Глава 3. Відділи Папоротеподібні, Хвощеподібні,

Плауноподібні

Еволюція рослин нерозривно пов`язана з поступовим заселенням суші. Як ми вже впевнились, мохоподібні мають ряд пристосувань для існування в позаводному середовищі. Але життя цих рослин все ще залежить від великої кількості вологи. Цим пояснюється існування мохів в сильно зволожених місцях. Хоча у сучасних мохів і виробилися пристосування для переживання тимчасової посухи. Суттєвим недоліком мохоподібних є слабко розвинуті опорні структури. Це значно обмежує рослину в розмірах. У цьому випадку неможливо збільшити фотосинтезуючу поверхню. Що для цього необхідно? По-перше, міцно вкоренитися в грунті і тоді з`явиться можливість збільшити розміри та підвищити інтенсивність фотосинтезу. По-друге, надземна частина теж повинна бути міцною, щоб протистояти силам земного тяжіння, вітрам та бурям. По-третє, необхідно мати водонепроникні покриви, тому що без них рослина швидко втрачатиме воду, випаровуючи її через надземні органи. Нарешті, необхідно якимось чином вирішити проблему транспорту води, мінеральних та органічних речовин. Існування в більш сухих місцях викликає певні труднощі в розмноженні. Спори повинні бути захищені від висихання та механічних ушкоджень, бути легкими для забезпечення їх поширення по поверхні грунту. Необхідно було вирішувати проблему запліднення: або використовувати для пересування гамет воду, як у водоростей та мохів, або якийсь інший спосіб.

Таким чином, подальше освоєння суходолу рослинами повинно було йти шляхом збільшення розмірів, надійної провідної (транспортної) системи та захисних покривів, надійного захисту спор. Сучасні вищі спорові рослини представлені, крім мохоподібних, чотирма відділами: псилотоподібні, плауноподібні, хвощеподібні та папоротеподібні. Більше уваги ми приділимо трьом останнім з них, а псилотоподібні цікаві лише для розв`язання питання походження вищих рослин.

Розвиток життя на нашій планеті тривав сотні мільйонів років. На різних історичних відрізках часу відбувалися різні еволюційні події. Для кращої орієнтації в цих подіях була складана так звана геохронологічна шкала (від грецьк. ge – земля + chronos – час). В ній вся історія нашої планети розбита на ери, а ери на періоди (див. табл.). Користуючись геохронологічною шкалою, розставимо вивчені нами рослини по відповідних ерах та періодах. Так, одноклітинні водорості з`явилися та еволюціонували ще в Докембрії, а багатоклітинні - в Докембрійському періоді докембрійської ери та в кембрійському, ордовикському, силурійському періодах Палеозойської ери. Мохоподібні, як і всі вищі спорові ведуть свій початок з девонського періоду Палеозою.

3.1. Рослини продовжують освоювати суходіл (зовнішня будова)

Найдавніші вищі спорові мали розгалужену надземну частину без листків та справжніх коренів (риніофіти). По мірі появи різних пристосуань, поступово формуються корені, стебло та листки. Корінь галузиться і утворює кореневу систему. Стебло та листки формують систему пагона. Нарешті з появою органів, що виконують різні функції, клітини теж змінюються та групуються в тканини. Тканина – це сукупність клітин, які мають схожу будову і виконують однакові функції. Отже, з ускладненням будови рослинні клітини починають виконувати тільки певні функції, або, як кажуть, спеціалізуватися. З`являються клітини, які виконують захисну та механічну функції. Інша група клітин спеціалізується на транспорті води, мінеральних та органічних речовин, утворюючи з часом провідну систему.