки політичного вирішення глобальних проблем
- •Перелік політологічних понять та визначень.
2. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового Часу.
Політико – правова думка Середньовіччя (V - XV) розвивалася у поєднані з формуванням тисячолітньої імперії ромеїв – Візантії та державними утвореннями на території колишніх західних римських провінцій.
2.1. Візантійська політична доктрина (основні риси)
Візантійська політична доктрина – грунтувалась на ідеях римської державності месіанізму, християнства та антично – еллінських традиціях.
Основні риси
1.Абсолютний характер імператорської влади (з її безпомилковістю, перетворенням у “живий закон на землі”, патерналізмом володаря як “батька” та спадковою династичністю.)
2.Панівне становище світської влади над релігійною (ідея Тахісу була перетворена за імператора Юстиніана на симфонію, яка полягала в союзі держави і церкви за домінування держави в особі монарха.)
3.Високий рівень централізації.
4.Поступопва відмова від домінування універсалістських римських ідей та перехід на використання елліністичних традицій (заміна латинських законів на грецькі),єдину мову (грецьку) та відповідну культурну спадщину.
Саме в Другому Римі лежать корені східного ортодоксального християнського православ’я, яке зходом вкорінилося у східнослов’янському світі.
2.2.Загальні риси політико-правової думки Зах. Європи.
На тереторії тодішніх західних римських провінцій тривалий час не існувало єдиного державного утворення, як у колишніх східних провінціях. Кілька імперій, які досить швидко змінили одна одну, перетворилися на національні держави. Ці процеси позначились й на розвитку політичної думки того періоду.
Зокрема, тут велася зі змінним успіхом боротьба між світською і духовною владами. Церква перемогала у VII - IX ст, та XII – XIII ст,але після XIV ст. її політична сила почала зменшуватись.
Разом з тим, попри відсутність єдиної доктрини, можна відокремити такі загальні риси політико – правової думки Західної Європи:
Панування августинізованої системи (від імені Аврелія Августина), в якій держава і церква складали одне ціле, світська влада підпорядкована церкві.
Надмірна централізація влади.
Утвердження християнської церковної доктрини про верховенство Папи Римського (твір папи Григорія VII “Диктат папи” 1075р.)
Боротьба за збільшення обмеження монаршої влади (англійська Велика хартія вольностей 1215, рейхстаг та магдебурське право 1188 у Священій Римській імперії, парламенти як вищі судові інститути у Франції, Іспанії і т. п. ).
5. Домінування згодом доктрини ФОМИ АКВІНСЬКОГО (1225 - 1274 ) який на основі вчення Арістотеля створив християнську доктрину держави (трактати “Про правління правителів”, “Сума проти язичників”). Відповідно до неї державна влада походить від Бога і тому повина бути підпорядкована духовній владі – церкві. Метою держави є “загальне благо”, забезпечення умов для пристойного життя, а сутність влади – у підпорядкуванні нижніх прошарків суспільства верхнім згідно з порядком, заведеним богом.
На противагу доктрині правлячих (церковних) кіл у X – XIII ст. набирають сили так звані Єресі що закликають до відновлення ранньохристиянсьокї ор-ції церкви рівності всіх членів релігійної общини і суспільства в цілому.