3.2. Класифікація конфліктів.

1. За кількістю учасників конфлікти можна розділити на: міжособові, конфлікти між особистістю і групою; міжгрупові.

Міжособовий конфлікт найчастіше виникає між двома людьми, якщо їх цілі, установки або моральні цінності вступають у протиріччя. Причиною таких конфліктів може бути конкуренція за ресурси - гроші, матеріальні цінності, соціальний статус, час. До цього типу належать конфлікти між начальником і підлеглим, між двома підприємцями, між двома співробітниками однієї організації тощо.

Конфлікт між особистістю і групою може з'явитися в результаті протиріч між очікуваннями окремої особистості, прийшовши в організацію, і сформованими в групі нормами поведінки і особливостями корпоративної культури.

До причин міжгрупових конфліктів можна віднести протиріччя між окремими підрозділами всередині однієї організації, між двома колективами конкуруючих фірм, між формальною і неформальною групою однієї організації (адміністрацією і профспілкою).

2. За тривалістю протікання: короткочасні і тривалі конфлікти.

Короткочасні конфлікти найчастіше є наслідком взаємного непорозуміння або помилок, які швидко усвідомлюються і виправляються.

Тривалі конфлікти пов'язані з глибокими морально-психологічними травмами або з об'єктивними труднощами. Ці конфлікти представляють особливу небезпеку, оскільки в міру їх наростанню відбувається трансформація ділових протиріч в міжособистісні, які мають властивість розростатися і негативно впливати на емоційну сферу особистості.

3. За джерелом виникнення конфлікти можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивним вважається виникнення конфлікту в складній суперечливій ситуації, в якій опиняються люди (форс-мажорні обставини). Суб'єктивним - у зв'язку з особистісними особливостями конфліктуючих людей, їх ціннісними установками або манерою спілкування.

4. Класифікація конфліктів за їх локалізованістю. У цьому сенсі їх можна розділити на внутріорганізаційні та позаорганізаційні конфлікти.

Внутріорганізаційні конфлікти частіше виникають за вертикальним принципом (керівник-підлеглий), але можуть виникати і на горизонтальному рівні (між колегами).

«Вертикальні» конфлікти виникають в результаті неадекватного стилю керівництва або провокуються типом корпоративної культури, що не відповідає завданням організації або ціннісним установкам співробітників. Такі конфлікти згубно діють не тільки на підлеглих, але і на керівників, причому стреси останніх можуть носити прихований характер, що ускладнює їх діагностику та корекцію.

«Горизонтальні» конфлікти зазвичай виникають на тлі конкурентної боротьби за кар'єрний ріст або на ґрунті міжособистісних неузгоджень відповідностей.

Позаорганізаційні конфлікти також можуть бути джерелом серйозних стресових ситуацій, а їх особливість полягає в тому, що вони носять не стільки персональний, скільки корпоративний характер. Наприклад, на боці співробітника, який вступив в конфлікт з податковим або пожежним інспектором, знаходиться вся його організація, яка морально чи матеріально буде його підтримувати. Такий тип конфлікту може мати навіть позитивне значення для згуртування колективу фірми. Інший характер мають конфлікти персоналу з клієнтами організації, наприклад покупцями. Оскільки при достатньо великому потоці клієнтів у персоналу організації може розвиватися хронічний стрес і «синдром емоційного вигорання», що і призводить до конфліктних ситуацій.