Тема 1.2. Молочна залоза Довідкова інформація
Молочна залоза — один із найважливіших органів самок ссавців, що синтезує молоко, яке є єдиним продуктом харчування для їхніх малят на перших етапах постнатального життя. Найрозвиненіша вона під час вагітності і в післяпологовий період. Молочну залозу часто називають вим'ям. Вим'я корови складається з чотирьох самостійних залоз. Кожна залоза розділена на частки (їх у корови — 5 — 20), кожна частка — на часточки. Основною структурною і функціональною одиницею залози є альвеола, оповита густою сіткою капілярів.
Молоко синтезується в альвеолах, частково — в дрібних і середніх вивідних протоках. З них воно надходить у крупні вивідні протоки, після чого накопичується в молочній цистерні, а з неї через сосковий канал виділяється у зовнішнє середовище. Молочна залоза функціонує в лактаційний період, який у корови триває в середньому 300 днів.
Секреторний епітелій альвеол за допомогою ферментів синтезує складові частини молока з органічних речовин крові. Казеїн молока синтезується з амінокислот, молочний цукор – з глюкози. Молочний жир утворюється з нейтрального жиру і жирних кислот крові, а також оцтової кислоти. Від активності щитовидної залози залежить кількість оцтової кислоти, а від неї – вміст жиру в молоці. Вітаміни й мінеральні речовини переходять з крові в молоко без змін. Для повноцінної молоковіддачі перед доїнням підмивають вим’я водою і витирають насухо, при цьому подразнюються рецептори сосків що зумовлює рефлекторне виділення молока яке здійснюється за участю гормону задньої частки гіпофіза – окситоцину, що впливає на міопітелій альвеол що сприяє виведенню молока.
Завдання 6. Опишіть будову вимені корови (рисунок 3).
Рис. 3. Будова вимені корови.
Завдання 7. Позначте на малюнку основні форми вимені у корови (рисунок 4). Відзначте, які з них є бажаними з точки зору придатності для машинного доїння корів.
Рис. Рис. 4. Форми вимені та придатність корів до машинного доїння.
Розділ 2. Основи розведення сільськогосподарських тварин
Тема 2.1. Оцінка екстер’єру та конституції сільськогосподарських тварин Довідкова інформація Екстер’єр та його оцінка
Вчення про зовнішній вигляд тварин, особливості окремих частин (статей) тіла, в зоотехнії має назву екстер’єру.
Відбір тварин за екстер’єром (зовнішніми формами будови тіла) застосовується з давніх-давен тому, що людина помітила певний зв’язок між особливостями екстер'єру та продуктивними якостями тварин. За загальним виглядом, станом шкірного покриву, вгодованісттю та іншими ознаками можна, певною мірою, визначити породу тварини, тип і напрямок продуктивності, стан здоров'я, умови її утримання, годівлі та використання.
Спеціаліст повинен вміти за зовнішнім виглядом тварин швидко оцінити їх якість, мати чітке уявлення про процеси що проходять в організмі, бачити як ці процеси впливають на зовнішній вигляд тварин.
Особливо детальну оцінку екстер’єру і конституції проводять при бонітуванні тварин.
При оцінці екстер’єру враховують як загальну будову тіла тварини, її гармонійність, так і розвиток окремих частин і статей - стать - це анатомічна ділянка, яка моє певні умовні межі на тілі тварини. основні статі екстер’єру такі: голова, шия, холка, лопатка, груди, спина, поперек, кряжі, черево, кінцівки, вим’я, зовнішні статеві органи
Огляд та описання статей необхідно починати з голови. Поступово переходячи до задньої частини тулуба, відмічаючи добре розвинуті статі та найбільш значні недоліки.
Оцінюють тварин за екстер'єром трьома способами; 1. Окомірно (візуально) - шляхом зовнішнього огляду статей, їм описання та промацування (масть, прикмети, стан шкірною покриву, товщина й еластичність шкіри, розвиток кістяка, м"язів, підшкірної сполучної тканини, суглобів та ін.). Статі оцінюються в балах і за їх сумою, відповідно до інструкції по бонітуванню, визначається клас за екстер’єром. 2. Вимірювання у певних точках тіла (см), обчислення індексів, побудова екстер'єрних профілів. Цей спосіб доповнює і уточнює попередній. Вимірюють тварин на рівному горизонтальному майданчику за допомогою вимірювальної палиці, циркуля, стрічки. При вимірюванні інструменти повинні дише торкатись тіла тварин не вдавлюючись у нього. Відрахунки на інструментах слід фіксувати, не відриваючи їх від точок вимірювання. Палицею вимірюють висоту та довжину тулуба, ширину і глибину грудей за лопатками тощо, циркулем - голову і зад, стрічкою - обхвати та ін. залежно від мети вимірювання і виду тварин беруть різну кількість промірів: 3-10 - для запису в племінну книгу, до 50 і більше - в наукових дослідженнях.
Абсолютні величини промірів дозволяють порівняти розвиток окремих статей тварин, але не дають можливості повною мірою оцінити пропорційність будови тіла.
З цією метою визначають індекси - тобто відношення одного проміру до іншого виражене в процентах. Проміри порівнюють не випадкові, а тільки ті, що анатомічне пов’язані один з одним і характеризують пропорції розвитку тварин. За промірами та індексами можна порівняти окремих тварин одну з одною, з середніми даними по стаду, ровесницями, кращими тваринами записаними в ДКПТ. 3. Фотографування дає можливість за фотографією тварини одержати уявлення про тип і пропорційність будови тіла, розвиток окремих статей та недоліки екстер’єру, порівняти із зображенням інших тварин, тому фотографування – важливий додатковий матеріал для більш повної оцінки розвитку тварини.