Симптоми та синдроми як інструмент психологічної діагностики в консультативній ситуації

Для того щоб успішно працювати в консультуванні, потрібно володіти достатньою кількістю спеціальних психологічних знань з приводу тієї чи іншої проблематики. Консультант приречений на те, щоб все своє життя здобувати і розширювати свої знання, адже кожна нова ситуація, кожен новий клієнт провокуватимуть попервах відчуття безпорадності та дефіциту знань. Лише за таких умов з'являється енергія, необхідна для пошуку рішен­ня. Однак трапляються такі консультативні ситуації (наприклад, постстре-ссові переживання, консультування при суїцидальних намірах, зґвалтуванні, тощо), які вимагають швидкого реагування, а тому - обов'язкової поперед­ньої підготовки.

Цей додаток має на меті показати, які знання могли 6 стати в нагоді консультанту, що працює з ситуаціями:

а) жорстокого поводження з людиною;

б) посттравматичного стану;

в) зґвалтування.

В першій частині матеріалу акцент зроблено на тому, що таке насилля та які ознаки (симптоми) про це свідчать. Друга частина дає уявлення про синдром. В третій частині йдеться про конструктивні орієнтири консульта­тивної роботи у випадку зґвалтування.

Насильство як форма жорстокого поводження з людиною

Прояви насильства та жорстокості мають певні особливості в кожному конкретному соціумі чи соціальному прошарку. Для нашого соціуму харак­терно, що жорстоке поводження й досі не розглядається як проблема. Чому? По-перше, тому, що у нас є дуже багато традицій, які залишилися в спадок від патріархальних устоїв, коли батько мав повну владу над домочадцями, завдяки чому багато відхилень є ніби традиційно узаконеними. По-друге, сімейне насилля часто приховується від чужих очей. По-третє, юридична підтримка соціальної і психологічної роботи в цьому напрямку явно недо­статня. По-четверте, визначитись з фактами насилля буває дуже важко.

Насилля буває біологічне (фізичне, сексуальне), психологічне (емоційна образа, емоційне відторгнення), соціологічне (занедбаність), юридичне. За­лежно від форми насилля буває структурне (представлене в культурі - сим­воли, ритуали, бо виглядає як справедливе) і маніфестне (насилля суспільне, в сім'ї, сексуальне). Е. Фром виділяє ще кілька форм насилля, таких як: ігрове, реактивне, потрясіння віри, компенсаторне, архаїчне (жадоба крові). В аналізі насилля важливо відділяти емоційні і юридичні аспекти.

Насилля є формою прояву агресії. Агресія як тенденція може проявляти­ся в реальній поведінці, вербально (лайка) або в фантазії (уявлення про по­карання), її ціль в тому, щоб завдати шкоди, збитків іншій людині, групі, знищити, принизити, змусити до якоїсь дії. Чим більше людина невпевнена в собі та своїй позиції, тим більшу тривогу або страх (часом неусвідомлено) відчуває, тим більше вдається до агресії як форми захисту себе або своїх фантазій. Агресія буває:

• реактивна, що є реакцією на фрустрацію і може бути експресивною, імпульсивною, супроводжуватись афектом;

• інструментальною, яка здійснюється цілеспрямовано, при цьому суб'єкт є емоційно нейтральним.

В насиллі завжди присутні насильник та його жертва. Транзактний аналіз додає ще одну, третю, рольову позицію - рятівника. Таким чином, виникає трикутник зміни ролей, і доведена до відчаю жертва, відчайдушно захищаючись, нерідко стає агресором. Психологічно насильник і жертва ут­ворюють компліментарну пару і часто провокують один одного на прийнят­тя відповідних ролей. В подібному випадку мова йде про віктимну поведінку, тобто поведінку, що формує цілком певну реакцію оточення. Людина, що має схильність до віктимної поведінки, несе в собі проблемність, що відобра­жається на багатьох контекстах її життя. Аналіз процесу насилля показує, що воно має циклічну форму (це й можливість ротації ролей, й певні поведінкові закономірності, що розгортаються з невмолимою невідворотністю тощо) і формується здебільшого соціально. Поява насильницького способу розв'язання ситуацій, готовність до нього та своєрідна «згода» його перено­сити є результатом соціалізації та сценаріїв, які формуються людьми з ди­тинства. Так, наприклад, згідно зі статистичними даними 99% злочинців-рецидивістів в дитинстві були жорстоко биті.

Звичайно насилля, будучи великою мірою соціально зумовленим, повин­но контролюватися за допомогою формування відповідних соціально-куль­турних норм та звичаїв, а також роботою спеціальних інстанцій - міліція, соціальні служби, вчителі та вихователі, тобто людьми, що покликані забез­печувати функції захисту, профілактики, покарання та ресоціалізації.

Термін «домашнє насилля» означає емоційне, фізичне або сексуальне насилля, яке здійснюється свідомо або несвідомо по відношенню до членів сім'ї або інших домочадців. Жорстоке поводження - порушення сімейних стосунків, яке полягає в систематичному завдаванні шкоди кому-небудь з членів сім'ї, надання збитків шляхом морального, психологічного або фізич­ного і сексуального насилля. Це може бути будь-яке зазіхання (замах) на особистість, її право розпоряджатися собою, зокрема й емоційно-психологіч­не: насмішки, ображання, а також емоційне відторгнення, полишення без

психологічної і моральної підтримки. Все це руйнівним чином впливає на психосоматичне здоров'я жертви.

Та найбільш яскравими проявами насилля залишається все-таки фізич­не і сексуальне насилля. Жертвами його можуть стати як діти, так і дорослі члени сім'ї (частіше жінки), особливо похилого віку.

Над дітьми найчастіше здійснюється пряме фізичне насилля, а також емоційно-психологічне насилля чи погане утримання. Вираженими є лише критерії фізичного насилля, менш виражені критерії поганого утримання, ще менш помітним є психологічне насилля. По статистиці в США - 2% насе­лення страждають від насилля, однак до 79% випадків приховуються. В 25% - мова йде про фізичне насилля, в 64% - про погане утримання. Фізичне насилля найчастіше здійснюється над підлітками (12-17). Менш фіксується воно по відношенню до дошкільників. Зате фізичні прояви поганого утри­мання у них фіксуються найбільше. Прояви насилля залежать від соціаль­ного статусу сім'ї (в 91% сімей - низькі прибутки). Переважно насилля чинять батьки - 85 % , причому жінки - в 61% випадків, чоловіки - в 39%.