Мистецтво

Рух і розвиток людини, що власне і привів до формування теперішньої розвинутої культури людства, відбувся завдяки роботі свідомості. Робота свідомості виявилась в унікальному людському способі діяльності. Образно-символічна і художня природа людської свідомості виявила себе у появі перших творів мистецтва. Важко визначити, коли вперше виявились художні вподобання людини та схильність і потреба реалізувати себе у мистецьких творах, але вже перші вироби знарядь праці супроводжуються спробами прошкрябування малюнків, відпрацьовувалися засоби роботи з глиною, використовувалися барвники. Доісторична епоха в історії мистецтва датується від 35000 р. до н.е. до 4000 р. до н.е. – тобто до приблизного періоду винайдення писемності.

На території Європи збереглося багато пам’ятників скельного живопису. Малюнки виконувалися різними глинами з домішками тваринного жиру. Сцена полювання на скельній поверхні у печері Ласко (сучасна Франція) датована пр. XV тис. до н.е., там же знайдено світильник із піщаника, прикрашений простим геометричним малюнком. Загальна довжина розпису у печері становить 100 м. Малюнок виконаний виключно вохрою (кольоровою глиною), сцени розташовані на стінах довільно. Чудові зображення скельного живопису та малюнку в Європі знайдено у Мадленській культурі – XV-VIII тис. до н.е. (за назвою печери Ла-Мадлен у Франції). До списку культурної спадщини ЮНЕСКО віднесено скельне зображення бізонів (XII тис. до н.е.) у печері Альтаміра в сучасній Іспанії.

На початку мідного віку (IV-III тис. до н.е.) з’явились зображення воїнів, озброєних кинджалами.

На всій території Європи знаходять зображення жіночих фігур, що виконані з каменю та кістки. У них передано уявлення про жінку як джерело життя. Символ Великої Матері у первісних спільнотах був протягом тривалого часу головним сакральним символом племен. Одно з найстаріших відомих зображень – жіноча постать із міста Ласель датується від 27 тис. р. до н.е.

Гончари неолітичної епохи виробили тип простого геометричного орнаменту, що прикрашав предмети домашнього ужитку.

У перехідний період від мідного до бронзового віку (3,5-1,3 тис. до н.е.) на Півночі Європи з’являються мегаліти – величезні кам’яні конструкції. До них належать менгіри (поодинокі великі брили, вриті в землю), дольмени та кромлехи. Дольмен – це кам’яна конструкція з мінімум двох каменів, вкрита плитою. Це перші приклади стоєчно-балочної системи, де опора несе на собі кам’яну плиту. Кромлех – кругова огорожа з перекриттям із плит. Щодо призначення цих споруд не існує єдиної думки. Вірогідно, що це храм під відкритим небом, священний простір, виділений огорожею. До найвідоміших належать Стоунхендж у сучасній Англії, поблизу Солсбері. Датується він, починаючи з 30–29 ст. до н.е. Близькі до менгірів загадкові статуї – стели, вони знайдені на Апеннінському півострові. За деякими стилізованими ознаками їх можна віднести до чоловіків та жінок. Є гіпотеза, що це найдавніші зображення богів або героїв. Висота їх приблизно півтора метри.

Література: 4, 5, 8, 9, 10, 12, 22, 28, 33, 34, 50, 54, 59, 72, 96.