4. Розвиток підприємництва в Західній цивілізації

4.1. Середньовіччя

Відношення до грошей у християнстві було двояким. Християнство виникло як релігія найбільш бідних і знедолених прошарків Римської імперії, тому ставлення до багатства було скоріше негативним. Християнські вчення призивали своїх послідовників залишити турботу про земні багатства й спрямувати свої зусилля на досягнення духовних благ. Ісус Христос словами євангеліста Марка призивав:

«Не піклуйтеся для душі вашої, що їсти й що пити, не для тіла вашого, у що одягтися... Гляньте на птахів небесних: вони не сіяють, не жнуть, не збирають житниці, а Батько ваш Небесний харчує їх» (Євангеліє від Матфея. Гл. 6: 25-26.)

В іншій проповіді Христос, звертаючись до багатого юнака, говорить:

«Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій й роздай жебраком, і будеш мати скарб на небесах; і приходь і слідуй за Мною». Почувши слово це, юнак відійшов із смутком на душі, тому що в нього був великий маєток. Ісус же сказав учням Своїм: «Істинно говорю вам, що важко багатому ввійти в Царство Боже. І ще говорю вам: зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Євангеліє від Матфея. Гл. 19: 21-24).

У I тис. н.е. у віруючих культивувалися такі якості, як безкорисливість, альтруїзм, аскетичність, релігійність та ін. Вважалося, що служіння Богові важливіше, ніж служіння багатству, тому в епоху Середньовіччя кількість ченців значно перевищувала число підприємців. Заняття підприємництвом, тобто націленість на одержання прибутку, якщо не засуджувалося, то й не одобрювалося.

Згідно указу II Лютеранського собору в 1139 р. було проголошено, що лихвар не буде допускатися до причастя й не буде похований у святій землі. З іншого боку, у Євангелії можна знайти й інші заклики - до працьовитості й заповзятливості, прикладом якого є притча про людину, що залишила трьом своїм рабам срібло на час своєї відсутності. Двоє слуг пустили ці гроші в оборот і примножили багатство свого пана, третій же раб просто зарив талант срібла в землю. У результаті хазяїн жорстоко покарав його, сказавши: «Лукавий і ледачий раб! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збирав там, де не розсипав. Тому належало тобі віддати срібло моє торгуючи, і я прийшов й одержав би моє із прибутком. Отже, візьміть у нього талант і віддайте імущому десять талантів. Тому що всякому що має дасться й збільшиться, а в не імущого відніміть й те, що він має».

Фактично ця притча пропагує фінансово-кредитне й торговельне підприємництво. Відповідно до неї, гроші повинні приносити доход, а «заморожування» капіталу рівнозначно закапуванню свого таланта в землю.

Крім того, варто розуміти, що, незважаючи на заклики отців Церкви до відмови від земних благ, базисні потреби людей змушували їх прагнути до багатства й благополуччя. Тому протягом Середньовіччя підприємництво однаково існувало - в образі купців, лихварів, ремісників і сільськогосподарських виробників. Та й сама Церква в особі її духівництва не гребувала прибутковими операціями, найбільш одіозними формами яких були продажі індульгенцій (відпущення всіляких гріхів за гроші) і торгівля фальсифікованими святинями («дрізок із хреста Господня», «волосся з голови Іоанна Хрестителя» й ін.).