Глава 3. Підцарство Багатоклітинні. Тип Кишковопорожнинні.

Довгий час життя розвивалося у воді. Тваринні одноклітинні організми набували все складніших форм. Найскладніші з них – війчасті – перетворилися у надзвичайно високорозвинені клітини-організми. Збільшення кількості органоїдів забезпечило високий рівень метаболізму. Великої різноманітності досягли і джгутикові, і саркодові.

Частина одноклітинних стали справжніми хижаками, нападаючи на такі ж одноклітинні організми. Поступово щільність тварин у воді зростала. Конкуренція за їжу ставала все сильнішою. В такій ситуації переваг набували організми з більш високою швидкістю пересування, маневреністю. Тут першість була на боці війчастих. В цей же час еволюція інших одноклітинних "запропонувала" ще один варіант перебудови. Це колоніальність (рис.18). Дійсно, колонія набувала деяких переваг відносно окремих одноклітинних форм. В першу чергу – це збільшення розмірів. В цьому випадку тварини стають недосяжними для одноклітинних хижаків. По-друге – збільшення розмірів, якщо колонія рухлива, автоматично збільшувало швид- кість пересування. Відповідно збільшувалася інтенсивність жив- лення. Таким чином, колоніальні форми відразу набували деяких суттєвих переваг у світі одноклітинних.

Рис.18. Деякі колоніальні форми сучасних Найпростіших.

В подальшому самі колонії стали набувати більш складних рис. Частина клітин стала виконувати виключно функцію пересування, а інші - функції захоплення їжі, розмноження тощо. Саме таке ускладнення спостерігається у сучасних джгутикових таких, як вольвокс, пандорина.

Як же саме відбувався процес утворення багатоклітинності? Спостерігаючи утворення колоніальності на сучасних одноклітинних можна бачити одне – після поділу материнської клітини дочірні не розходяться, а залишаються разом. На жаль з тих прадавніх часів не збереглося будь-яких палеонтологічних залишків. Сучасні вчені можуть лише припускати можливі шляхи виникнення багатоклітинності, тобто висувати гіпотези. Відомо кілька таких гіпотез (рис.19).

Перший шлях, що зображений на рис.19, припускає можливість утворення багатоклітинності через симбіоз різних клітин. Це могло трапитись під час заковтування їжі, коли проковтнуті клітини не перетравлювалися, а включалися до організму.

Рис.19. Можливі шляхи виникнення багатоклітинності.

Але така гіпотеза не пояснює яким чином могли співіснувати клітини з різними спадковими ознаками.

Другий шлях – через колоніальні форми джгутикових – найбільш ймовірний. Відомо, що багато одноклітинних утворюють колонії. Навіть вчені при їх вивченні часто плутали колоніальних з багатоклітинними.

Третій шлях виключно гіпотетичний і передбачає утворення багатоклітинності через багатоядерність. Вихідною формою тут можуть бути війчасті, саме у яких зустрічається як найменше два ядра. Але такий шлях не підтверджується прикладами сучасних одноклітинних. Він залишається теоретично можливим, але практичних доказів на його існування в минулому немає.

Із сучасних найпримітивніших багатоклітинних цікавість викликають тварини з типу Губки (рис.20).

Я кими б не були тернистими шляхи еволюції тварин, але вже в Докембрії з‘являються багатоклітинні форми. З цих часів тварини бурхливо еволюціонують спочатку у воді, а потім на суші. Одним з головних напрямків залишається вдосконалення опори і руху. За цією ознакою всі тварини поділилися на безхребетних та хребетних. У безхребетних опорні структури розташовуються зверху, а м‘язи прикріплюються зсередини. У хребетних основна опорна конструкція розташована всередині, а м‘язи кріпляться до неї зверху.

Р ис.20. Будова губки. Організм цієї багатоклітинної тварини складається з кількох типів клітин. Живлення відбувається шляхом фільтрації води. Тіло включає також різні опорні елементи – голки, що побудовані з мінеральних або органічних речовин. Губки утворюють колонії. В наших водоймах поширена губка Бодяга.

Гистология известковой губки

    - пинакоциты     - хоаноциты     - археоциты и другие типы клеток в мезохиле     - мезохил     - спикулы     - карбонатные элементы

    - субстрат     - направление тока воды

К леточное строение губки асконоидного типа

- хоаноцит     - пинакоцит     - лофоцит     - ооцит     - археоцит

- склероцит     - пороцит     - мезохил     - спикулы     - ток воды

С троение сикона

1 - оскулюм 2 - спонгиоцель 3 - приводящий канал 4 - отводящий канал 5 - хоанодерма

6 - прозопиль 7 - остиум 8 - хоанодерма 9 - мезохил 10 - апопиль

Строение аскона 1 - оскулюм 2 - спонгиоцель 3 - хоанодерма 4 - остиум 5 - пинакодерма

Еволюція цих двох типів опорно-рухової системи розпочалася майже одночасно. Переваг набували більш рухливі та маневрені організми. Але свій "літопис" багатоклітинні починали з простих організмів, що вели прикріплений спосіб життя. Вже згадувалися губки, як найпримітивніші багатоклітинні тварини.

Інша група, яка набула більшої складності – це найдавніші серед багатоклітинних безхребетних Кишковопорожнинні. Спробуємо прослідкувати основні риси будови та функціонування цих тварин, їх екологічні взаємовідносини із довкіллям та еволюційні шляхи.