У роботі над рефератом слід дотримуватись певної послідовності:

1. Читання з метою отримання загального уявлення про реферативну роботу.

2. Знайомство з графіками, рисунками, схемами, таблицями для уточнення даних, отриманих при першому читанні.

3. Виділення абзаців, які містять конкретну інформацію по темі реферативної роботи, підкреслення у них ключових фрагментів.

4. Складання логічного плану реферату.

5. Перегрупування ключових фрагментів у співвідношенні з їх тематикою та планом реферату.

6. Повторне читання виділених абзаців зі скороченням менш суттєвої інформації і узагальнення основної інформації.

7. Виклад отриманої інформації у формі реферату та її редагування.

8. Перевірка правильності наведених цифр, скорочень і т. ін..

Текст реферату складається за планом:

1. Тема, предмет (об’єкт), характер, мета реферативної роботи. Тут треба показати особливості теми для більш повного розкриття мети і змісту.

2. Метод проведення дослідження (якщо цей метод або методи – нові, то треба дати їх описання).

3. Конкретні результати (теоретичні або експериментальні).

4. Висновки, рекомендації, оцінки, пропозиції, описані в першоджерелі.

5. Місця застосування.

Якщо в статті відсутня якась із перерахованих вище частин (наприклад, нічого не говориться про застосування), то в рефераті її опускають, зберігаючи послідовність викладу. У кінці реферату можуть подаватись примітки референта (при наявності в реферативній роботі протиріч чи помилок), у самому рефераті інтерпретація або критика першоджерела не допускається. Текст реферату закінчується даними про кількість ілюстрацій, таблиць, бібліографій. Потім зазначається прізвище, ім’я, по батькові референта.

Об’єм реферату не залежить від об’єму реферованої роботи, а визначається її змістом, кількістю важливих даних і їх наукової цінністю. Середній об’єм реферату для журнальних статей – 1000 друкованих знаків.

До мови реферату ставляться такі вимоги:

• виклад має бути точним та об’єктивним;

• слід позбутися незрозумілих термінів та символів. А застосовувані терміни роз’ясняти при першому згадування в тексті. Терміни, зміст яких зрозумілий з контексту, у випадку використання в рефераті більше трьох раз рекомендується повністю замінити абревіатурами (скороченнями). При першій згадці така абревіатура дається безпосередньо  після терміна в дужках, далі по тексту – без дужок. В одному рефераті не рекомендується вживати більше трьох різних абревіатур;

• складні речення бажано перебудувати на прості, вживати неозначено-особові речення (наприклад: Рекомендується складати список всіх документів, що надходять).

Критерії гарного конспекту

Найголовніший критерій гарного конспекту – це тривалість його життя, багаторазовий попит на нього.

Якість конспекту багато в чому залежить від мети його написання, від призначення. А далі, в залежності від мети як мотиву роботи над інформаційним джерелом, виділяються такі критерії:

• стислість (конспект орієнтовно не повинен перевищувати 1/8 від першоджерел);

• ясна та чітка структуризація матеріалу, що забезпечує його швидке зчитування, охоплення загальної логіки і т.д.;

• змістова точність, тобто наукова коректність;

• наявність образних чи символічних опорних компонентів;

• оригінальність індивідуальної обробки матеріалу (наявність питань, «я-суджень», своїх символів і т.ін.);

• адресність (з одного боку, чітке фіксування вихідних даних, вказівка на сторінку цитати чи окремого положення, з другого, – кому призначений конспект і чи відповідає він особливостям і завданням користувача).

Конспекти довго зберігають, нехай то будуть папки, зошити чи комп’ютер. Досвід показує, що вони послужать не меншу службу, аніж самі книги чи лекції. Вони нагадають, підкажуть, навчать тому, чого треба.