- •План лекції
- •1.Науковий статус політології
- •2.Принципи та функції політики
- •3. Категорії та система методів політології
- •2.Принципи та функції політики
- •2.2. Риси політики.
- •2.3. Предмет політології.
- •2.4. Структурні елементи політології.
- •2.5. Система закономірностей політології.
- •2.6. Основні функції політології.
- •3. Категорії та система методів політології.
- •3.1. Центральні категорії політології.
- •Методи науки про політику.
- •Лекція № 2
- •План лекції Вступ
- •1. Політико-правова думка стародавнього світу.
- •Політичні міфи – основна форма занння про витоки держави.
- •1.2. Політичні парадигми Стародавнього Китаю
- •1.3. Антична доба.
- •1.4. Політико-правова думка Риму.
- •2. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового Часу.
- •2.1. Візантійська політична доктрина (основні риси)
- •Основні риси
- •2.2.Загальні риси політико-правової думки Зах. Європи.
- •2.3.Політичні ідеї мислителів 13-17 ст.
- •1. Трактування раціоналістичних концепцій політики в працях французьких просвітителів.
- •1.1. Політична думка Франції.
- •1.4. Реалізація ідей французьких просвітителів (Томас Джеферсон)
- •2.Філософсько-правові концепції політики в німецькій філософії 18-19 ст.
- •2.1. Політична думка Німеччини 18-19 ст.
- •Принцип свободи членів суспільства
- •Залежність усіх від одного загального законодавства
- •Принципи аморальності політики Канта
- •3.Політологічні теорії 19 ст.
- •3.1. Лібералізм, як політична ідеологія часу.
- •4.Соціалістичні концепції політики.
- •4.1. Критично-утопічний соіалізм.
- •5.2. Політологічні теорії еліти.
- •Завдання додому : вивчити визначення.
- •Політична система її компоненти та структури
- •Політичні інститути
- •Типи сучасних політичних систем.
- •Характерні риси правової держави.
- •3.1 Ознаки правової держави
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Ідеологія і політика.
- •Громадська думка і політика.
- •2. Ідеологія і політика.
- •2.2. Сутність ідеології.
- •Функції ідеології.
- •3. Громадська думка і політика.
- •3.2 Функції громадської думки.
- •План Вступ
- •Місце і роль людини в суспільстві.
- •2.Громадянин і держава (трохи історії).
- •5.Людина і гуманізм.
- •Політичні партії в Україні.
- •3.Програмні цілі нових партій.
- •4.Громадські організації і рухи в громадському житті суспільства.
- •Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •2. Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності;
- •1. Етнічні спільності в політичному житті суспільства. Нація – суб’єкт і об’єкт політики;
- •Національні відносини і національна політика в процесі становлення української державності
- •Соціальна природа і сутність „політичної свідомості”
- •Структура політичної свідомості
- •3. Функції політичної свідомості
- •4. Широкий і вузький зміст поняття „політична культура”
- •1)Проблеми, що торкаються основ існування людства.
- •1.1) Глобальні проблеми можна розділити на три групи(див. Таб. №1):
- •1.2) Причини виникнення проблем
- •1.3) Глобальні проблеми і політика
- •1.4) ”Глобальний план дій”
- •1.5) Напрямки політичного вирішення глобальних проблем
- •Перелік політологічних понять та визначень.
План Вступ
Місце і роль людини в суспільстві.
Громадянин і держава.
Людина і політика (Лідерство).
Політична поведінка.
Людина і гуманізм.
В науковій літературі процес входження людини в політику одержав назву “політичної соціалізації” (від латині socialis – суспільний). Як він відбувається в сучасних умовах? Як і в силу яких причин люди починають займатися політикою? Як формується їх політична поведінка? На ці та інші запитання дає відповідь політологія.
Політологічний словник.
Соціалізація – процес залучення індивідів до наявних соціальних норм і культурних цінностей.
Політична соціалізація – сукупність процесів становлення політичної свідомості й поведінки особистості, прийняття і виконання політичних ролей, вияви політичної активності.
Політична участь – це здійснення або підтримка певних акцій, з метою висловлення інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх у певні вимоги; здійснення тиску на органи влади, або домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішення та дії.
Політичне функціонування – забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами.
Місце і роль людини в суспільстві.
Справжня демократія неможлива без реальної участі членів суспільства в її здійсненні . При вивченні політичного життя суспільства важливо зрозуміти в ньому місце і роль людини. Ось слова Достаєвського “Людина є таємниця. Її необхідно розгадати, і коли будете розгадувати все життя, то не кажіть, що втратили час...”. Людина є предметом вивчення різних галузей знань: соціології, психології, фізіології, медицини. Питання про місце людини в суспільстві – одне з основних в політології. Діяльність людини, спосіб її думок і почуттів залежить від об’єктивних історичних умов, в яких вона живе,. від особливостей тієї соціальної групи, інтереси якої вона свідомо чи несвідомо виражає.
Перед кожною людиною, яка вступає в життя, відкривається світ речей і соціальних творінь, в яких втілена діяльність попередніх поколінь. Засвоєння соціальних форм діяльності, що історично склалися, головна і вирішальна умова механізму індивідуального становлення людини. Норми права, моралі, побуту, правила мислення та мови, естетичні смаки, що історично склалися, формують поведінку і розум людини. Кожна людина становить собою неповторну індивідуальність, вона виступає як особистість, коли досягає самосвідомості, розуміння своїх соціальних функцій, осмислення себе як суб’єкта історичного процесу.
Ієрархія цих понять має такий вигляд:
Людина – поняття, що виражає загальні риси, властиві роду.
Індивід – поодинокий представник людського роду.
Особливість – людина як суб’єкт відносин і свідомої дійсності.
Індивідуальність – самобутні, неповторні риси індивіду.
Людина творить історію, культуру, але, в свою чергу, є спадкоємцем суспільно-історичних і культурних процесів. Її життя і діяльність невід`ємні від суспільства. Чим вище можливості конкретних людей, тим вище потенціал усього суспільства. Аристотель (384-322) визначаючи сутність людини, назвав її політичною твариною, маючи на увазі, що громадянські якості – невід’ємна характеристика зрілої особистості. Політиками не народжуються, а стають.
Мабуть не раз кожен із нас задавав собі питання: “Яка ж моя роль в політиці?”. І кожний із нас хоч би раз був учасником гарячих суперечок про місце людини та її можливість впливати на світ політики. Думки різні, предмет для суперечок невичерпний. Спробуємо ж висвітити це питання в теоретичному плані.