2.Громадянин і держава (трохи історії).

В часи Великої Французької революції (1792 р.) поняття “громадянин” було введено декретом як обов’язкова форма звертання один до одного.

Громадянин – повноправний вільний член суспільства, який бере активну участь в громадському і державному житті.

Громадянство – це особливий політично-юридичний стан особистості, якого вона набуває на основі Конституції. Разом з тим, це реальне відношення людини до держави і держави до людини.

Перша конституція виникла в Північній Америці, США і набрала чинності 4 березня 1789 р. вона як і всі наступні конституції країн світу, містила загальні принципи прав і обов’язків громадян. Система прав, свобод і обов’язків громадян реалізується на основі єдиних принципів, розроблених як світовим товариством, так і парламентами країн. Всесвітня декларація прав людини(схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1984 р.) складається із преамбули та 30 статей. Було вперше в практиці міжнародних відносин дано перелік основних прав і свобод, якими повинна користуватися кожна людина. З того часу було прийнято 178 міжнародних документів з прав людини.

Міжнародні акти про права людини передбачають спеціальні контрольні механізми їх виконання, створені і діють Міжнародна Комісія ООН по правах людини, Комітет по правах людини, Європейська комісія по правах людини. (Див. Розділ 2 Конституції. України ).

Які ж основні права і свободи? Як вони реалізуються державами? Це право на життя, презумпція невинності, охорона особистого життя громадян, свобода зборів, мітингів, походів на вулицях, демонстрацій; свобода інформації, слова, друку: свобода контактів між людьми і т. ін.

Проблема гарантій прав з боку держави невіддільна від відповідальності особистості. В цьому розумінні гостро стоїть питання про політику поведінку особистості, про взаємо зв’язок людини і політики.

5.Людина і гуманізм.

Зміна соціальної ролі особистості і створення умов для гармонійного розвитку можливі лише на шляху гуманізації соціально-політичного, економічного та духовного життя людей.

Що таке гуманізм? Які шляхи гуманізації суспільства?

Гуманізм – це сукупність ідей, поглядів і переконань, які утверджують високе суспільне визнання людини, її цінності як особистості, право на свободу, щастя, розвиток і вияв своїх здібностей.

Джерела гуманізму – в невпинному інтересі до людини, її духовно-морального світу, розвитку культури, філософії, мистецтва, літератури, науки.

Коли виник цей рух?

Гуманізм виник як ідейно-культурний рух проти феодально-церковної ідеології в епоху Відродження, одержав могутній імпульс в період буржуазно-демократичних революцій 17 – початку 19 ст. Боротьба класу буржуазії, яка народжувалась, за владу проти феодальних відносин відбилась в гуманістичних ідеалах просвітителів, в ідеях рівності і свободи особистості.

Основні напрямки гуманізації були такі: подолання відчуженості людини від політики; дотримання і забезпечення прав людини; утвердження економічної демократії з системою соціального захисту індивіда; створення умов для творчого використання особистістю суспільних цінностей; гармонійність у відносинах між людиною і природою.

Зупинимося на докладній характеристиці цих напрямків. Однією з визначальних умов у подоланні відчуженості людини від політики, держави і суспільства є побудова правової держави і визначення в ній статуту особистості, який має базуватись на принципах недоторканності особистості, утвердження прав і свобод людини, визначенні кордонів правової і соціальної автономії (незалежності особистості) та ін. Соціально-політична діяльність людини повинна бути вільною і суспільно значимою.

Важливою умовою вирішення проблем людини є зміна її соціально-економічного статусу. Це можливо лише на шляху до централізації власності, створення змішаної економіки, демократизації виробничих відносин, впровадження принципу оплати за працею, розвитку економіки в інтересах людини.

Гуманізація суспільства неможлива без удосконалення сімейно-шлюбних відносин.

Сім’я – соціальна основа суспільства, і в цьому ступінь свободи людини визначається ступенем її свободи в сімейно-шлюбних відносинах. Суспільство повинно забезпечити сім’ї і кожному її члену соціально-економічну незалежність.

Лекція №8

Політичні партії та громадські рухи

План

1.Сутність політичних партій і партійних систем (поняття і класифікація)

2. Політичні партії в Україні

3. Програмні цілі нових партій.

4. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.

Література:

"Основи політології" Ф.М.Кирилюк Київ – 1995

"Політологія" Київ - 1998 під редакцією Бабкіної О.В. Горбатенко В.П.

Політологічний словник

Партія (від лат. pars.partis - частина) - організована група однодумців, яка представляє інтереси частини народу і ставить за мету їх реалізацію шляхом завоювання державної влади, або ж участі у її здійснені.

Партійна система - сукупність усіх існуючих і діючих у даній країні партій (правлячих та опозиціях),які беруть участь у здійсненні державної влади .

Політичний рух - це відносно цілеспрямована й організована діяльність значних груп людей, які мають спільні інтереси й борються за їх реалізацію політичними засобами . Тобто такими, які впливають на політичну владу.

Політична діяльність - у широкому розумінні - це реалізація політичних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, організацій, органів, інших соціальних спільнот, окремих осіб для здійснення певних політичних інтересів з приводу завоювання, використання й утримання влади. У вузькому розумінні Політична діяльність - це методи й засоби виконання владних функцій певними політичними силами, суспільними групами, а також засоби протидії їм, які не виходять за межі правової регламентації й відповідають вимогам конституції.

Нормально функціонуюча політична система суспільства немислима без політичних партій і громадських організацій. Це свого роду камертон який дає можливість визначити ступінь демократичності суспільства, рівень суспільно-політичної активності громадян.

Взаємодіючи як між собою, так і з іншими елементами політичної системи, партії та громадські рухи відіграють цілком істотну, лише їм властиву роль в розвитку суспільства. На початок 2005 року в Україні було зареєстровано 126 політ. партій.

1.Сутність політичних партій і партійних систем. (поняття і класифікація). Політичні партії відомі з часів Стародавньої Греції. Але найбільшого поширення вони набули з появою на політичній арені буржуазії і пролетаріату.

Першою масовою партією була засноване в 1861р. Ліберальне товариство Регістрації Виборців в Англії . В 1863р. виникла перша робітнича партія - Загальна Німецька Спілка,заснована Ф.Лассалем. В XX ст. процеси національно - визвольної боротьби в Азії та Африці, посилення прогресивного руху в Латинській Америці призвели до появи політичних партій на цих континентах.

Сьогодні у світі налічується > 1 тис. партій. В Україні на кінець 2005 року зареєстровано 126 партій. Спільними для сучасних політичних партій є їх функціональне призначення.

Яка ж роль партійних систем в політичному дитті суспільства?

Політичні партії, прагнучи досягнути своєї мети, змушені із практичних міркувань вступати у взаємодію одне з одною. Таким чином, створюються партійні системи, (які можна визначити як сукупність відносин між легально діючими політичними партіями, що прагнуть до завоювання, утримання і здійснення влади).

До складу партійної системи входять партії, котрі в своїй діяльності дотримуються загальних принципів, правил боротьби і співробітництва в межах домовленостей. При цьому політичні партії керуються не стільки абсолютним визнанням схвалених принципів і правил, скільки кон‘юктурними міркуваннями, інтересами б-би за владу.

Всередині партійних систем існують різні залежності між партіями, що називаються партійними угодами. Принципи партійних угод викликають із загальних норм, які регулюються політичною системою.

В межах окремих угод можливі партійні коаліції, котрі звичайно недовговічні.