6.2. Соціально-економічні перетворення Петра і.

Вплив Петра I на економіку держави важко переоцінити. При ньому здійснювалася державна підтримка купців, промисловців і сільськогосподарських виробників, але з одним застереженням - якщо їхній бізнес приносить користь державі. Петро I сприяв будівництву фабрик і заводів, використовуючи як державні засоби, так і капітали купців, яким наказано було поєднуватися в «кумпанства» (компанії). Для захисту вітчизняної промисловості був установлений загальний державний тариф, відповідно до якого іноземні товари, що конкурують із вітчизняними аналогами, обкладалися великим митом. Цар намагався навчити людей займатися підприємництвом і розвинути в них такі якості, як активність, допитливість, цілеспрямованість, бажання домагатися поставлених цілей. Своїми указами й діями він давав зрозуміти людям, що у разі їх чесної й активної діяльності вони можуть розраховувати на підтримку влади у вигляді вигідних підрядів і всіляких привілеїв.

При Петрові I розвиток торгівлі й промислу спрямовувався на примноження державної казни. Спеціальним указом 1713 р. людям усяких чинів дозволено було вільно вести торгівлю, а великим купцям віддавали в керування цілі фабрики, але з тією умовою, щоб вони ще збільшили і розвинули цей промисел, у противному випадку з них стягували штраф - по тисячі рублів з людини. Петро I своїми указами намагався стимулювати торгівлю й промисловість, однак залізна воля царя у взаємодії з його підтримкою часом приносила купецтву й великі затрати.

У часи Петра будь-яка активна й заповзята людина могла накопичити власність. Наприклад, простий тульський коваль Микита Демидов при підтримці царя організував на Уралі величезне по тим часам виробництво, на якому працювало більше 30 000 робітників. При цьому Демидов не мав стартового капіталу, у своє розпорядження отримав казенні землі, ліси й робочу силу.

Таких пільгових умов для початку власної справи як при Петру I не було ніколи, якщо не враховувати період після перебуди, коли в приватні руки практично задарма потрапили цілі галузі народного господарства Радянського Союзу. Головна відмінність підприємців петровської епохи від їхніх пострадянських колег полягає в тому, що перші самі створювали вітчизняну промисловість практично на порожнім місці, у той час як багато нинішніх олігархів захопили те, що роками створювалося працею мільйонів їхніх співвітчизників.

Петро І може вважатися засновником фінансової системи, в основі якої були срібний рубль і мідна копійка з фіксованою вагою, складом металу та чітким малюнком.

Після смерті Петра I підприємництву з боку держави вже не приділялося такої уваги. Контроль був досить суб'єктивний і не завжди економічно обґрунтований. При цариці Єлизаветі Петрівні відкривалися банківські установи, які не сприяли розвитку підприємництва через великі відсотки.

Новий етап розвитку підприємництва почався при Катерині II, яка скоротила державні монополії в сфері торгівлі й промисловості. При ній Росія нарешті одержала політичну й економічну стабільність, похитнути яку не змогло навіть повстання Пугачова.

При Катерині в країні почав формуватися середній соціальний прошарок за

рахунок надання економічної волі в підприємницьких починаннях і розширення внутрішнього ринку. Активно розвивається кріпосне підприємництво. Кріпосна буржуазія орієнтувалася на випуск «народних» товарів селянського попиту, зокрема, їй в основному належала текстильна галузь виробництва, центром якої стало село Іваново графів Шереметєвих. Домігшись успіху, промисловці викуповували себе й свої родини із кріпосної залежності. Саме так появилися династії багатьох видних підприємців: Морозових, Рябушинських, Гучкових й ін.

Можна також згадати, що саме в Єкатерининську епоху дрібний крамар з Курської губернії Григорій Шеліхов подарував матінці-імператриці Аляску. Залишивши чорноземний край, Шеліхов спочатку відправився в Сибір, де успішно торгував спочатку в Іркутську, потім на Сахаліні й Камчатці й, нарешті, добрався до Аляски. Згодом він заснував Російсько-Американську компанію, що не тільки успішно торгувала з аборигенами, але й організовувала на Алясці російські поселення, будувала православні церкви й просувала на Схід російську культуру.