4.2 Логічна організація мережі

Крім фізичної топології локальна мережа характеризується логічною структурою.

На рівні логічної структури визначається:

• логічний канал передачі інформації:

• порядок доступу робочих станцій до спільного передавального середовища;

• характер взаємодії комп’ютерів між собою.

Логічний канал задає послідовність передачі інформації робочими станціями.

При цьому логічна організація не завжди збігається з топологією мережі.

Типи логічних каналів:

• лінійні логічні канали;

• кільцеві логічні канали.

При лінійній логічній організації всі вузли локальної мережі пов’язані між собою за допомогою спільної логічної шини.

В цьому випадку інформація від вузла надходить на спільну логічну шину, після чого залежно від адреси одержувача, надходить на один з вузлів локальної мережі. Така організація відповідає лінійній фізичній структурі, наведеній на рисунку 4.3.

Це найпростіший вид логічної організації, який не вимагає спеціального керування.

Рисунок 4.7 - Логічна лінійна структура

При кільцевій логічній організації використовується спільна керуюча інформація, наприклад, у вигляді маркера, який послідовно передається між вузлами мережі.

Рисунок 4.8 - Логічна кільцева структура

При надходженні маркера вузол отримує можливість передавати інформацію у фізичне середовище.

Кільцева логічна структура може використовуватись не тільки в кільцевій, але й у лінійній фізичній структурі локальних мереж.

На рис 1.7 наведений варіант реалізації кільцевої логічної структури в рамках фізичної шинної топології.

Рисунок 4.9 - Логічна кільцева та фізична шинна топології локальної мережі

Тут керуюча інформація (маркер) передається як в логічному кільці від вузла до вузла, а дані передаються через спільну шину безпосередньо адресату.

Послідовність робочих станцій у логічному кільці може не збігатись з їх фізичними адресами.

У рамках кільцевої фізичної структури, як правило, реалізується кільцева логічна структура. В цьому випадку логічна і фізична структури збігаються: маркер і дані передаються кільцем в одному напрямку.

4.3 Технологія клієнт-сервер

Технологія клієнт-сервер - це особливий спосіб взаємодії комп’ютерів у локальній мережі, коли один з комп’ютерів (сервер) надає свої ресурси іншому комп’ютеру (клієнту).

Типи мереж:

• однорангові:

• серверні.

При одноранговій архітектурі в мережі відсутні виділені сервери, кожна робоча станція може виконувати функції клієнта і сервера.

У цьому випадку робоча станція виділяє частину своїх ресурсів у спільне користування всім робочим станціям мережі. Зазвичай, однорангові мережі створюються на базі однакових за потужністю комп’ютерів. Однорангові мережі є досить простими в налагодженні та експлуатації.

Сфера застосування: мережа складається з невеликої кількості комп’ютерів і основним завданням мережі є створення можливості обміну інформацією між робочими станціями мережі.

Недоліки.

1. Наявність розподілених даних і можливість зміни своїх серверних ресурсів кожною робочою станцією ускладнює захист інформації від несанкціонованого доступу. Методом запобігання цього недоліку є розробка додаткового програмного забезпечення.

2. Низька продуктивність. Це пояснюється тим, що мережеві ресурси зосереджені на робочих станціях, яким доводиться одночасно виконувати функції клієнтів і серверів. Методом запобігання цього недоліку є збільшення потужності комп’ютерів.

У серверних мережах здійснюється чіткий поділ функцій між комп’ютерами: одні з них постійно є клієнтами, а інші - серверами.