5. Розвиток капіталізму в хvі-хіх ст.

З XVI ст. у деяких країнах Європи спочатку в промисловості, а потім у сільському господарстві капіталістичні відносини почали витісняти феодальні.

Дрібне ремісниче виробництво і цехові організації уступають першість мануфактурам.

У сільському господарстві все більшу роль відігравати сільські підприємці — фермери, які брали під оренду землю, вкладали власний капітал у придбання засобів виробництва й використовували найману робочу силу. Одночасно із цим процесом відбувалася зміна менталітету феодалів, частина яких відмовлялася від керування землею, одержувати за неї орендну плату (земельну ренту). Аграрний переворот вніс розкол у стан дворян: з'явилося старе й нове дворянство.

Якщо раніше дворянинові було соромно займатися якою-небудь комерційною діяльністю, то тепер вони повністю збагачуються за рахунок своїх землеволодінь. Земля стає вигідним вкладенням капіталу, і багаті селяни, городяни, чиновники володіють землею, а дворяни — займаються підприємництвом у сфері промисловості й торгівлі.

Позиція держави щодо підприємництва змінювалася від меркантилізму - до лібералізму. Меркантилізм – це політична стратегія раннього капіталізму, яка виражалася: в активному втручанні держави в господарське життя з метою розвитку вітчизняної економіки; в стримуванні податків; підтримці ремісників і мануфактур; усуненні митних бар'єрів усередині країни; жорсткій митній політиці щодо імпортних товарів.

Термін «меркантильність», що спочатку позначав тільки економічну політику, згодом став поширюватися на особисті якості. Так називають прагматичну людину, яка вміє контролювати свої емоції й ставить прибуток своєю головною метою.

На п.XVII ст. значну роль у світовому обороті товарів і капіталу відігравали торговельні компанії. За підтримкою держави створювалися фірми, наділені монопольним правом торгувати з Індією й Америкою. В 1599 р. в Англії, а через кілька років й у Голландії створюються Ост-Індійські компанії, які одержали від своїх урядів повноваження на монопольну торгівлю в Індії. Потім були створені аналогічні компанії для торгівлі з Америкою. Згодом ці організації досягли такого ступеня могутності, що перетворилися в неофіційні уряди тих областей, у яких вели торгівлю. У цих умовах окремим підприємцям було важко вести власну справу й конкурувати з такими гігантами. Крім перешкод, які влаштовували великі торговельні компанії, заняття торговельним підприємництвом було ризикованим, через втрату кораблів у результаті несприятливих погодних умов або нападів піратів. Інший фактор ризику був пов’язаний зі спекулятивним характером ряду фінансових операцій, у яких приватні вкладники губили всі свої заощадження. Такі події наносили істотну фінансову втрату представникам дрібної й середньої буржуазії, приводили до розшарування підприємців; здійснювали психологічний відбір людей, найбільш пристосованих до підприємницької діяльності — амбіційних особистостей, схильних до ризику, стійких до емоційних потрясінь. У д.п. XVIII ст. спочатку у Великобританії, а потім в інших розвинених країнах Заходу проходили економічні й соціальні зміни, так звана - «промислова революція». З одного боку, ці процеси були ініційовані науково-технічним прогресом і підвищенням продуктивності праці, а з іншого боку - соціальними змінами в суспільстві, коли феодальні відносини стали змінюватися на буржуазні. Величезні маси людей, які раніше майже безоплатно працювали на своїх панів, на ринок праці вже виходили як наймані робітники, або ж як вільні підприємці.

Основними досягненнями науково-технічного прогресу в XVIII-XIX ст. були:

• механізація текстильного виробництва;

• створення па­рової машини та широке використання кам'яного вугілля;

• використання парового двигуна в залізничному і водному транспорті;

• поява хімічного виробництва;

• промислове використання електрики та ін.

Всі ці зміни, з одного боку, активізували економіку передових західних країн, а з іншого боку, зробили її вкрай нестійкою, що відобразилося в світових кризах. Першою з них була економічна кри­за 1857 р., яка супроводжувалася рядом економічних і фінансових потрясінь. Найбільш відома і затяжна криза – «Велика депресія 20-х рр.» XX ст. у США, яка нанесла великі затрати і дрібним підприємцям і великим фір­мам.

Будь-який соціально-економічний уклад країни, не виключає можливості економічних криз. Але навіть у періоди відносної стабільності, мільйони підприємців в усьому світі розоряються, тільки-но почавши свою справу, у той час як інші сотні тисяч домагаються комерційного успіху.