3.3. Регуляція дії та самоконтроль

Внесення змін, спрямованих на зменшення неузгодженості між задуманим (або необхідним) і фактично реально можливим ходом дій, називається їхнім регулюванням. Регуляція (лат. влаштовую, впорядковую)

Людина, що майстерно володіє дією (трудовою, спортивною), відрізняється від новачка не тим, що просто засвоїв (затвердив) цю дію, а тим, що вміє тонко регулювати своє поводження. Регулювання дій майже завжди йде за такою схемою:

• орієнтування в обстановці;

• пробне виконання дій;

• оцінка відповідності бажаного й реального ходу дії;

• коректування;

• здійснення нової дії, більш близької до наміченої;

Самоконтроль – важливий компонент свідомої саморегуляції власної поведінки, що виявляється в усвідомленні та оцінюванні своїх психічних станів і дій, в узгодженні їх згідно вимог та суспільно встановлених правил і норм.

3.4. Умови успішного виконання дій

Розрізняють внутрішні й зовнішні умови здійснення різних дій та операцій.

Внутрішні умови: всі особливості людини та її поведінки, що сприяють або протидіють досягненню мети:

• стан здоров'я (тілесний, нервово-психічний);

• досвід (знання, навички, уміння, рівень освіти, кваліфікації, спеціальність);

• стійкі особисті якості (риси характеру, здібності, темперамент);

• тимчасові психічні стани (стомленість, зацікавленість, нудьга, апатія);

• переконання.

Зовнішні умови: всі дії сторонніх людей, що сприяють або протидіють досягненню мети:

• предметні умови (об'єкти дії – предмети, інформація, живі істоти, люди); знаряддя дії – речовинні й функціональні);

• соціальні умови, соціальні норми (вимоги суспільства до діяння людини; особливості взаємодії, психологічного клімату в колективі).

4. Підприємець як суб'єкт діяльності

Особливістю діяльності підприємця в порівнянні з діяльністю найманих робітників є ініціативність та невизначеність.

Підприємець не просто активно взаємодіє з навколишньою дійсністю, але сам є її ініціатором, тоді як найманих робітників стимулюють зовнішні фактори. Підприємцю ніхто не наказує, що і як він повинен робити, ніхто не стежить за його зайнятістю й режимом дня.

Тому на початковому етапі підприємці роками працюють без вихідних і відпусток, розвиваючи таку активність, якої неможливо домогтися від менеджерів, що працюють «на хазяїна». Психологи активність підприємця вважають дещо специфічною, тому позначають її як «ділова активність».

Спрямованість ділової активності проявляється у виборі організаційно-економічних умов діяльності. Рівень ділової активності характеризується сукупністю енергетичних і ресурсних витрат.

Інша особливість полягає в тім, що підприємець точно ніколи не знає, який результат він одержить у результаті своєї роботи: прибуток чи збиток. Він не отримує фіксованої зарплати за свою роботу, може одержати як менше так і більше за найманого працівника тієї ж кваліфікації. Таким чином, ризик є неминучим супутником підприємницької діяльності. Специфічною особливістю підприємницької діяльності (на відміну від праці найманого робітника) є невизначеність у виборі не тільки засобів, але й цілей діяльності. Відсутність інструкцій і твердої регламентації приводить до необхідності дуже часто приймати важливі рішення, що є додатковим психологічним навантаженням.