6. Особливості розвитку вітчизняного підприємництва
6.1. Допетровська епоха
Розвиток підприємництва в допетровську епоху поділяють на 3 періоди:
Дотатарський період Київської Русі (ІХ – ХІІІ ст.);
Період татарської навали (ХІІІ-ХVст.);
Період об'єднання Русі під Московською угодою (ХV-ХVІІ ст.).
Історичні відомості про торговельне підприємництво на Русі датуються X ст. Купці мали торговельні зв’язки з греками у Цареграді. Вони заключали з ними договори на продаж невільників, дорогоцінного хутра, воску, меду та закупівлю дорогого одягу, сукна, сап'яну, вина, перцю й різних плодів.
Спочатку російські купці не мали металевих грошей. Еквівалентом вартості товару було хутро білок і куниць. Тому гроші на Русі називалися «куни». Потім появилися гривні - шматки срібла певної форми й ваги (рис.1). Оскільки гривні мали занадто велику вартість, незручної в повсякденних справах, їх стали розрубувати на дрібні частини - так з'явилися «рублі». Наприкінці XIII – п. XIV ст. «гривня срібла» остаточно поступилася «срібному рублю», що і став основною грошовою одиницею.
Рис.1. Гривня — київський срібний злиток XI—XІІІ ст.
Проте перші срібні монети на Русі з'явилися значно раніше — їх став чеканити князь Володимир к.X ст. Із випуском власної монети був проголошений суверенітет східнослов’янської держави. На золотих монетах («златниках») на одній стороні було зображення Ісуса Христа, а на іншій - князя. На «срібниках» замість зображення Ісуса Христа було зображення св. Георгія.
Однак своїх монет у той час на Русі було недостатньо, і купці в розрахунках між собою й з покупцями частіше використовували денарії, що надходили зі Сходу. Оскільки по території Древньої Русі проходили торговельні шляхи між країнами Сходу й Західної Європи. Вигідне геополітичне положення багатьох древньоруських князівств забезпечувало розвиток у них підприємництва, представленого не тільки торговцями, але й ремісниками, мисливцями, пасічниками та ін.
Навала татаро-монголів негативно позначилися на розвитку підприємництва. Економічна база країни була підірвана, людські ресурси збідніли, а податковий гніт с
тав нестерпним: підприємцям доводилося платити дуже високу данину місцевим князям, тому що останні платили татарам. Однак Північна Русь переживала економічний підйом. Новгород і Псков перетворилися в єдиних посередників між Західною Європою й Північною Руссю. У північній частині Русі податкова політика було досить терпимою. Торговельне мито становила близько 10% вартості товару, що було значно нижче рівня прибутку торговельних операцій навіть із урахуванням ризику.
Це був так званий «безмонетний період» грошового обігу, коли єдиним еквівалентом при торговельних операціях були злитки срібла - гривні. Відомі так звані київські гривні — шестикутні виливки вагою приблизно 160г. і новгородські гривні - срібні смуги вагою 200 г. Ці грошові одиниці використовувалися в основному при великих розрахунках між заможними людьми й багатими підприємцями, а в побуті панував натуральний обмін. Відновлення грошового обороту відбувалося тоді, коли руські князі почали чеканити свою власну монету – срібні дєнгі (первісне татарське слово «дєнга» пізніше стало означати слово «гроші».)
Кінець XVI ст. ознаменувався спадом підприємництва: скороченням чисельності соціального прошарку – підприємців і його злиттям з іншими соціальними групами міського населення, що виражалося в скороченні торговельних операцій у зв'язку з політикою держави. Слід зазначити, що підприємництво на Русі завжди дуже сильно залежало від сваволі влади - спочатку князів, а потім і царів. При «гарному» царі економічне життя країни переживало певний підйом, а при «поганому» - завмирало.
Прикладом украй негативного впливу царської влади на вітчизняне підприємництво можна вважати безжалісне знищення північної економічної зони Іваном Грозним узимку 1494 р., від якого постраждали міста Твер, Псков і Новгород. У цій кривавої акції були знищені усі підприємці Новгорода, а майно цього процвітаючого регіону було захоплено в царську скарбницю. Історик Костомаров пише: «6 січня, у п'ятницю вечором 1570 р. государ з військом підійшов до Новгорода. Цар наказав привести до нього заможних бояр, торговців, місцеву знать та їхніх дружин і дітей. Зібравши перед собою всю цю юрбу, Іван наказав роздягати їх і терзати "незвіданими" муками, підпалювати їх якоюсь винайденою горючою сумішшю. Потім він наказав змучених і обпалених прив'язувати позаду саней і волочити по замерзлій землі та кидати біля будинків жителів. Цар знищував у день по 1000 людей».
Після правління Івана Грозного ріст підприємництва відновився, однак темпи цього процесу були не високі. Нормальній торгівлі перешкоджали такі фактори:
ізольованість країни від світової торгівлі;
слабість центральної влади;
відсутність безпечних виходів до морів;
напади південних татар;
війни, які вела Росія із сусідами і т.д.
До XVII ст. поступово відновилася роль Новгорода як центра торгівлі із Заходом.
Історики пишуть: «У північні землі везли хліб, а відтіля - рибу, сіль, хутро. У внутрішній торгівлі найбільш значною силою виступали великі дворяни, що мали привілеї. Своє місце в торгівлі займало купецтво великих міст. У сферу товарного обігу входили продукти промислового господарства й ремісничі вироби.
Зростають обороти зовнішньої торгівлі, через Новгород і Смоленськ здійснюються торговельні зв'язки із Заходом, куди вивозилися продукти російських промислів та ліс,
а в Росію доставлялися промислові товари: сукно, зброя, продукти харчування.
Зі Сходу надходили китайські тканини, порцеляна, коштовності. У країни Сходу вивозилися хутра, прядиво, віск. У цілому протягом ХVІ-ХVІІ ст. ріст товарного обороту внутрішньої й зовнішньої торгівлі в державі спричинив розвиток грошових відносин і нагромадженню капіталу».