Г еохронологічна таблиця розвитку життя на нашій планеті
Нарешті спеціалізуються клітини, що відповідають лише за розмноження. У всіх органах вищих спорових існує три групи тканин: покривні, провідні та основні. Перша з них утворює зовнішній захисний покрив. Друга, яка складає провідну (або транспортну) систему, занурена в систему основних тканин. З цих трьох типів тканин побудовані органи вищих рослин: пагін, який представлений стеблом з листками, та корінь. У Мохоподібних, як вже відомо, теж з`являються групи тканин, але вони не так яскраво виражені і не утворюють справжніх органів, притаманих вищим рослинам.
Розглянемо найбільш характерні риси будови вищих спорових рослин на прикладі сучасних представників відділів Папоротеподібних та Плауноподібних. В нашій місцевості найбільш поширені щитник чоловічий, або як його ще називають “чоловіча папороть”, безщитник жіночий, або “жіноча папороть”. Назви цих папоротей обумовлюються особливостями будови складних листків. У “жіночої папороті” частки листків тендітніші та ніжніші в порівнянні з “чоловічою папороттю”. Ще один вид, який можна зустріти - це папороть орляк (рис.14).
Підземна частина папороті складається з товстого багаторічного пагона, що вкритий темнокоричневими лусочками – кореневища. Зрозуміло, клітини кореневища не мають хлорофілу. Від кореневища відходять корені. Вони всмоктують воду та розчинені в ній мінеральні речовини. Таким чином, видозмінений пагін утримує рослину в грунті, а слабо розвинена коренева ситема виконує тільки всисну функцію.
Рис.14. Схема будови папороті
З настанням тепла від пагона починають рости листки. Спочатку вони мають форму равлика, а потім розпрямляються і набувають форми своєрідного віяла. Така форма листків папоротей отримала назву вайї. Кожне літо папороть шля- хом фотосинтезу нагромаджує органічні речовини, частина яких використовується для забезпечення життєдіяльності, а частина відкладається про запас. Зимує підземна частина - кореневище. Навесні, за рахунок запасних органічних речовин, формуються листки - вайї. Знов утворюються органічні речовини для забезпечення життєдіяльності та утворення запасу поживних речовин для наступного сезону. В освоєнні суходолу таке пристосування надає значно більше шансів для виживання. При настанні несприятливих умов надземна частина може загинути, а підземна спокійнісінько пережити цей час і при сприятливих умовах знов сформувати фотосинтезуючу надземну частину, яка забезпечує рослину органічними речовинами.
Необхідно відмітити, що така форма багаторічності характерна для сучасних папоротей помірного клімату, де добре помітна зміна пір року. Папоротеподібні девонського, а особливо кам`янову- гільного періодів Палеозоя, мали потужні надземні стебла, що сягали десятків метрів у висоту. Яким же чином такі гіганти утримувалися на поверхні землі? Яким чином транспортувалася на таку висоту вода?