4.2. Епоха Відродження

У цю епоху з'являються італійські міста-держави, через які йшов взаємний обмін товарами між Сходом і Заходом. Ці міста нагромадили значні багатства ще в ХІ-ХІІІ ст., цьому сприяли хрестові походи, торгівля, спеціалізовані ремесла, фінансові операції, піратство, в результаті яких італійські міста стали відігравати значну роль у світовій політиці. У них не було таких природних ресурсів, як в інших європейських країнах, але зате були гроші й нічим не обмежена ініціатива, що дозволяло невеликим містам впливати на території у багато разів більші.

У цих містах уперше підприємці (купці, банкіри й цехові майстри) стають настільки ж впливовою силою як дворяни й духівництво. Люди вперше побачили, що не тільки високе походження, але й розум, працьовитість, сміливість й особиста ініціатива могли вивести людину у вищі ешелони влади. Якщо в епоху Середньовіччя вплив людини визначалося його походженням, то в епоху Відродження влада людини починає визначатися його фінансовим станом. Можна сказати, що саме тоді підприємці починають себе усвідомлювати економічною й політичною силою. Основу підприємців становили купці й банкіри.

У ХІV-ХV ст. активно розвиваються товарно-грошові відносини. Виробництво переходить від індивідуальної форми існування до колективної праці найманих робітників – ці тенденції призвели до виникнення перших промислових підприємств - мануфактур. Психологічні зміни у свідомості людей були не менш значущими, чим економічні. Християнські мотиви самозречення й служіння Богові поступово змінювалися ідеями служіння багатству й власної заможності. Купці й банкіри завойовували нові ринки й багатство. Альтруїзм як провідна мотивація змінювався на егоїзм, що розкріпачило особисту ініціативу людей. Егоїзм і тверда конкурентна боротьба послабили миротворчий вплив християнства, але разом з тим зростала цінність людського життя, якщо раніше воно розглядалося як скороминущий епізод між народженням і вічним існуванням після смерті, то тепер життя людини на землі набувало сенсу.

4.3. Епоха географічних відкриттів

До кінця XV ст. у європейській економіці виникла певна напруженість, пов'язана з рядом причин:

• перенасичення внутрішнього ринку товарами;

• труднощі у торгівлі зі східними країнами;

• недостатність золота, як основного фінансового еквівалента вартості товарів.

Кінець XV - п. XVI ст. характеризуються епохальними географічними відкриттями. Христофор Колумб в 1492 р. відкрив Америку. Здійснювалися торгові морські подорожі з Португалії в Індію. В 1519-1521 р. експедиція Фернана Магеллана вперше здійснила кругосвітнє плавання, об’їхавши земну кулю. Ці та інші експедиції організовувалися й фінансувалися правителями європейських держав, а також купцями й підприємцями, які розраховували на прибуткову торгівлю з багатими землями Індії й Східної Азії. Завоювання Америки іспанськими загарбниками й відкриття португальцями морського шляху в Індію, зробили Іспанію й Португалію провідними морськими державами. Однак Англія й Голландія, у яких капіталістичні відносини були більше розвинені, чинили активну протидію іспано-португальській могутності. Втім, всі ці інші країни черпали свою економічну могутність зі своїх колоній, нещадно експлуатуючи країни Америки й Африки. Колонії служили не тільки джерелом сировини й дешевої робочої сили, але й необмеженим ринком збуту, що, втім, обмежувалося низькою купівельною спроможністю місцевого населення. До XVI ст. загалом сформувався світовий ринок, а приморські міста Європи перетворилися у великі торгово-фінансові центри.