
- •План лекції
- •1.Науковий статус політології
- •2.Принципи та функції політики
- •3. Категорії та система методів політології
- •2.Принципи та функції політики
- •2.2. Риси політики.
- •2.3. Предмет політології.
- •2.4. Структурні елементи політології.
- •2.5. Система закономірностей політології.
- •2.6. Основні функції політології.
- •3. Категорії та система методів політології.
- •3.1. Центральні категорії політології.
- •Методи науки про політику.
- •Лекція № 2
- •План лекції Вступ
- •1. Політико-правова думка стародавнього світу.
- •Політичні міфи – основна форма занння про витоки держави.
- •1.2. Політичні парадигми Стародавнього Китаю
- •1.3. Антична доба.
- •1.4. Політико-правова думка Риму.
- •2. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового Часу.
- •2.1. Візантійська політична доктрина (основні риси)
- •Основні риси
- •2.2.Загальні риси політико-правової думки Зах. Європи.
- •2.3.Політичні ідеї мислителів 13-17 ст.
- •1. Трактування раціоналістичних концепцій політики в працях французьких просвітителів.
- •1.1. Політична думка Франції.
- •1.4. Реалізація ідей французьких просвітителів (Томас Джеферсон)
- •2.Філософсько-правові концепції політики в німецькій філософії 18-19 ст.
- •2.1. Політична думка Німеччини 18-19 ст.
- •Принцип свободи членів суспільства
- •Залежність усіх від одного загального законодавства
- •Принципи аморальності політики Канта
- •3.Політологічні теорії 19 ст.
- •3.1. Лібералізм, як політична ідеологія часу.
- •4.Соціалістичні концепції політики.
- •4.1. Критично-утопічний соіалізм.
- •5.2. Політологічні теорії еліти.
- •Завдання додому : вивчити визначення.
- •Політична система її компоненти та структури
- •Політичні інститути
- •Типи сучасних політичних систем.
- •Характерні риси правової держави.
- •3.1 Ознаки правової держави
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Ідеологія і політика.
- •Громадська думка і політика.
- •2. Ідеологія і політика.
- •2.2. Сутність ідеології.
- •Функції ідеології.
- •3. Громадська думка і політика.
- •3.2 Функції громадської думки.
- •План Вступ
- •Місце і роль людини в суспільстві.
- •2.Громадянин і держава (трохи історії).
- •5.Людина і гуманізм.
- •Політичні партії в Україні.
- •3.Програмні цілі нових партій.
- •4.Громадські організації і рухи в громадському житті суспільства.
- •Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •2. Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності;
- •1. Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності
- •Соціальна природа і сутність „політичної свідомості”
- •Структура політичної свідомості
- •3. Функції політичної свідомості
- •4. Широкий і вузький зміст поняття „політична культура”
- •1)Проблеми, що торкаються основ існування людства.
- •1.1) Глобальні проблеми можна розділити на три групи(див. Таб. №1):
- •1.2) Причини виникнення проблем
- •1.3) Глобальні проблеми і політика
- •1.4) ”Глобальний план дій”
- •1.5) Напрямки політичного вирішення глобальних проблем
- •Перелік політологічних понять та визначень.
2.Громадянин і держава (трохи історії).
В часи Великої Французької революції (1792 р.) поняття “громадянин” було введено декретом як обов’язкова форма звертання один до одного.
Громадянин – повноправний вільний член суспільства, який бере активну участь в громадському і державному житті.
Громадянство – це особливий політично-юридичний стан особистості, якого вона набуває на основі Конституції. Разом з тим, це реальне відношення людини до держави і держави до людини.
Перша конституція виникла в Північній Америці, США і набрала чинності 4 березня 1789 р. вона як і всі наступні конституції країн світу, містила загальні принципи прав і обов’язків громадян. Система прав, свобод і обов’язків громадян реалізується на основі єдиних принципів, розроблених як світовим товариством, так і парламентами країн. Всесвітня декларація прав людини(схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1984 р.) складається із преамбули та 30 статей. Було вперше в практиці міжнародних відносин дано перелік основних прав і свобод, якими повинна користуватися кожна людина. З того часу було прийнято 178 міжнародних документів з прав людини.
Міжнародні акти про права людини передбачають спеціальні контрольні механізми їх виконання, створені і діють Міжнародна Комісія ООН по правах людини, Комітет по правах людини, Європейська комісія по правах людини. (Див. Розділ 2 Конституції. України ).
Які ж основні права і свободи? Як вони реалізуються державами? Це право на життя, презумпція невинності, охорона особистого життя громадян, свобода зборів, мітингів, походів на вулицях, демонстрацій; свобода інформації, слова, друку: свобода контактів між людьми і т. ін.
Проблема гарантій прав з боку держави невіддільна від відповідальності особистості. В цьому розумінні гостро стоїть питання про політику поведінку особистості, про взаємо зв’язок людини і політики.
5.Людина і гуманізм.
Зміна соціальної ролі особистості і створення умов для гармонійного розвитку можливі лише на шляху гуманізації соціально-політичного, економічного та духовного життя людей.
Що таке гуманізм? Які шляхи гуманізації суспільства?
Гуманізм – це сукупність ідей, поглядів і переконань, які утверджують високе суспільне визнання людини, її цінності як особистості, право на свободу, щастя, розвиток і вияв своїх здібностей.
Джерела гуманізму – в невпинному інтересі до людини, її духовно-морального світу, розвитку культури, філософії, мистецтва, літератури, науки.
Коли виник цей рух?
Гуманізм виник як ідейно-культурний рух проти феодально-церковної ідеології в епоху Відродження, одержав могутній імпульс в період буржуазно-демократичних революцій 17 – початку 19 ст. Боротьба класу буржуазії, яка народжувалась, за владу проти феодальних відносин відбилась в гуманістичних ідеалах просвітителів, в ідеях рівності і свободи особистості.
Основні напрямки гуманізації були такі: подолання відчуженості людини від політики; дотримання і забезпечення прав людини; утвердження економічної демократії з системою соціального захисту індивіда; створення умов для творчого використання особистістю суспільних цінностей; гармонійність у відносинах між людиною і природою.
Зупинимося на докладній характеристиці цих напрямків. Однією з визначальних умов у подоланні відчуженості людини від політики, держави і суспільства є побудова правової держави і визначення в ній статуту особистості, який має базуватись на принципах недоторканності особистості, утвердження прав і свобод людини, визначенні кордонів правової і соціальної автономії (незалежності особистості) та ін. Соціально-політична діяльність людини повинна бути вільною і суспільно значимою.
Важливою умовою вирішення проблем людини є зміна її соціально-економічного статусу. Це можливо лише на шляху до централізації власності, створення змішаної економіки, демократизації виробничих відносин, впровадження принципу оплати за працею, розвитку економіки в інтересах людини.
Гуманізація суспільства неможлива без удосконалення сімейно-шлюбних відносин.
Сім’я – соціальна основа суспільства, і в цьому ступінь свободи людини визначається ступенем її свободи в сімейно-шлюбних відносинах. Суспільство повинно забезпечити сім’ї і кожному її члену соціально-економічну незалежність.
Лекція №8
Політичні партії та громадські рухи
План
1.Сутність політичних партій і партійних систем (поняття і класифікація)
2. Політичні партії в Україні
3. Програмні цілі нових партій.
4. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
Література:
"Основи політології" Ф.М.Кирилюк Київ – 1995
"Політологія" Київ - 1998 під редакцією Бабкіної О.В. Горбатенко В.П.
Політологічний словник
Партія (від лат. pars.partis - частина) - організована група однодумців, яка представляє інтереси частини народу і ставить за мету їх реалізацію шляхом завоювання державної влади, або ж участі у її здійснені.
Партійна система - сукупність усіх існуючих і діючих у даній країні партій (правлячих та опозиціях),які беруть участь у здійсненні державної влади .
Політичний рух - це відносно цілеспрямована й організована діяльність значних груп людей, які мають спільні інтереси й борються за їх реалізацію політичними засобами . Тобто такими, які впливають на політичну владу.
Політична діяльність - у широкому розумінні - це реалізація політичних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, організацій, органів, інших соціальних спільнот, окремих осіб для здійснення певних політичних інтересів з приводу завоювання, використання й утримання влади. У вузькому розумінні Політична діяльність - це методи й засоби виконання владних функцій певними політичними силами, суспільними групами, а також засоби протидії їм, які не виходять за межі правової регламентації й відповідають вимогам конституції.
Нормально функціонуюча політична система суспільства немислима без політичних партій і громадських організацій. Це свого роду камертон який дає можливість визначити ступінь демократичності суспільства, рівень суспільно-політичної активності громадян.
Взаємодіючи як між собою, так і з іншими елементами політичної системи, партії та громадські рухи відіграють цілком істотну, лише їм властиву роль в розвитку суспільства. На початок 2005 року в Україні було зареєстровано 126 політ. партій.
1.Сутність політичних партій і партійних систем. (поняття і класифікація). Політичні партії відомі з часів Стародавньої Греції. Але найбільшого поширення вони набули з появою на політичній арені буржуазії і пролетаріату.
Першою масовою партією була засноване в 1861р. Ліберальне товариство Регістрації Виборців в Англії . В 1863р. виникла перша робітнича партія - Загальна Німецька Спілка,заснована Ф.Лассалем. В XX ст. процеси національно - визвольної боротьби в Азії та Африці, посилення прогресивного руху в Латинській Америці призвели до появи політичних партій на цих континентах.
Сьогодні у світі налічується > 1 тис. партій. В Україні на кінець 2005 року зареєстровано 126 партій. Спільними для сучасних політичних партій є їх функціональне призначення.
Яка ж роль партійних систем в політичному дитті суспільства?
Політичні партії, прагнучи досягнути своєї мети, змушені із практичних міркувань вступати у взаємодію одне з одною. Таким чином, створюються партійні системи, (які можна визначити як сукупність відносин між легально діючими політичними партіями, що прагнуть до завоювання, утримання і здійснення влади).
До складу партійної системи входять партії, котрі в своїй діяльності дотримуються загальних принципів, правил боротьби і співробітництва в межах домовленостей. При цьому політичні партії керуються не стільки абсолютним визнанням схвалених принципів і правил, скільки кон‘юктурними міркуваннями, інтересами б-би за владу.
Всередині партійних систем існують різні залежності між партіями, що називаються партійними угодами. Принципи партійних угод викликають із загальних норм, які регулюються політичною системою.
В межах окремих угод можливі партійні коаліції, котрі звичайно недовговічні.