Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 2 ПППД.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
126.98 Кб
Скачать

6.3. Розвиток підприємництва в хіх-хх ст.

До 40-х рр. XIX ст. виробнича й торгово-закупівельна галузі підприємництва були заборонені законом і тільки в 1842 р. вийшов указ про дозвіл. Виробники товарів одержали офіційне право взаємодіяти зі споживачами їхньої продукції. Насправді цей указ лише узаконив ситуацію, коли купці першої гільдії були господарями фабрик і заводів. Купці, які не мали своїх виробництв, або розорялися, або змушені були брати позички на організацію виробництва.

Важливий період розвитку вітчизняного підприємництва пов'язаний з реформою 1861 р., що скасувала кріпосне право. У результаті звільнення селян різко підсилився процес їхнього соціального розшарування. Одна частина колишніх кріпаків так і залишилися обробляти панські поля, інша поповнила ряди міського пролетаріату, а третя стала підприємцями-торгівцями, промисловими або сільськогосподарськими. Реформа була поштовхом для процесу формування єдиного класу буржуазії, що об'єднав представників купецького, дворянського й селянського станів.

Прикладом вражаючого переходу звільненого реформою селянина у великого капіталіста може служити історія купців Єлісєєвих, що створили протягом XIX ст. цілу продовольчу імперію.

У 1812 р. у Петербург прийшов з Ярославської губернії простий мужичок Петро Єлісєєв й, оглядівшись у столиці, відкрив біля поліцейського моста скромну торгівлю фруктами. Це була маленька крамничка, у якій можна було купити груші й яблука, випити пляшку вина. Крамниця була на видному місці, її хазяїн відрізнявся чудовою енергією й торговельною кмітливістю. З часом маленька фруктова крамничка стала розширюватися, і разом з нею стала рости добра слава про фруктівника Єлісєєва. Спочатку він закуповував товар з перших рук, пізніше найняв приміщення митниці для привезеного через границю вина й став відомим оптовим торговцем у столиці. Не будучи навіть грамотним, цей заповзятливий селянин розгорнув велике торговельне підприємництво. Потім цю справу продовжили його сини. Не володіючи жодною іноземною мовою, вони активно співпрацювали із Францією, Іспанією, Португалією, Англією й Німеччиною.

Для доставки у Росію вин і фруктів вони побудували кілька великих кораблів, а у Франції й на острові Мадера викупили кілька виноградників і підвалів для зберігання вина. Пізніше вони скуповували весь урожай цілих виноробних регіонів.

Пам'ять про підприємців Єлісєєвих зберігають їхні знамениті магазини - у свій час кращі не тільки в Росії, але й у всій Європі. Вони працюють донині: один у Москві, а другий - у Санкт-Петербурзі, вражаючи розкішними залами з дзеркальними стелями.

Успішні підприємці, брати Єлісєєви займалися і благодійністю. Піклуючись про ближніх, вони будували церкви й лікарні, богадільні й притулки. Тільки одноразово в рік створення своєї фірми вони жертвували півмільйона рублів на благодійні акції. Однак їхня добродійність не врятувала їх від терору більшовиків. Майже всі члени родини Єлісєєвих, які не захотіли покинути країну, після революції були розстріляні.

Важливо відзначити, що соціальним капіталом купецтва в ті часи була репутація, що нерідко заміняла формальні юридичні відносини. «Слово честі купця» виявлялося міцніше вексельних зобов'язань, а в людини з «підмоченою» репутацією залишалося дуже мало шансів на успіх. При цьому свою діяльність купці й промисловці розглядали не тільки й не стільки як джерело наживи й особистого збагачення, але як свого роду служіння державі й людям, виконання місії, покладеної на них Всевишнім.

Досить поширене було явище підприємницької благодійності в XIX – п. XX ст. своєю добродійною соціальною спрямованістю.

Так наприклад, майже півтора століття назад промисловець Тимофій Прохоров купив у купців Строганових будинок у Москві й відкрив у ньому унікальну фабрику-школу, у якій учив не тільки текстильній справі, але й арифметиці, граматиці й навіть малюванню. Утримання такого «профтехучилища» коштувало недешево, але окупилося, підготувавши для фабрики кваліфікованих працівників. Така ідея була позитивно оцінена владою, що послужило розвитку процесу підготовки не тільки робітників, але й фахівців. З'явилися Академія й Комерційне училище - приватні навчальні заклади, орієнтовані на потреби реального виробництва. Фінансувалися винятково за рахунок купецьких гільдій. На пожертвування купців і промисловців будувалися лікарні й богадільні, житло для робітників, школи й притулки для сиріт. Як відзначають дослідники, «у підприємців минулого можна відмітити й позитивно оцінити здатності й риси характеру, які вкрай необхідні й для сучасних підприємців»:

  • швидке проникнення в суть проблеми;

  • оперативне прийняття точних рішень;

  • уміння ризикувати;

  • твердість і впевненість у реалізації своєї справи;

  • залучення потрібних і нестандартно мислячих людей;

  • щедрість у заохоченні талантів;

  • вміння взаємодіяти з вітчизняними та зарубіжними партнерами;

  • скрупульозний контроль над прибутками й витратами

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]