3. Засоби вираження підрядного зв’язку.
На рівні різних СО (сс, ПР, СР) засобами вираження зв’язку виступають:
Форми слів (флексія словоформи)
Прийменники
Сполучники
Порядок слів
Інтонація
На рівні словоформ і слів, тобто у словосполученні та ПР найпоширеніший засіб зв’язку – форма слова, зокрема флексія. Флексія – основний засіб вираження відмінкової форми:
Ч
итати
книгу
Н
аписати
другові
З
ахоплюватися
картиною
К рім іменників при допомозі флексій пов’язуються у словосполучення прикметники: сонячний ранок, -ого ранку, -і ранки (форма роду, числа і відмінка).
Прийменник – також один із засобів вираження відмінкової форми (аналітичний спосіб):
Розповідати про подію
Подібний до граба
Притулитися до матері
Інтонація та порядок слів
Весело співати
Завзято працювати
Проте більшу вагу ці засоби мають у ПР, СР, де ще беруть важливу участь і сполучники.
4. Види підрядних зв’язків.
У наведених вище прикладах підрядного зв’язку прислівного різновиду (у словосполучення) представлені різні його форми (відрізняються засобами вираження).
Здавна виділяли 3 види підрядного зв’язку: узгодження, керування, прилягання.
Узгодження – така форма ПЗ, при якій форми роду, числа і відмінка залежного слова – прикметника і слів прикметникового типу – уподібнюються до відповідних форм головного слова – іменника:
Залежне слово (прикметник) іменник (Н.в., одн., чол.р.)
Залежне слово іменник (Д.в., одн., чол.р.)
Сонячний день
Сонячному дню
Керування – така форма ПЗ, при якій залежне слово ставиться у формі непрямого відмінка, без прийменника чи з ним. У формі, якої вимагає головне слово:
Милуватися (чим?) краєвидом
Пишу (що?) листа
Прилягання – така форма ПЗ, при якій залежне слово поєднується з головним лише за змістом:
Біжить (як?) швидко
Тече (як?) звиваючись
У сучасній синтаксичній науці ця традиція зазнала певних уточнень:
Із зв’язку узгодження виділено предикативну форму зв’язку – координацію (термін Є.Кротевича, РГ, Вихованець, чернівецькі автори);
Розширене розуміння прилягання: власне прилягання і відмінкове РГ, чернівецькі автори (приреченнєве – Вихованець, іменне - Бєлошапкова);
Кореляція, або погодження (термін Кротевича) як вид зв’язку у прикладковому сполученні – чернівецькі автори;
Тяжіння (Л. Булаховський):
Х
лопець
ходить задуманий
Це не прислівний зв’язок, а так званий подвійний, дуплексивний; прислівники, дієприслівники у такій позиції – дуплексиви.
О.С. Мельничук виділив підрядносполучниковий:
т
ой,
що наближається це рівень
люди, які прийшли речення
розуміє, що не знає СР
таким чином, на рівні слів та словоформ виділяється:
узгодження
кореляція
керування
прилягання
5. Відношення при пз
Останнім часом і форми ПЗ, і відношення між компонентами СО розглядаються для кожної синтаксичної одиниці окремо. На рівні словосполучення розглядаються насамперед такі відношення:
Об’єктні: залежне слово СС є назвою того об’єкта, який охоплюється дією чи ознакою – писати лист, розповідати про справи, розмовляти з братом, зручний ля роботи, повний енергії.
Означальні: залежне слово СС дає ширшу назву головного на основі приписування йому ознаки:
Власне означальні: зелена сукня, моє вітання, схвильована матір (який? Чий? Котрий?)
Суб’єктно-означальні: приїзд сина (син приїхав), зелень лугів (луги зеленіють)
Обставинно-означальні: у сполуках з означальними прислівниками та їх еквівалентами – співати голосно, з підесенням.
Апозитивні (між іменником та прикладкою) – нема уявлення про предмет і його ознаку, як при означальних відношеннях – предмет (денотат) і 2 його різні назви: гора Говерла, гори-скелі, місяць-вівчар.
Комплетивні (доповнюючі): залежна форма потрібна для того, щоб доповнити, розкрити ЛЗ інформативно недостатнього слова (без залежного слова головне не може самостійно вживатися):
Стати (ким?) учителем
Стати (яким?) досвідченим
Назвався (ким?) другом
Здавався (ким? Чим? Яким?) відвертим
Учасник (чого?) зборів.
Власне обставинні: головне слово – слово зі значенням дії, залежне характеризує цю дію з точки зору обставин:
Опинитися (де?) в місті
Жити (де?) на квартирі
Їхати (куди?) далеко
Повертатися (звідки?) з подорожі.