
- •План лекції
- •1.Науковий статус політології
- •2.Принципи та функції політики
- •3. Категорії та система методів політології
- •2.Принципи та функції політики
- •2.2. Риси політики.
- •2.3. Предмет політології.
- •2.4. Структурні елементи політології.
- •2.5. Система закономірностей політології.
- •2.6. Основні функції політології.
- •3. Категорії та система методів політології.
- •3.1. Центральні категорії політології.
- •Методи науки про політику.
- •Лекція № 2
- •План лекції Вступ
- •1. Політико-правова думка стародавнього світу.
- •Політичні міфи – основна форма занння про витоки держави.
- •1.2. Політичні парадигми Стародавнього Китаю
- •1.3. Антична доба.
- •1.4. Політико-правова думка Риму.
- •2. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового Часу.
- •2.1. Візантійська політична доктрина (основні риси)
- •Основні риси
- •2.2.Загальні риси політико-правової думки Зах. Європи.
- •2.3.Політичні ідеї мислителів 13-17 ст.
- •1. Трактування раціоналістичних концепцій політики в працях французьких просвітителів.
- •1.1. Політична думка Франції.
- •1.4. Реалізація ідей французьких просвітителів (Томас Джеферсон)
- •2.Філософсько-правові концепції політики в німецькій філософії 18-19 ст.
- •2.1. Політична думка Німеччини 18-19 ст.
- •Принцип свободи членів суспільства
- •Залежність усіх від одного загального законодавства
- •Принципи аморальності політики Канта
- •3.Політологічні теорії 19 ст.
- •3.1. Лібералізм, як політична ідеологія часу.
- •4.Соціалістичні концепції політики.
- •4.1. Критично-утопічний соіалізм.
- •5.2. Політологічні теорії еліти.
- •Завдання додому : вивчити визначення.
- •Політична система її компоненти та структури
- •Політичні інститути
- •Типи сучасних політичних систем.
- •Характерні риси правової держави.
- •3.1 Ознаки правової держави
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Ідеологія і політика.
- •Громадська думка і політика.
- •2. Ідеологія і політика.
- •2.2. Сутність ідеології.
- •Функції ідеології.
- •3. Громадська думка і політика.
- •3.2 Функції громадської думки.
- •План Вступ
- •Місце і роль людини в суспільстві.
- •2.Громадянин і держава (трохи історії).
- •5.Людина і гуманізм.
- •Політичні партії в Україні.
- •3.Програмні цілі нових партій.
- •4.Громадські організації і рухи в громадському житті суспільства.
- •Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •2. Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності;
- •1. Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності
- •Соціальна природа і сутність „політичної свідомості”
- •Структура політичної свідомості
- •3. Функції політичної свідомості
- •4. Широкий і вузький зміст поняття „політична культура”
- •1)Проблеми, що торкаються основ існування людства.
- •1.1) Глобальні проблеми можна розділити на три групи(див. Таб. №1):
- •1.2) Причини виникнення проблем
- •1.3) Глобальні проблеми і політика
- •1.4) ”Глобальний план дій”
- •1.5) Напрямки політичного вирішення глобальних проблем
- •Перелік політологічних понять та визначень.
1.3. Антична доба.
Боротьба різноманітних течій античної доби насамперед пов’язана з вибором форм політичного устрою суспільства.
а) Так прибічником правління аристокрвтів крові (“благородних”) був ФЕОГНІД МЕГАРСЬКИЙ (VI – V до н. е . ), ГЕРАКЛІТ (VI – V ст.до н.е) – критикував демократію “де править юрба”, витсупав за аристократичне правління нової знаті – власників. Певною мірою Геракліт був першим давньогрецьким утопістом, який написав про ідеальну пербудову суспільства, релігії і моралі на основі природного закону.
Предметне ж коло політики було окреслено ПЛАТОНОМ (427 – 347рр. до. н. е ), його праці “Політик”, “Держава”, “Закони”, та АРІСТОТЕЛЬ (384 - 322 р. до н. е ), його праці “Політика”, “Велика етика”, “Афінська Політія”. Арістотель зібрав величезну кількість даних про конституційний лад 159 грецьких держав – полісів, зробив найпомітніший внесок у створення основ теорії держави і сформулював деякі принципи політичної науки. Суть підходу Арістотеля до політики криється в акцентуванні на її мудрості як умінні вибирати засоби для досягнення загальної мети – благо всіх. Арістотель критикував крайню демократію - владу демосу, а не закону - ОХЛОКРАТІЮ. Арістотель захищав цензову демократію – що могла б поєднуватись на примиренні багатих і бідних та пануванні законів. Найкращою формую держави Арістотель вважав “ПОЛІТІЮ”( що об’єднає у собі переваги олігархії і демократії ).”Політія”-“середня” форма держави, в якій панує “середній” клас та поміркованість, а по суті – Ідеологія центризму.
б) Аналізуючи античну спадщину політичної думки слід відзначити такі основні цінності:
Феномен полісу (виник у VIII - VII) – пов’язують з широким вжитком усного слова, писаних законів і рівність громади полісу перед законом, що стало підставою – для грецької демократії.
Принцип республіканізму – що й нині досить поширені у політичній практиці сучасного світу, полягав у виборності всіх посад, звітності посадових осіб та обмеженності їх перебування біля влади, а також використання суду присяжних.
Принцип договірного походження держави – базується на розумінні людини як суспільної, політичної істоти, спільність яких укладає суспільний договір про утворення держави з розподілом всередині неї політичної влади.
Ідея Тахісу – полягає в єдності всіх громадян полісу, що повинні ставити інтереси громади вище своїх приватних інтересів. Ця ідея пропонувала поміркованість, мужність, мудрість і силу що разом узяті становили інтегральне поняття справедливості.
Ідея імперії втілена в життя учнем Арістотеля Александром Македонським включала в себе: одновладність, впровадження – культу можновладця – АВТОКРАТОРА (д/з визначення “Автократія”), що поєднував у своїй особі законодавчу, виконавчу і судову владу.
По суті реалізація імперської ідеї сприяла уніфінації державного будівництва з диференційованого системою податків. Єдиною фінансовою системою (македонська монета), утвердженням де – факто державної грецької мови та ін.
1.4. Політико-правова думка Риму.
Політико – правова думка Риму розвивалась на базі інституту сім’ї, а політичне життя відбувалось за законами, які охоронялися від монарха і громади й реалізовувалися під наглядом монарха. Революційним з погляду права був розподіл права у V ст.до н. е. На громадянське, державне і приватне. Республіканський Рим, грунтуючись на досягненнях грецької політико – правової думки розвинув інститут громадянства, яке отримувалося від народження та у вигляді надання його за заслуги перед державою. Цей інститут постійно розширювався: спочатку громадянами були тільки вільні жителі Риму, потім його союзники, а згодом вільні жителі провінцій. Громадяни мали право голосу в КОМІЦІЯХ, могли домагатися всіх посад апелювати до народу проти смертних присудів, безчесних покарань(розп’яття, різки, батоги), мали право на власність та вступ до шлюбу.
Завдання студентам до першого пункту
Користуючись підручниками законспектувати і вивчити визначення.
Демократія
Охлократія
Олігархія
Автократія,Авторитизм
Аристократія
Влада
Рекомендована літ-ра до I пункту
”Політична теорія держави” С.Г.Рябов К-1996 с.28
“Політологія”/матеріали до семінарських занять/ П.П.Марчук
с.19-20, 20-21