Періодизація давньогрецької культури та віхі історії Греції

Отже, античність починається на Кріті. З урахуванням цього періодизація давньогрецької культури має наступний вигляд:

• найдавніший період – егейська або кріто-мікенська культура – тис. до н.е. – XI ст. до н.е.;

• Гомерівський або ранньоарахаїчний період – XI-VIII ст. до н.е.;

• архаїчний період – VIII-VI ст. до н.е. – демократичні перетворення в Афінах;

• класичний період – V ст. – остання чверть IV ст. до н.е. – розквіт полісного рабовласництва;

• елліністичний період – остання чверть IV ст. до н.е. – I ст. до н.е. – поразка Афін у Пелопонесській війні, епоха Олександра Македонського, підкорення Греції Риму.

Дорійське завоювання відкинуло Грецію на кілька віків назад. Серед інших важливих досягнень мікенської цивілізації у темні віки племенних навал та міграцій було забутим і лінійе слогове письмо. Весь гомерівський період був фактично безписьменним. Після тривалої перерви лише у другій половині VIII ст. до н.е. з’являються перші грецькі написи. Це були літери зовсім нової абеткової писемності, що тільки народжувалася в цей час. Тому гомерівські поеми «Іліада» та «Одісея» залишаються найважливішим джерелом інформації про цей час. Поеми створені близько середини VIII ст., а описані в них події належать до XIII-XII ст. до н.е. Гомерівські поеми й дали назву цьому періоду грецької культури – гомерівський. Гомер – постать напівміфічна. Проблема, яку сформулював у 1795 р. німецький вчений Ф. Вольф, має назву «гомерівське питання». Вона полягає у тому, що вкрай важко уявити, що б одна людина могла створити такі великі за обсягом твори та ще й у безписьменний період, хоча існування Гомера як реальної особи не піддається сумніву.

Грецьке суспільство ранньоархаїчного періоду не успадкувало форм соціально-економічних відносин, державних інституцій та релігійно-ідеологічних уявлень мікенської цивілізації. На усій території Греції ствердився первісно-общинний лад. З досягнень мікенської епохи збереглися тільки деякі виробничі навички та технічні пристрої, що мали життєво важливе значення для нових мешканців країни та її попереднього населення. Сюди можна віднести гончарне коло, достатньо високу техніку обробки металу, човен з вітрилом, культуру вирощування оливи та винограду.

Одним з найважливіших досягнень гомерівського періоду було опанування греками техніки виплавки та обробки заліза. В мікенську епоху залізо було відомо у Греції тільки як коштовний метал. Тільки у X-IX ст. до н.е. зявляються перші знаряддя праці, виготовлені з заліза. Широке впровадження нового металу у виробництво означало в умовах того часу справжній технічний переворот і збільшення виробничих можливостей окремої родини.

Соціально-економічні відносини у цей період стояли значно ближче до варварства, ніж до цивілізації. В економіці домінувало натуральне господарство, основними галузями якого були землеробство і скотарство. Худоба вважалася основним показником багатства. Кількістю голів худоби визначалося положення, яке мала людина у суспільстві, від цього залежала ступінь шани. Так, Одісей вважається першим серед героїв Ітаки, бо йому належить 12 стад великої рогатої худоби. Худоба використовувалася як грошова одиниця, оскільки справжніх грошей це суспільство ще не знало. Наприклад, вартість жінки-рабині в «Іліаді» дорівнює 4 бикам.

Взагалі, для Греції гомерівського періода характерна економічна ізоляція. Політичним та економічним центром общини-демоса був поліс – місто-держава. А от слова, що означає «село», не було. Поліс був одночасно і містом, і селом, і фортецею. Державним кордоном, що відділяв один демос від іншого, був найближчий гірський кряж, що панував над довкіллям. Типова община (демос) вела відокремлене існування, майже не підтримувала контакти з сусідами. Спеціалісти-ремісники у поемах зустрічаються вкрай рідко. Гомер називає їх «деміургами» – тими, що працюють на народ. Вони не мають своєї майстерні й житла, змушені переходити від оселі до оселі у пошуках заробітку.

Гомерівські царі не уникають самої грубої роботи. Одісей, наприклад, пишається своїм вмінням косити й орати не менше, ніж військовою вправністю. Царська дочка Навсікая виходить на берег моря разом зі служницями прати одежу батька. Такі факти свідчать, що рабство у гомерівський період ще не отримало великого поширення. У зв’язку з нерозвиненістю торгівлі головними джерелами рабства були війна і піратство. Самі шляхи отримання рабів були пов’язані з великим ризиком. Тому ціни на них були достатньо високими. Красива і вправна невільниця дорівнювала вартості стада биків у 20 голів. Селяни середнього достатку працювали разом зі своїми рабами, жили з ними під одним дахом. Лаерт, батько Одісея, у прохолодний час спить прямо на підлозі, разом з рабами, в золі вогнища.