Глава 11. Ссавці.

Тривала еволюція тваринного світу нарешті наближається до нашої сучасності. Ссавці є найбільш високоорганізованими хребетними і в наш час займають панівне становище. Виникають вони на початку тріасового періоду, потім практично весь Мезозой тримаються в “тіні” рептилій і лише в Кайнозої набувають небувалого розквіту. За рахунок яких змін це відбулося? По-перше ссавці стали теплокровними тваринами, тобто температура їх тіла стала постійною і не залежала від коливань зовнішньої температури. Це стало можливим завдяки виникненню чотирикамерного серця, коли кров була розділена на артеріальну та венозну. Тепер працюючі клітини отримували вдосталь кисню для дихання. Крім цього механічна обробка їжі стала більш ретельною – ссавці стали пережовувати їжу. Всі інші групи хребетних використовували зуби лише для схоплення та утримування їжі. Подрібнення їжі надало значно більшої ефективності роботі травної системи.

На відміну від плазунів – своїх безпосередніх предків – у ссавці виникає м’язева перегородка між грудною та черевною порожнинами – діафрагма. Тепер вентиляція легень стала ще більш потужною. Нарешті парні нирки забезпечили виведення основного метаболіту – розчинної у воді сечовини.

Таким чином теплокровність зумовлена злагодженою роботою чотирьох систем – кровоносної, травної, газообмінної та видільної.

По-друге високого рівня набув розвиток нервової системи і особливо великих півкуль переднього мозку. Складна поведінка зумовила швидке пристосування до мінливих умов середовища, забезпечила складну взаємодію систем органів.

По-третє живородність ссавців завжди супроводжується вигодовуванням потомства молоком. У них виникає спеціальний дітородний орган – матка, у якому формується спеціальне так зване дитяче місце – плацента. На плаценті відбувається ембріональний розвиток зиготи, тому більшу частину ссавців ще називають плацентарними. Це забезпечило найкраще збереження молодняку і здатність до розмноження в будь-яких умовах.

Всі ці новоутворення зумовили широке розповсюдження ссавців на нашій планеті. Вони заселили всі середовища – повітряне, наземне, водне, грунтове. Кількість видів налічує трохи більше за 4 000. Розглянемо більш детально основні риси будови та функціонування наших братів по класу, тому що і людина теж відноситься до ссавців.

11.1. Зовнішня будова ссавців.

Зовнішність ссавців дуже різноманітна. Вона визначається різними умовами існування, найрізноманітнішими способами живлення. Досить звернути увагу на вагу та розміри ссавців – від 1,5 г та 3,8 см у білозубки до 150 т и 30 м у синього кита.

Рис.283. Будова шкіри ссавців: 1 – роговий шар епідермісу; 2 – мальпігієвий шар; 3 – дерма; 4 – потова залоза; 5 – сальна залоза; 6 – волосяна цибулина; 7 – отвір протоку потової залози; 8 – кровоносні судини; 9 – волос; 10 – м’яз волоса.

Шкірні покриви набули найбільшого ускладнення. Вони товсті і мають добре розвинені залози. В їх будові чітко відокремлюються два шари: тонкий зовнішній – епідерміс і більш товстий внутрішній – дерма, або власне шкіра (рис.283).

Епідерміс багатошаровий. Нижні його шари утворені живими клітинами складають мальпігієвий шар. Ближче до поверхні клітини епідермісу змертвівають і утворюють роговий зовнішній шар. З клітин епідермісу утворюються волосся, нігті, кігті, копита, роги, рогові луски та залози.

Дерма також сильно розвинута. В ній розташовані кровоносні судини та нервові закінчення – рецептори. Нижня частина складається з рихлої тканини, де відкладається жир – підшкірна клітковина. Найбільш вона розвинена у водних ссавців – ластоногих та китоподібних, де виконує роль термоізолятора та підвищує їх плавучість. Значного розвитку підшкірна клітковина набуває у ссавців, які впадають у сплячку – борсуки, бабаки, ховрахи, їжаки, соні та інші.

В шкірі розташовані залози. До них належать потові, сальні, молочні і пахучі. Потові мають вигляд скручених трубочок і відкриваються на поверхню шкіри або у волосяну сумку. Піт, який вони виділяють, складається з розчину сечовини та солей. Ця рідина випаровується і, тим самим, охолоджує поверхню тіла, підтримуючі температуру на належному рівні. Відсутні потові залози у китоподібних, кротів та сирен.

Сальні залози майже завжди відкриваються у волосяну сумку. Їх секрет змащує шкіру і волос, захищаючи їх від намокання та пересихання. Пахучі залози є видозміною потових або сальних. Функції їх різноманітні – для зустрічі особин протилежної статі, для позначення території, захист від ворогів тощо. Такі залози є у землерийок, ондатри, куниць, тхорів, норок, борсуків. Яскравим прикладом може бути американський скунс, запах якого відлякує всіх бажаючих ближче ознайомитись з ним.

Рис. 284. Рогові луски плазунів (зліва) та їх похідні – волосяний покрив ссавців.

Молочні залози є видозміною потових. Молоко – це продукт діяльності клітин і є універсальним продуктом харчування для підростаючої малечі.

Волосяний покрив ссавців поділяють на дві основні категорії – остьове волосся (надшерсток) і пухове (підшерсток). Окремі ділянки покриву мають видозмінене волосся. Це вібриси, щетина та голки. Вібриси – це довгі і тверді волосини, які виконують функцію дотику. Розміщуються вони на щоках, підборідді, навколо рота, під очима. Голки утворені волоссям з дуже міцною, пружною та гострою верхівкою, які виконують захисну функцію. Щетина є перехідною між вібрисами та голками і виконую також захисну функцію.

Забарвлення покривів ссавців не таке яскраве, як у птахів. Воно обмежується трьома основними формами: однокольоровим, смугастим і плямистим. Найбільш давньою формою є поздовжня смугастість, наприклад, у малят диких свиней, тапірів. Від неї походить плямисте забарвлення, а різновидом плямистого є поперечна смугастість. Забарвлення ссавців може змінюватися протягом життя або сезонно. Наприклад, заєць-біляк на зиму із сірого стає білим, олені літнє руде забарвлення на зиму замінюють на сіре плямисте. У більшості тварин забарвлення носить маскувальний характер.

Для ссавців характерна періодична заміна волосяного покриву, яка отримала назву линьки. Частота линьки різна у різних тварин. Вона буває восени і навесні у білок, лисиць, песців. У інших один раз на рік – ховрахи, сурки та інші. Кроти линяють тричі на рік.

Кігті, нігті та копита захищають фаланги пальців та можуть бути знаряддям захисту та нападу. Роги притаманні багатьом копитним. Таким є ріг носорога та у всіх інших окрім оленів. У них роги є виростами не епідермісу, а дерми. Роговим утвором є так званий “китовий вус”. У деяких ссавців відкриті ділянки тіла вкриті мозолями – у верблюда, деяких мавп. У ящерів та броненосців тіло вкрите роговими лусками, які дуже схожі на луску плазунів (рис.284).