ТЕМА: СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ ПРАЦІ ЯК САМОСТІЙНОЇ

НАУКИ

ПЛАН:

1. Історичний нарис становлення психології праці як науки

2. Об’єкт, предмет, завдання психології праці

3. Принципи психології праці

4. Методи психології праці

1. Історичний нарис становлення психології праці як науки

Психологія праці - одна з найважливіших наукових і навчальних дисциплін. Трудова діяльність - єдине і надійне джерело існування і збагачення людей. Праця створила людину в процесі біологічної еволюції та історичного розвитку. Наукові дослідження аргументовано доводять, що на ви­никнення та становлення людини вплинули такі фактори як праця, вербальне спілкування та свідомі дії у створенні умов свого життя.

Продуктивна, творча праця формує людину як особистість, є необхідною умовою її зростання, самореалізації й самоактуалізації, на відміну від неробства, розваг та лінощів.

Праця - продуктивний, креативний процес, якому ми зобов'язані своїм життям і благополуччям. Працюючи, люди перетворюють навколишнє середовище в предметний світ. Праця є предметом спеціального вивчення багатьох наук - соціології, економіки, ергономіки, педагогіки, психології тощо. Передові країни світу особливу увагу приділяють вивченню факторів наукової організації праці, серед яких домінуюче місце займають психологічні, адже праця неможлива без свого суб'єкта, яким є особистість, колектив, суспільство.

Праця, трудова діяльність - це форма активного і вмотивованого ставлення людини до дій­сності, яка спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, що пов’язані зі створенням суспільно значущих (матеріальних, духовних) цінностей, зумовлених її потребами, а також засвоєнням суспільного досвіду.

Активність люди­ни оцінюється продуктивністю її праці. Праця вимірюється життєвою доцільністю її результатів для людини та суспільства.

Психологія праці молода галузь науки. Зародження її відбулося на п. ХХ ст. в працях Мюнстерберга, Штерна та інших зарубіжних психологів. Різноманітність проблем, які виявилися в компетенції психології праці, зумовили диференціацію цієї науки. У ній виокремились інженерна, космічна, юридична, медична, психологія торгівлі тощо.

Психологія праці розвивалася у тісній взаємодії з динамічним розвитком суспільства, промисловості, виробництва та культури. Людина перебудовує техноло­гічні, організаційні, інформаційні та нормативні параметри праці і цим визначає неперервність розвитку власного трудо­вого потенціалу.

Психологія праці – галузь психології, що вивчає психологічні закономірності трудової діяльності людини, психологічні основи організації праці, особливості формування загальнотрудових та професійних умінь і навичок, вплив факторів виробничого середовища і технічних засобів праці на працівника, на підвищення ефективності трудової діяльності людини.

Розвиток людини і праці належить до проблем освіти. Людина неперервно вчиться працювати і постійно займається трудовим і професійним самовдосконаленням.

Вона не лише продовжує освіту, а й вносить зміни в зміст власної праці, робить його технологічно раціональною і про­дуктивною.

Становлення психології праці як самостійної науки сприяло створенню ряду законоположень про трудову діяльність людини, зокрема її безпечності та гігієні, захисту праці дітей, захисту працівників від нещасних випадків, запобігання професійним стресам, вигоранням та деформаціям працівника та ін., які швидко впроваджуються в практику, зокрема в країнах Європи.