Семінарське заняття 8 Тема: Розвиток і регулювання соціально-трудових відносин

Питання для усного опитування та дискусії

1. Поняття “соціально-економічні відносини”, “трудові відносини”, “соціально-трудові відносини”.

2. Сутність, суб’єкти, предмет і типи соціально-трудових відносин.

3. Сутність, зміст та напрямки соціальної політики.

4. Сутність, принципи побудови та елементи соціального захисту населення.

5. Характеристика сучасної пенсійної системи в Україні.

6. Соціальна допомога.

7. Сутність, мета та принципи соціального партнерства.

Аудиторна письмова робота

Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: соціально-економічні відносини; трудові відносини; соціально-трудові відносини; соціальне партнерство; трипартизм; соціальна політика; соціальний захист; соціальне страхування; пенсійне забезпечення; соціальна підтримка; соціальна допомога.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Розпочинаючи вивчення теми, необхідно знати, що соціальна політика – це стратегічний соціально-економічний напрям розвитку суспільства. Вона є системою управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спрямованих, насамперед, на забезпечення зайнятості громадян, їх всебічний розвиток, гарантування відповідного рівня їх життя і праці, на соціальний захист населення.

Основним механізмом соціальної політики є соціальне управління та регулювання соціальних процесів.

Мета соціальної політики полягає у створенні необхідних умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, повного розкриття творчого потенціалу людини, підвищення рівня та якості життя громадян на основі стимулювання трудової і господарської активності населення, а також досягнення в суспільстві соціальної злагоди, стабільності та цілісності.

Необхідно засвоїти, що суб’єктами соціальної політики є люди, держава, суспільство, соціальні інститути і товариства, політичні партії, громадські організації, колективи, профспілки підприємців, різноманітні фонди тощо. Основним суб’єктом є особистість. Важливим суб’єктом соціальної політики у сучасних умовах є держава. Держава розробляє та здійснює комплекс заходів, які охоплюють різні сфери розвитку суспільства. Громадські організації як суб’єкт соціальної політики, здатні зробити значний внесок у соціальний розвиток суспільства. Серед громадських організацій найважливіше місце належить профспілкам. Профспілки – це масове самокероване громадське об’єднання трудящих певної галузі або суміжних галузей для захисту і представництва їхніх соціальних інтересів.

Соціальний захист включає законодавчо або іншим чином установлені гарантії соціального захисту, соціальної підтримки і соціальної допомоги. Це система заходів, які забезпечують соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціально уразливих верств працездатного населення (соціальне страхування, пенсійне забезпечення, страховий захист від небезпек, медичне страхування).

Соціальне партнерство покликане забезпечити достатній ступінь компенсації доходу трудящих у разі працездатності, тобто це виплати допомоги у випадках загального захворювання, трудового каліцтва і професійного захворювання, виплати у зв’язку з вагітністю і пологами, по догляду за хворою дитиною після досягнення нею віку трьох років; пенсії; допомоги на поховання, компенсації вартості путівок на лікування і відпочинок.

Соціальне страхування пов’язане з трудовою діяльністю людини як члена суспільства. Об’єктом соціального страхування є ризик. Соціальне страхування може бути обов’язковим і добровільним.

Важливим напрямом соціального захисту є пенсійне забезпечення. Пенсійна система – це сукупність правових, економічних та соціальних інститутів і норм, які забезпечують надання пенсій за віком, по інвалідності, а також у зв’язку з втратою годувальника. Метою пенсійної системи є матеріальне забезпечення непрацездатного населення.

Пенсія є щомісячною грошовою виплатою громадянам при досягненні установленого законом пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті годувальника. Необхідно охарактеризувати види пенсій.

Джерелом пенсійного фонду є: фонди обов’язкового державного соціального страхування, державний бюджет, а також недержавні пенсійні фонди.

Соціальна підтримка – це система заходів, які стосуються здебільшого економічно активного населення і спрямовані на створення умов, що дають змогу найманим працівникам забезпечити їх соціальну захищеність.

Вивчаючи питання соціальної допомоги, слід мати на увазі, що соціальна допомога – це заходи, які стосуються всього населення і являють собою допомогу, як правило, короткочасного характеру. Здебільшого вона надається людям, які потрапили в екстремальні життєві ситуації, що потребують додаткових витрат. При цьому необхідно з’ясувати завдання соціальної допомоги, переваги адресності, способи адресування і додаткові ефекти програм адресної допомоги.

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на з’ясування основних напрямів соціальної політики в Україні, засвоїти сутність соціального партнерства, яке являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, при якому в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх важливіших соціально-трудових відносин. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній (трипартизм) співпраці спілки підприємців, тобто роботодавців, профспілок та органів державної влади.

Також необхідно визначити мету та принципи соціального партнерства. Система соціального партнерства передбачає розроблення і реалізацію узгоджених економічних і соціальних програм, забезпечення певних гарантій щодо оплати праці, робочого часу та відпочинку; регулювання ринку праці та створення необхідних умов для підвищення ефективності зайнятості населення; забезпечення на виробничому рівні згідно з угодами і договорами належних умов для ефективного використання трудового потенціалу. В Україні система соціального партнерства ґрунтується насамперед на укладанні колективних договорів та угод, веденні переговорів, використанні відповідної процедури розв’язання конфліктів тощо.

При ведені колективних переговорів, укладанні договорів та угод, взаємних консультаціях і контролі, а також вирішуванні колективних спорів необхідно брати до уваги, принципи, на яких повинно ґрунтуватися партнерство у процесі ведення колективних переговорів.