Ознаки та наслідки різних видів насилля.

Ознаки застосування проти дитини емоційного (психологічного) насиль­ства (висміювання, словесна агресія, ворожість, залякування, примус, ши­кання, формування почуття провини і т.д.):

• недостатній розвиток мови і мовлення;

• мимовільне сечовипускання (енурез) та спорожнювання без виразних органічних причин;

• тіки;

• брак впевненості у собі, приниження себе, низька самооцінка;

• деструктивна та самодеструктивна поведінка, аж до спроб самогубства;

• надмірне підпорядкування дорослим;

• брехливість.

Фізичним зловживанням може бути визначена будь-яка дія, наслідком якої було невипадкове фізичне ушкодження. Ось перелік специфічних ознак зас­тосування фізичної сили проти дитини (биття рукою та різними предмета­ми, шльопання, шарпання, штовхання і т.д.):

• синці, сліди стусанів, щипків на тілі;

• сліди опіків (часто опіки від цигарок);

• поранення голови;

• поранення в різних фазах загоєння;

• повторювані переломи та вивихи; 4 набрякання різних ділянок тіла.

Поведінкові ознаки

• страх роздягання (перевдягання);

• страх навмисного дотику (уникання, ниття);

• одяг не згідно з погодою, щоб приховати поранення;

• апатія, млявість, надмірна обережність, брехливість;

• небажання надавати інформацію про ситуацію в сім'ї;

• надмірна агресивність і схильність до фізичного насильства.

Ознаки занедбаності (довготривале незадоволення основних біологічних та психічних потреб дитини):

• фізичний недорозвиток (вага та зріст нижче норми);

• занедбаний вигляд, брудний одяг;

• хвороби зубів та ротової порожнини; 4 апатія, втомленість, сонливість;

• дитина не має необхідної медичної допомоги; 4 дитина часто буває голодна;

• одяг дитини неадекватний погодним умовам.

Ознаки сексуальної експлуатації дитини (різного виду сексуальні дії з дити­ною, метою яких є задоволення власних сексуальних потреб, сексуальні дома­гання за допомогою підкупу, обману, сили, залякування та шантажу і т.д.):

Специфічні:

• набрякання геніталій;

• натирання шкіри, вразливість ділянок піхви та анального отвору;

• біль під час сечовипускання, при ходінні, сидінні;

• рани на губах;

• запалення піхви, геніталій.

Поведінкові ознаки:

• неадекватна щодо віку обізнаність в проблемах сексуальних зносин та анатомією статевих органів;

• надмірна психодинамічна збудливість;

• труднощі концентрації уваги;

• деструктивна та самодеструктивна поведінка, аж до спроб самогубства; 4 виразні збочення у поведінці.

Вивчення факторів ризику, що провокують прояви насилля щодо дітей.

Під час вивчення оточення скривдженої людини належить передусім звер­нути увагу на фактори ризику, які показують, по яких каналах йшла соціалі­зація жорстокого поводження.

Чи батьки, або один з них походить з неповної сім'ї, або виховувались у

дитячих будинках?

Чи отримують батьки соціальну допомогу (похилий вік, інвалідність та ін.)?

Чи є батьки або один з них безробітними?

Чи ведуть батьки асоціальний спосіб життя (алкоголізм, проституція,

наркоманія, жебракування)?

Чи відбували батьки покарання за злочин?

Чи були в родині психічні, хронічні захворювання, інвалідність або відста­вання у розумовому розвитку?

Чи були батьки у декількох шлюбах або позашлюбних зв'язках?

Чи є діти від інших зв'язків, одружень?

Чи існує велика різниця у віці між батьками?

Чи ізольована родина від суспільства?

Чи мало місце втручання в справи родини суду, прокуратури, міліції?

Чи віддавали кудись дитину поза домом на тривалий час?

Чи втікали діти з сім'ї з невизначених причин?

Як часто перебували діти в лікарнях, не маючи хронічних захворювань?

Робота з жертвами насильства

У соціальному плані:

Роль консультанта в роботі з жертвами насилля полягає у визначенні, правильному розумінні та означенні насилля як злочинної поведінки.

1. Вивчіть досвід жертви. Розведіть юридичну і емоційну сторони насил­ля.

2. Покажіть динаміку розвитку домашнього насилля, перспективи, які очікують клієнта в подібних ситуаціях. Виробіть можливості досягнення без­пеки і надайте необхідну підтримку. (Наприклад, переадресовку у кризовий центр чи дитячий притулок.)

3. Спирайтесь на позитивні якості жертви, уникайте звинувачень.

4. Поважайте право жертви самостійно приймати рішення. (Досвід Польщі показує, що приблизно 70 жінок зі 100, що терпіли систематичні побої, після психологічної роботи все-таки поверталися в свої ситуації, од­нак їх розуміння свого становища суттєво змінювалося).