6. Нові явища в галузі церковної культури: перекладна та полемічна література, греко-православне богослужіння

Важливе місце серед українських видань належить полемічній літературі, яка виникла у 80-ті роки XVI ст., у період боротьби проти католицизму та уніатства й існувала майже до середини XVII ст. Відомо понад 140 полемічних творів, з яких близько 80 написано католицькими та уніатськими і 60 — православними авторами. Першим значним полемічним твором була книга відомого діяча української культури Герасима Смотрицького (батька М. Смотрицького) «Ключ царства небесного», надрукована в Острозькій друкарні у 1587 р. У ній головна увага зосереджена на розкритті соціальних антагонізмів між паразитуючим католицизмом, магнатством і поневоленими, закріпаченими селянами.

Визначним твором, спрямованим проти католицизму та унії, була «Протестація», підготовлена митрополитом Іовом Борецьким. Він високо оцінює боротьбу козацтва проти ворогів українського народу і одночасно гнівно протестує проти польсько-шляхетського гноблення, закликаючи український народ протистояти йому.

Але особливе місце серед письменників-полемістів посідає Іван Вишенський, котрий на знак протесту проти польсько-католицького гноблення пішов ченцем в Афонський монастир (півострів Афон в Егейському морі). Він виступав не лише проти національно-релігійного гноблення, а й проти соціального. До нас дійшло 17 творів Івана Вишенського — листів та послань, які він надсилав з далекого Афону своїм землякам. Він викриває і засуджує весь феодальний уклад Речі Посполитої. Однак порятунок він бачив не в боротьбі, а в покаянні, моральному очищенні, відмові від земних благ (аскетизм).

Православні полемісти відкидали претензії римських пап на духовне і світське панування в християнському світі, розвінчували неприглядні дії католицьких ієрархів, моральний занепад католицької церкви та ін. Вони високо цінували свободу совісті. В їхніх творах провідною ідеєю був патріотизм. Полемічні твори справляли великий вплив на формування національної свідомості українців, на розвиток національно-визвольної боротьби.

Перекладна література існувала у двох виявах. Це була перш за все релігійна література, яка включала твори різного характеру, зокрема переклади окремих частин Біблії; неповні (апракосні) євангелія, призначені для читання під час богослужіння («Реймське євангеліє», «Остромирове євангеліє» (1056—1057) та «Пересопницьке євангеліє» (1556—1561)); апокрифи (розповіді про створення світу, перших людей, боротьбу Бога із сатаною або цікаві оповіді про кінець світу, про потойбічну долю праведників і грішників та ін.).

Саме в цей час тут за ініціативи К. Острозького здійснювався грандіозний проект — готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою. Щоб уявити масштаби робіт, треба сказати, що з метою пошуків достовірного тексту К. Острозький спорядив послів до Чехії, Польщі, Московії, Болгарії, Греції, Палестини, вів листування з Вселенським патріархом, створив при Острозькій академії спеціальну комісію з перекладу Святого письма, залучив 72 перекладачів, грецьких вчених. У 1581 році «Острозька Біблія» (1256 сторінок) побачила світ, ставши взірцем для всього православного слов'янства. Її примірники купили королівські бібліотеки Швеції і Франції, що свідчило про високий рівень видання. У Москві Біблія переписувалася, так що «Острозька Біблія» довго залишалася єдиним подібним виданням.

Греко-православне богослужіння

Згідно з угодами Берестейської унії, у греко-католицькій церкві богослужіння, церковна організація й обряди залишились такими, як і вони були в греко-православній церкві.

Перші християни запозичили від старозавітної Церкви час молитов щодня, свята Пасхи і П'ятидесятниці, однак надали їм нового змісту.

Основним змістом християнського культу стало спасіння світу через Христа і во Христі. Усі найважливіші богослужбові дії зосереджуються близько Таїнств, в яких християнин отримує дари Духа Божого, що зміцнюють і вирощує в духовному житті. Найбільше з цих Таїнств - Євхаристія, в якій вірні смакують від тіла і крові Боголюдини, з'єднуються з Ним і якби долучаються Його божественної істоти.

У Церквах східного обряду (Греко-католицькі та православні церкви) Служба Божа відправляється згідно з текстом, авторство якого приписується св. Іоанну Златоустому, або текстом, що приписується св. Василію Великому. Найчастіше у церквах правиться Літургія св. Іоанна Златоустого. Літургія св. Василія Великого відправляється десять разів на рік: в усі неділі Великого Посту, у Великий Четвер і Велику Суботу, у надвечір’я Різдва Христового і Богоявлення, а також у день св. Василія Великого. Тексти Божественної Літургії інших авторів практично не вживаються.