10.4 Національне рахівництво як інструмент регулювання макроекономічних процесів

Система національних рахунків (СНС), рекомендована ООН, є досить складний набір рахунків і таблиць, які детально розглядаються спеціальними учбовими дисциплінами. Тут ми охарактеризуємо лише основні параметри сучасного стандарту СНС. Головна мета СНС - дати кількісну інформацію про виникнення і рух сукупного громадського продукту (СОП), валового внутрішнього продукту (ВВП), і національного доходу (НД). Усі стандартні рахунки на базі даних Держкомстату України даються в таблицях СНС.

За допомогою системи рахунків ведуть облік формування, розподіли і використання господарських величин, що мають розмірність потоку, тобто що є процесом, який в них відбитий в одиницю часу (за відомий період: рік, квартал, місяць і так далі). Проте для структурного дослідження потрібно і такі економічні величини, які мають розмірність запасу, тобто об'єми деяких показників, що являють собою, не в одиницю часу, а на певну дату.

І тут важливий такий інструмент аналізу, як баланс. Нині широко застосовують для практичного розрахунку витрат виробництва і цін модель міжгалузевого балансу, який розкриває як джерела формування ВВП, так і напрями його розподілу.

Потрібно помітити, що національні рахунки самі по собі не відбивають усієї економічної активності і рівня життя населення. Це обумовлено наступними обставинами:

1. існуванням неринкової діяльності, результати якої не стають об'єктами купівлі-продажу і, отже, не фіксуються в макроекономічних показниках, як, наприклад, продукти занять домашнім господарством, роботи на присадибних ділянках та ін.;

2. наявністю тіньової економіки, в яку входить не лише злочинний бізнес (н-р, наркобізнес), але і будь-яка незареєстрована діяльність, що створює (за різними оцінками) 5 - 15% ВВП США і 50 - 60% ВВП України;

3. об'ємні показники є кількісними і тому не враховують зміни якості, яка часто підвищується, у тому числі при зменшенні кількості;

4. вони також не відбивають зрушень в структурі виробництва, тобто збільшення випуску одних і скорочення інших продуктів (хоч би відносного);

5. національні рахунки не характеризують міру забруднення довкілля у зв'язку з економічним зростанням, яке не завжди компенсує екологічний збиток (існує песимістичний жарт: кінцевим продуктом господарської діяльності є сміття);

6. вони не відстежують тенденцію до розширення вільного часу у зв'язку з підвищенням ефективності;

7. об'ємні показники не вимірюють задоволення від творчої праці і духовних потреб, бо описують, передусім, матеріальну сторону життя.

Проте усе це не зменшує значення національних рахунків, тим паче, що на їх основі можна розраховувати показники виробництва і споживання на душу населення, тобто параметри матеріального рівня добробуту, а також показники економічної ефективності, які співвідносять результати з витратами на їх досягнення, показуючи спрямованість економічного розвитку. Та і самі по собі вони дуже інформативні, особливо за тривалі періоди, в переломні роки і при порівнянні низки країн.