Остготське відродження

У V-VI ст. франки заснували державу Галлія (Італія). Першими її правителями були легендарні франк Хлодвіг та остгот Теодоріх. Останній з 493 по 526 рр. був королем остготів. Теодоріх став наймогутнішим романізованим королем варварів. Його резиденція розташовувалася в Равенні. Теодоріх виховувався у Константинополі і глибоко всотав у себе Римську цивілізацію. Він поважав римські закони та інститути. Король намагався об’єднати римлян і варварів у єдиний народ. Найбільше він бажав створити королівство, схоже на імперію. Аріанин за своїми віруваннями, Теодоріх був фактично християнином, тому виявляв терпимість до католицизму, тобто Римської церкви. Він оточував себе римськими радниками, що сприяло формуванню умов культурного розвитку. За його правління був відбудований театр Помпея у Римі, міста відбудовувалися і прикрашалися стародавніми статуями, будівництво велося за традиціями римської архітектури. При дворі Теодоріха заохочувалися музичне мистецтво, історичні та природничі науки, світська поезія, відбувалися театральні та циркові вистави. У культурному житті V-VII ст. цей період названий «Остготським відродженням». Його провідними представниками стали Касіодор, Боецій та Ісидор Севільський.

Касіодор (490-580 р.р.) спочатку був першою політичною фігурою при дворі Теодоріха. Після відвоювання Юстиніаном Італії (539 р.) Касіодор пішов у монастир Віварій у Калабрії, де ним було забезпечено переклад грецьких праць і копіювання праць латинських авторів. Таким чином, монастирські скрипторії виконали велику справу збереження рукописів. Цим Касіодор підготовував інтелектуальну освіту нових народів. Протягом усього раннього Середньовіччя монастирські бібліотеки були хранителями науки і культури. Зрештою, саме Касіодор став головним джерелом середньовічних авторів. Він склав «Наставляння у божествених та світських науках», де залишив основи латинської риторики, що широко використовувалася християнською літературою та педагогікою. Основним твором Касіодора були «Варії». Твір був опублікований у 537-538 рр. і містив широкі відомості про соціальне, політичне, культурне життя остготського суспільства, торгівлю, військову справу, звичаї того часу. Його приклад мав чисельних послідовників.

Аніцій Северін Боецій (480-525 рр.) заклав основи нового типу філософського мислення. Його доля була трагічною. Він був звинувачений Теодоріхом у державній зраді і страчений. Спадщину Боеція складають переклади і коментарі до праць із логіки Аристотеля, Порфірія і Цицерона, де він дав для ознайомлення зразки визначень, наприклад: «Природа – форма будь-якої одиничної речі у її специфічних особливостях. Людина – індивідуалізована субстанція розумної природи». Перу Боеція належать теологічні трактати «Про Трійцю», «Отець і Син» та ін. Антична духовна спадщина, яку переосмислив раніше Блаженний Августин (354-430 рр.), завдяки Боецію була пристосована до нових історичних умов.

Найбільше уваги Боецій приділяє системі освіти. Він дбає про створення писаних латиною підручників, узагальнюючи в доступній формі досягнення греків у головних на той час галузях знання: арифметиці, музиці, геометрії та астрономії. Саме Боецій остаточно поділяє існуючу за його часів систему «семи вільних мистецтв» на два рівні – «трівіум» та «квадрівіум». До першого належали граматика, риторика й діалектика. До другого – арифметика, музика, геометрія та астрономія.

Ісидору Севільському (570-636 рр.) належить дев’ятитомна енциклопедія «Етимології». Спочатку твір визначає систему кількаступеневої освіти трівіум – квадрівіум – медицина – право – теологія. Саме такий порядок наприкінці XII-XIII ст. практикуватиметься у середньовічних університетах. У наступних книгах доповнюється і підкріплюється запропонована схема освіти, наведено різноманітні історичні, географічні, військові, етнографічні відомості. Ісидор Севільский вірив у те, що природа речей схована у їх назвах, і що світська культура є необхідною для глибшого проникнення у св. Письмо.