11.3. Системи органів ссавців (продовження).

Кровоносна система у ссавців досягає високої досконалості. Як і у птахів серце чотирикамерне. Кров повністю поділена на артеріальну та венозну. Від лівого шлуночка відходить не права, а ліва дуга аорти, даючи початок великому колу кровообігу. Все тіло отримує чисту артеріальну кров. По венах кров повертається до правого передсердя, де закінчується велике коло. Від правого шлуночка бере початок загальна легенева артерія, якою починається мале коло кровообігу. Пройшовши легені кров, стає знов артеріальною і повертається до лівого передсердя. Тут закінчується мале коло (рис.291).

Швидкість течії крові по судинній системі визначається роботою серця. А частота його скорочень визначається інтенсивністю обміну речовин. Чим менші розміри тварини, тим більше тепла вилучається з поверхні тіла. Тому кількість скорочень серця неоднакова у різних ссавців. Так у крихітної землерийки серце може скорочуватися до 1320 разів на хвилину, у миші – 500 – 600, у кішки – 120, у свині 70 – 80, у коня 38 – 40, у слона 25 – 28.

Рис.291. Схема кровообігу ссавців: 1 – серце; 2 – велике коло кровообігу; 3 – мале коло кровообігу; 4 – нирки; 5 – травна система.

Газообмін також зумовлює підтримання сталої температури тіла. Основними органами дихання є легені. Це два губчасті мішки, які вільно звисають у грудну порожнину. Повітря через повітряноносні шляхи – носову порожнину, носоглотку, гортань, трахею та бронхи – надходить до легень. В цих шляхах воно зігрівається, зволожується, очищається від пилу та знезаражується. В гортані містяться голосові м’язи, вібрація яких викликає звуки.

Далі бронхи галузяться на бронхіоли, на кінчиках яких утворюються здуття – альвеоли (рис.292). Вони густо оплетені кровоносними капілярами, через які і здійснюється газообмін. Альвеолярна будова легень у 50 – 100 разів перевищує загальну площу шкіри.

Зміна повітря в альвеолах відбувається за допомогою дихальних рухів. Міжреберні м’язи та діафрагма скорочуються і об’єм грудної порожнини збільшується, повітря засмоктується. Навпаки – розслаблення цих м’язів зменшує об’єм грудної порожнини і повітря виштовхується. Така вентиляція легень забезпечує не лише газообмін, а і терморегуляцію.

Виділення відбувається за допомогою двох тазових нирок. Від них відходять сечоводи, які впадають до сечового міхура і по сечовивідному каналу назовні. Основним метаболітом ссавців є сечовина, яка розчинна у воді.

Рис.292. Мікроскопічна будова альвеол ссавців. Пухирці, якими закінчуються бронхіоли, густо оплетені капілярами. Тут відбувається газообмін між легенями та атмосферним повітрям.

Нервова система також ускладнюється. Головний мозок досить великих розмірів і також має п’ять відділів. Передній мозок складається з великих півкуль. Вони великі за площею і закривають майже всі інші відділи мозку. Півкулі вкриті сірою мозковою речовиною – це кора. Вона складається з великої кількості нервових клітин. Під корою розташована біла речовина, яка складається з відростків нервових клітин. У більш розвинутих ссавців кора утворює борозни, що збільшує її загальну поверхню (рис.293). Передній мозок обумовлює надзвичайно складну поведінку ссавців, формування умовних рефлексів.

Далі розташовані проміжний та середній мозок. Тут сприймаються зорові та слухові подразники. Мозочок забезпечує координацію рухів та тонус м’язів. Довгастий мозок регулює дихання, серцево-судинну систему, травлення тощо.

Довгастий мозок переходить у спинний. Він також складається з білої речовини, що оточує сіру.

Рис.293. Головний мозок коня: 1 – передній мозок, що має борозни; 2 – мозочок; 3 – середній мозок; 4 – довгастий мозок; 5 – нюхова цибулина.

Ограни чуття або сенсорні канали ссавців не є виключенням і також досягли значного вдосконалення. Одну з ведучих ролей відіграє нюх. Зверніть увагу як наші свійські ссавці знайомляться, ретельно обнюхуючи один одного. Використовуючи орган нюху ці тварини здатні знаходити об’єкти навіть під землею. Видатний нюх мають собаки, яких спеціально дресирують на відшукання слідів, вибухових пристроїв, наркотиків тощо. Нюх ссавців активно використовується при пошуках людей після землетрусів та інших катастроф. У китоподібних нюх редукований.

Не менше значення для ссавців мають органи зору. Вони зберігають загальний план будови, але мають і деякі вдосконалення. Це бінокулярний зір, що допомагає точно визначати відстань до предметів. У нічних ссавців гострота зору підвищується завдяки розростанню кришталика. У вищих ссавців – приматів – виникає кольоровий зір.

Орган слуху має три відділи: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо (рис.294).

Рис.294. Схема будови органа слуху ссавця: 1 – зовнішній слуховий прохід; 2 – середнє вухо; 3 – внутрішнє вухо; 4 – кортієв орган.

Зовнішнє вухо представлене зовнішнім слуховим проходом. Це трубка, яка одним кінцем відкрита назовні, а інший прикриває барабанна перетинка. У більшості ссавців слуховий прохід оточений рухливою хрящовою вушною раковиною. Вона полегшує вловлювання звукових хвиль. В порожнині середнього вуха розміщені слухові кісточки, яких, на відміну від плазунів та птахів, три. Це молоточок, ковадло та стремено. Молоточок впирається в барабанну перетинку, а стремено в овальне вікно внутрішнього вуха. Така будова слухового сенсорного каналу забезпечує дуже тонкий слух. Деякі ссавці використовують ультразвуки для ехолокації, тобто для орієнтації по відбитих звукових хвилях. Так орієнтуються в темноті або у воді кажани, дельфіни, землерийки тощо.

У внутрішньому вухові розташований і орган рівноваги, який має вигляд напівколових каналів – так званий кортієв орган.

Органами дотику, як вже відмічалося, є вібриси – чутливі волоски, що розташовані по всій поверхні тіла. Особливо їх багато на носі, навколо очей.