7. Склад і структура державного боргу України.

Боргова політика нашої держави почала формуватись у 1994-1995 р., коли державне запозичення набуло масового характеру, хоча початок було покладено міжурядовими позикам ще в 1992 р. З 1994 р. Україна стала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій (МФО), а з 1995 р. залучати кошти через комерційні позики на зовнішньому фінансовому ринку і шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на внутрішньому ринку. Динаміка державного боргу України наведена в табл. 8.1.

Таблиця 8.1. Державний борг України у 1993—2003 роках, млрд. дол.
Показники	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Зовнішній борг	0,4	3,6	4,8	8,2	8,8	9,6	11,5	12,4	10,4	10,1	10,1
Внутрішній борг	0,0	0,0	0,0	5,3	2,1	5,4	3,9	2,8	3,8	3,9	3,7
Всього	0,4	3,6	4,8	13,5	10,9	15,0	15,4	15,2	14,2	14,0	13,8

Як свідчать дані таблиці, у 1993—2003 роках державний борг України зростав, причому зовнішній борг значно перевищував внутрішній. Спос­терігається тенденція до збільшення питомої ваги зовнішньо­го боргу в загальній сумі державного боргу.

Усього за дев'ять років (1993-2001 рр.) Україною ззовні було залучено 20,7 млрд. дол. США. Система внутрішнього запозичення найбільшого розвитку досягла у 1997-1998 рр., коли щорічно мобілізовувалося на фінансування бюджетного дефіциту понад 8 млрд. грн. Однак після фінансової кризи 1998 р. внутрішні запозичення пішли на спад і в даний час істотного значення в мобілізації коштів не відіграють. Проблеми запозичення на внутрішньому фінансовому ринку ускладнюються недостатнім розвитком фінансово-банківської інфраструктури, котра не в змозі акумулювати тимчасово вільні фінансові ресурси (збереження). У країнах із розвиненою ринковою економікою основними кредиторами держави є фізичні особи. Але в Україні залучення державою коштів від населення утруднене, по-перше, через низький рівень доходів громадян, а, по-друге, внаслідок недовіри до держави і до банків. Разом з тим за оцінками експертів на руках у населення перебуває 8-10 млрд. дол. США готівкою, а вклади населення в комерційних банках, у тому числі і в Ощадному банку України, постійно зростають - щорічно в середньому на 35-50 %. Це свідчить про наявність потенційних можливостей у подальшому нарощуванні державних внутрішніх запозичень. Важливим заходом по відновленню внутрішнього фінансового ринку є переорієнтація внутрішніх фінансових позичкових ресурсів на розвиток виробництва, а не на державне споживання, суттєве їх здешевлення.

Щодо зовнішніх запозичень, то їх обсяг останніми роками дещо скоротився. Безумовно, рівень ризику, пов'язаний із наданням кредитів Україні, дуже високий. Проте слід зазначити, що Україна, як країна з перехідною економікою, що орієнтується на інтеграцію в Європу, користується певною підтримкою і міжнародних фінансових організацій, і урядів європейських країн, і Європейського Союзу в цілому. Однак можливості в залученні відносно дешевих кредитів не означають автоматизму в кредитуванні. Так, у 2000-2002 рр. Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку припиняли кредитні програми у зв'язку з невиконанням Україною узятих на себе зобов'язань. Але після поліпшення ситуації в частині досягнення встановлених орієнтирів грошово-кредитної політики кредитування відновлювалось.

Станом на 1 січня 2003 року внутрішній державний борг ста­новив 20,1 млрд. гривень, збільшившись за 1992—2002 роки більш ніж у 1000 разів (табл. 8.2). При цьому понад 80 % загального обсягу внутрішнього державного боргу становить заборгованість перед юридичними особами за внутрішніми позиками.

Таблиця 8.2 - Динаміка і структура внутрішнього державного боргу України (на початок поточного року, млн. грн.)*

Показники	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Внутрішній борг — усього	18,5	219,3	2276,6	8002,2	3714,5	10192,0	13449,5	14953,5	20780,6	21178,4	20119,7
У т.ч.
Заборгованість перед банківськими установами	17,5	218,3	2275,6	7748,0	1372,0	1429,3	2344,0	3503,5	3438,6	3438,6	3438,6
Заборгованість перед юридичними особами за внутрішніми позиками	0,0	0,0	0,0	253,3	2341,6	8761,6	1154,5	11449,0	10184,2	10601,1	9502,8
Інша внутрішня заборгованість	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	—	—	—
Внутрішній борг (доларова частка), млн. дол. США	—	—	—	—	—	—	—	—	1317,1	1317,1	1371,1

* За даними Міністерства фінансів України.

Сума внутрішнього державного боргу може бути збільше­на на величину заборгованості з заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій і соціальних виплат, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, заборгованості на утри­мання бюджетних установ (тобто заборгованості з платежів, а також на величину прямих кредитів комерційних банків вітчизняним підприємствам за державними санаційними прог­рамами і програмами адресної підтримки, повернення яких гарантоване бюджетом). Однак така заборгованість не визнаєть­ся офіційно як державний борг. Компенсація втрачених зао­щаджень громадян також не відноситься на рахунок внутрішнього державного боргу. Якби так відбулося, то внутрішній борг країни зріс до величини, погашення якої в найближчій перс­пективі було б нереальним, оскільки проіндексовані заощад­ження громадян (131,96 млрд. грн.) перевищують річний Державний бюджет України.

Та реальною проблемою є не обсяг внутрішнього боргу як такий, а виняткова залежність від нього державного бюджету. Висока дохідність по ОВДП спричинила навантаження на дер­жавний бюджет, не дала можливості розвитку корпоративних цінних паперів, які за цих умов не могли конкурувати з держав­ними цінними паперами. Високі ставки по ОВДП негативно впливали на виробничі інвестиції, що, у свою чергу, позначало­ся на можливостях наповнення дохідної частини державного бюджету.

Зовнішній державний борг України на 1 січня 2003 року становив 10,1 млрд. дол. США (табл. 8.3). За період 1992—2002 років зовнішній державний борг зріс більше ніж у 25 разів. Останніми роками величина зовнішнього боргу дер­жави стабілізувалася на рівні 10,4—10,1 млрд. грн. (включаючи гарантований зовнішній борг).

Значний зовнішній державний борг розглядається креди­торами як підвищення ризику щодо кредитування держави, що змушує іноземних інвесторів бути обережнішими з інвес­тиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький об­сяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з інши­ми постсоціалістичними країнами.

Таблиця 8.3 - Динаміка і структура зовнішнього державного боргу України

(на початок поточного року*, млрд. дол.)

Показники	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Зовнішній борг — усього	0,396	3,624	4,828	8,217	8,839	9,555	11,472	12,438	10,356	10,118	10,076
Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економіч­ного розвитку	0,000	0,000	0,477	2,211	3,444	4,022	4,806	5,276	2,390	2,666	2,981
Заборгованість за позиками, наданими урядами іноземних держав	0,396	3,624	4,351	4,806	4,275	3,854	3,639	4,344	3,136	3,047	2,916
Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	0,000	0,000	0,000	0,000	0,000	0,559	1,767	1,769	0,111	0,055	0,03
Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій	0,000	0,000	0,000	1,200	1,120	1,120	1,155	1,048	2,362	2,209	2,017
Гарантований (умовний) зовнішній борг	-	-	-	-	-	-	-	-	2,356	2,140	2 159

Обсяг державного боргу та його структура значною мірою визначають рівень боргового навантаження та стан платоспро­можності держави. Для оцінки боргового навантаження використовують такі показники:

• відношення суми державного боргу до ВВП;

• відношення суми державного зовнішнього боргу до ВВП;

• відношення державного зовнішнього боргу до доходів від експорту;

• відношення суми державного боргу до обсягу інвестицій;

• відношення суми зовнішнього державного боргу до об­сягу іноземних інвестицій;

• відношення державного боргу до доходів державного бюджету;

• відношення зовнішнього державного боргу до доходів державного бюджету;

• відношення обсягу державного боргу до державних ка­пітальних вкладень;

• відношення гарантованого державного боргу до доходів державного бюджету;

• відношення суми державного боргу до кількості насе­лення в країні;

• відношення платежів з обслуговування державного бор­гу до ВВП;

• відношення платежів з обслуговування державного бор­гу до видатків (доходів) бюджету;

• відношення платежів з обслуговування зовнішнього державного боргу до доходів від експорту;

• відношення платежів з обслуговування зовнішнього державного боргу до видатків (доходів) бюджету.

Показники боргового навантаження в Україні наведені в таблиці 8.4. Як свідчать дані таблиці, Україна в окремих роках виходи­ла за межі порогового (критичного) значення із співвідношень державного боргу, зовнішнього державного боргу, платежів з обслуговування державного боргу до відповідних показників.

Таблиця 8.4 - Показники боргового навантаження України, % (*)

Показники	Критичний рівень	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Відношення держав­ного боргу до ВВП	60	30,3	21,7	35,8	48,5	44,3	34,3
Відношення держав­ного боргу до доходів держбюджету	300	106, 4	177,4	334,2	406,4	221,4	204,4
Відношення плате­жів за державним боргом до доходів держбюджету	45	20,4	43,2	74,1	34,3	20,7	17,1
Відношення плате­жів за державним боргом до ВВП	7	4,8	7,4	11,3	5,2	4,2	3,1
Відношення держав­ного зовнішнього боргу до доходів від експорту	150	46,3	50,3	70,0	82,1	57,1	51,1
Відношення плате­жів за державним зовнішнім боргом до доходів від експорту	25	5,8	5,8	7,8	5,9	3,9	3,7
Відношення держав­ного зовнішнього боргу до ВВП	40	20,6	19,4	38,1	50,0	33,1	27,2
Відношення плате­жів за державним зовнішнім боргом до ВВП	5	2,5	2,2	3,1	2,8	2,3	1,9
Відношення плате­жів за державним зовнішнім боргом до доходів держ­бюджету	25	10,4	12,9	20,1	18,8	11,1	10,5

*Кучер Г.В. Управління державним боргом. — К. — 2002.

Невідкладним завданням для України є зменшення боргово­го навантаження та вдосконалення системи управління держав­ним боргом. Необхідно вжити заходів щодо вдосконалення управління борговими ризиками, поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податко­вою та грошово-кредитною політикою. Реалізація цих зав­дань передбачає:

• вдосконалення законодавчого забезпечення формування і обслуговування державного боргу, зокрема прийняття Закону України "Про державний борг України";

• розроблення обґрунтованої стратегії залучення позик, як внутрішніх, так і зовнішніх;

• проведення інвентаризації державного боргу;

• зміни структури державного боргу і переведення його на довгостроковіше обслуговування;

• зменшення вартості позикових коштів і вартості обслуговування державного боргу;

• розвиток повноцінного сектору муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів вкладення капіталу на боргових ринках;

• продовження практики заборони надання державних гарантій при одержанні кредитів суб'єктами підприємницької діяльності, заборони реструктуризації або списання заборгова­ності за кредитами, залученими під державні гарантії;

• моніторинг і прогноз стану, підготовка проектів політич­них рішень щодо обсягу, структури, вартості та інших парамет­рів державного боргу.