Технологія консультування

Етапи проблемного аналізу (схема консультативного процесу)

1 етап. Аналіз змісту скарги клієнта:

1) аналіз локусу скарги (суб'єктного й об'єктного);

2) аналіз самодіагнозу клієнта і формулювання попереднього психологіч­ного діагнозу;

3) аналіз психологічного запиту (при необхідності — уточнення і допомо­га у формулюванні);

4) аналіз прихованого змісту і підтексту скарги клієнта.

2 етап. Аналіз психологічної ситуації:

1) визначення обставин, що могли мати істотне значення в розвитку пси­хологічних проблем клієнта;

2) визначення кола осіб, що потребують психологічної допомоги;

3) прогнозування можливого розвитку ситуації і небажаних психологіч­них наслідків.

3 етап. Аналіз психологічних проблем:

1) висування первинних гіпотез щодо змісту психологічних проблем клієнта;

2) ідентифікація психологічних проблем і труднощів клієнта (у тому числі й неусвідомлених ним);

3) висування психологічних гіпотез щодо причин труднощів клієнта, ме­ханізмів їх виникнення і розвитку;

4) висновок про необхідність додаткових даних анамнезу, поглиблення психодіагностичного дослідження для перевірки психологічних гіпотез; здійснення заходів щодо реалізації цих завдань;

5) перевірка зроблених припущень, відмова від помилкових психологіч­них гіпотез (на підставі отриманих даних) та актуалізація нових припу­щень;

6) формулювання психологічного діагнозу;

7) формулювання психологічного висновку й інтерпретація його клієнтові;

8) висновки про наявність проблем клієнта, які виходять за межі компетен­тності психолога-консультанта.

4 етап. Формулювання консультативного завдання:

1) формулювання разом із клієнтом попереднього варіанту консульта­тивного завдання (цілі консультування);

2) аналіз сприятливості психологічного прогнозу;

3) оцінка реальних умов і можливостей розв'язання клієнтом консульта­тивного завдання;

4) переформулювання разом із клієнтом консультативного завдання та­ким чином, щоб воно мало сприятливий прогноз і можливості для ефектив­ного вирішення;

5) висновок про необхідність звернення за консультацією до інших фахівців (дефектолога, психіатра, сексопатолога і т.д.).

5 етап. Розв'язання консультативного завдання:

1) спільне вироблення з клієнтом тактики корекційних дій;

2) вибір доцільних способів психологічної допомоги, необхідних для до­сягнення поставленої мети;

3) підведення клієнта до самостійного рішення його психологічних про­блем у процесі спілкування з ним; психокорекційна робота;

4) аналіз результативності психологічної допомоги;

5) спостереження віддалених наслідків і збір даних катамнезу (здійснюєть­ся при необхідності).

Приклад консультативної бесіди з елементами проблемного аналізу

Щоб на практиці простежити роботу психолога-консультанта на різних етапах проблемного аналізу, познайомимося з коротким конспектом одного консультативного прийому.

До психолога звернулася мама чотирнадцятилітньої школярки з приводу психологічних проблем, що виникли в її дочки. Наводимо приблизний хід бесіди, нотатки психолога щодо основних моментів розмови й аналіз струк­турних елементів проблемної ситуації.

Мама: ... Ніколи ще не переживала нічого подібного. Мені останнім часом здається, що я втрачаю свою старшу дочку. (Дуже хвилюється, на очах — сльози. Вгадується нервова напруга. На обличчі - страждання).

Психолог: Я поділяю ваше хвилювання, але розкажіть докладніше, чим воно викликано.

М.: Не знаю, з чого почати... так важко зрозуміти, коли не розповісти усього... (невелика пауза). Моя старша дочка хоче накласти на себе руки...

П.: Що, була спроба?

М.: Ні, поки що. Але я не драматизую. Стан у неї дуже важкий. Вона часто плаче ночами. А недавно під час нашої розмови раптом запитала: «Мамо, а це дуже боляче, коли людина ріже собі вени?»

П.: Влаштовуйтеся зручніше і розкажіть все по-порядку.

М.: Справа в тому, що я все життя важко працювала. Посада в мене відпові­дальна, робочий день ненормований, на домашні турботи, принаймні, раніше, не вистачало ні сил, ні часу. Діти виросли ніби самі по собі. У мене дві дочки, з меншою поки ще все добре. Коли ми жили зі свекрухою, турботи про побут і виховання дівчаток здебільшого лежали на ній. А я крутилася між роботою і до­мом, як могла. Вдома мій чоловік нагадує скоріше гостя, ніж господаря або батька сімейства.

Старша дочка, напевно, тому, що розпещувати її було нікому, дуже рано подо­рослішала. Уже з 5 років навчилася читати, з головою поринула в книги. Тільки випадала вільна хвилинка — читала. Як я тепер розумію, росла трохи відлюдкува­тою. До того ж від природи вона дуже повільна, «копуша». Через це ми не раз конфліктували. У мене зовсім інша натура — швидка, імпульсивна. Усе, здається, було нормально, поки ми не переїхали до міста. До цього ми жили в селі.

П.: Давно це відбулося?

М.: Років два назад. Чоловіку запропонували нову роботу, і ми переїхали сюди. З домашніми справами я навчилася справлятися швидко — дуже допомагають дочки, особливо старша. До мого приходу намагаються зробити всі домашні спра­ви. Але все одно жити важко: усі турботи про родину лежать на мені.

Проблеми з'явилися звідти, звідки я їх не чекала. На початку цього року я наполягла на тому, щоб перевести старшу дочку в сильний математичний клас. Я думала, що так буде краще для її майбутнього. За роботою і приробітками не швидко й помітила, що дочка замкнулася в собі, часто виглядає сумною, заплаканою.

П.: Ви розмовляли з нею про це?

М.: Якщо чесно — ні. У нас якось не прийнято ділитися думками, та й часу бракувало. (Далі йдуть скарги на зайнятість).

М.: ... В принципі, я й сама бачу її проблеми. Серед розумних міських дітей виглядає безпомічною, неповороткою, недотепою. Вона, як кажуть, серед них — «необтесана селючка»: чогось не знає, не розуміє, як вони. Я допомогти їй не можу. А вік цей знаєте який? Вони її зовсім ізолювали, тому що вона має інші інтереси, не вміє спілкуватися з ними. Але хіба я знала, що так буде?

П.: Буде що?

М.: їй буде так важко в цьому класі. От недавно дочка прибігла додому по­вністю шокована. На шкільному вечорі (не знаю, як це справді відбувалося) вона випадково підслухала чужу розмову про себе. її ім'я згадувалося в образливому для неї тоні. Вона так розхвилювалася, що жбурнула те, що тримала в руках, і розбила ненароком скляну вітрину. Вдома з цього приводу плакала і кричала, що «не витримає такого життя».

1-й етап. Аналіз скарги клієнта.

Скарга обґрунтована: психологічні проблеми є і у матері, і в дочки. Мати може отримати психологічну допомогу безпосередньо на консультації, доч­ка - опосередковано, через доцільну поведінку матері.

Психологічні ключі: мова, поза, жести жінки сигналізують про яскраво виражену тривогу, нервову напругу; мімічна маска страждання і жалості; комунікація конгруентна; поведінка свідчить про переживання провини, ка­яття. '

Об'єктний локус скарги: мати скаржиться на важку ситуацію, у яку по­трапила її дочка в новому для неї колективі.

Суб'єктний локус скарги: скаржиться на себе, тому що мало часу при­діляла дочці, прийняла «неправильне рішення».

Самодіагноз: я винна, не приділила дитині уваги, тому що завжди багато працювала і працюю, адже більше піклуватися про родину нікому.

Проблема: хочу допомогти дитині, але не знаю як.

Прихований локус скарги: якби не сімейна і людська пасивність мого чоловіка, мені б не довелося стільки працювати, і тоді все, можливо, було б інакше.

Напрямок для додаткового анамнезу: чи траплялося раніш щось подібне з дівчинкою?

П.: Чи траплялося раніше щось подібне з вашою дочкою? Чи помічали за нею такі настрої, чи були в минулому подібні розмови?

М.: Ні, боже збав. Однак я весь час боюся, не знаю, що робити...

П.: Ваша дочка коли-небудь раніше пробувала заподіяти собі яку-небудь шко­ду? Ну, наприклад, після конфліктів з вами? рідними? друзями?

М.: Ні, не пам'ятаю. У поганому настрої вона буває, але щоб так — ніколи. Ось чому мене так турбує її поведінка. Скажіть, можливо, настав час звернутися з приводу дочки до відповідного фахівця? Я переживаю, щоб не сталося лиха. Я собі цього ніколи не прощу...

Психологічний запит явний: наскільки серйозною є ситуація, чи варто показати дитину медикові?

Психологічний запит прихований: це я (а хто?) винна в тому, що сталося?

Напрямок для додаткового анамнезу:

Які особливості характеру і поведінки має дочка?

Чи є контакт між матір'ю і дочкою? дочками? у дівчинки з батьком? у дівчинки з іншими людьми?

П.:... Розкажіть докладніше про вашу дочку: її характер, інтереси, друзів.

З розповіді матері випливає: дочка до цих подій була спокійною і врівнова­женою дівчинкою, вчилася на «відмінно», дуже старанна і наполеглива в навчанні. Відповідально ставиться до всіх доручень, дуже переживає, якщо щось не виходить або її плани ламаються. Ображається, але зла не тримає. Тиха, скромна, не дуже говірка, друзів практично не має («живемо тут недовго»). Інтереси різноманітні, але за навчанням ніколи чимось займатися. Спец­іалізованих гуртків не відвідує, тому що в селі їх не було, а зараз уже пізно. Дружить в основному з сестрою. Матері не подобається її інертність, загаль-мованість. Батько дочкам часу не приділяє, інтересу спілкуватися з ними в нього немає.

2-й етап. Аналіз психологічної ситуації.

Як бачимо, ситуація тривожна, але не настільки драматична, як це здаєть­ся матері. Потребу в психологічній допомозі має не тільки старшокласниця, яка у зв'язку з адаптацією до нового класного колективу переживає психо­логічні труднощі, але й родина в цілому.

Росте прірва між батьками, що не можуть прийняти один одного такими, якими вони є; через комунікативну некомпетентність між батьками та дітьми зростає психологічна дистанція, виникають бар'єри холодності та відчу­ження.

На тлі загального невдоволення відносинами з чоловіком, тривог через шкільні проблеми дочки в матері розвивається тенденція до самозвинувачен­ня, формується не дуже конструктивна роль «загнаного коня», що везе важ­кий життєвий віз. Безпросвітність і безрадісність переживань жінки, що суб­лімує власну незадоволеність у сімейній сфері, позначається на вразливій старшій дочці, поглиблюючи дистимічність її переживань.

Несприятливий збіг обставин у шкільному житті, прихована хронічна внут­рішня сімейна деформація, що позбавила дитину необхідної підтримки і розумі­ння з боку близьких людей, важкий період підліткової переорієнтації на одно­літка при об'єктивному невмінні налагодити з ним контакт створили описану психологічну ситуацію, що спровокувала виникнення дистресу, різкого емоцій­ного болю, суїцидних настроїв у психастенічної за характером старшої дочки.

Попередній діагноз психологічних проблем дівчинки:

Труднощі підліткової ідентифікації з афективним синдромом, зумовлені характерологічними особливостями, сімейною ситуацією і зміною звичних стосунків.

Висновки про прогноз: надання психологічної допомоги в цій ситуації збільшує імовірність її сприятливого розв'язання.

3-й етап. Аналіз психологічних проблем.

Ідентифікація проблеми:

Ідентифікувати основну психологічну проблему легше, маючи під рукою карту проблем, складену психологом за допомогою ключових слів у процесі бесіди з клієнтом. (Картографування проблем — передача на папері основ­них ліній напруження психологічної ситуації, незадоволених потреб, зна­чень, думок і почуттів кожного її учасника, графічна демонстрація психоло­гічного зв'язку між ними.)

На карті проблеми, побудованої за матеріалами аналізованої ситуації, видно, що питома вага психологічної напруги утримується в позиції «Моя тривога: старша дочка». З неї випливає тема провини. Мати вважає, що спровокувала ситуацію, наполігши на переході дочки в новий клас. її мучать страхи за дочку, каяття, незнання того, як допомогти дитині. Тему взаємин з молодшою дочкою можна виключити, тому що вона не істотна в цьому контексті. Важливими на тлі всього сказаного є також проблема трудоголізму як невміння гармонічно будувати своє життя, проблема взаємодії з чоловіком, що провокує клієнтку на приховане роздратування.

В цій ситуації проблеми клієнтки варто вирішувати в тій послідовності, у якій вони для неї значущі. Психологічний запит виник внаслідок поверхо­вого контакту з дочкою при дефіциті необхідної інформації та психологічної компетентності. Ситуація вселяє паніку на тлі невротичних сімейних пере­живань, надмірної зайнятості, хронічної втоми.

Психологічний діагноз проблем клієнтки:

Психологічна ситуація, яка склалася, є наслідком деформації сімейної системи, в якій такі цінності, як теплота та щиросердність у стосунках по­ступово були витіснені на другий план. Проблеми дочки як ідентифіковано­го клієнта в даній консультації є уособленням невміння налагоджувати близькі стосунки з важливими для неї людьми.

Психологічна карта проблеми

Мати:

Молодша дочка:

«вседобре»

Чоловік:

«не господар»

«поганий батько»

«переїзд, нова робота»

«немає інтересу до

дочок»

Моє тяжке життя:

«зайнята»

«тяжко працювала»

«не вистачає сил»

«кручусь як можу»

«жити важко»

«все на мені»

«немає часу» і т.д.

Моя тривога - старша дочка:

«хоче накласти на себе руки»,

«не було кому розпещувати»,

«рано подорослішала», «копуша»,

«не в мене», «конфліктували»,

«росла відлюдкуватою», «замкнулась,

плаче», «проблеми в школі», «безпомічна»,

«невміла», «селючка»,

«в ізоляції», «не вміє спілкуватися»,

«такий характер», «дуже переживає»,

«не витримає такого життя»,

«звернутися до фахівця?» і т.д.

Моя вина:

«не приділяла уваги»,

«перевела в інший клас»,

«думала зробити краще»,

«допомогти не можу»,

«хто знав, що так буде»,

«весь час боюсь»,

«не знаю, що робити»,

«не можу з нею про це

говорити» і т.д.

Основна гіпотеза:

Аналіз психологічної інформації про проблеми дочки клієнтки дозволяє припустити, що труднощі дочки пов'язані з ранньою гіперсоціалізацією (сим­птоми: «росла відлюдкуватою», «рано подорослішала»; як результат — відірваність від однолітків: «ізоляція»), адаптацією до нового колективу (сим­птоми: «проблеми в школі», «селючка», «не вміє спілкуватися»), бар'єрами в комунікації (симптоми: «замкнутість», «не можу з нею про це говорити»), характерологічними особливостями і т.д.

Висновки про необхідність додаткової інформації: Для формулювання психологічного завдання в умовах первинного прийому отриманої інфор­мації досить.

(Психологічне резюме можна здійснити шляхом спільного з клієнтом аналізу психологічної карти проблеми, в якій психолог встиг дещо відмітити під час бесіди).

Інтерпретація психологічних проблем та обговорення терапевтичного зав­дання:

П.: До цього моменту в нашій розмові ми з'ясовували обставини ситуації, що склалася у вас, вашої старшої дочки, вашої родини. В основному ми визначили всі необхідні на сьогодні деталі, і я б хотіла поділитися тим, якою мені бачиться ваша ситуація. Ваша проблема має кілька аспектів, які внаслідок переживань останніх днів можуть сприйматися вами не дуже чітко.

Основна проблема, безумовно, пов'язана з тим, що ви не знаєте, як допомогти дочці. Я не помиляюся, коли так кажу?

М.: Так, я дуже хочу їй допомогти.

П.: Отже, Як допомогти дочці в ситуації, що склалася? — над цим ми і будемо працювати сьогодні. Однак мені очевидно, що ви відчуваєте з приводу того, що сталося, величезне почуття провини. Пригадуєте свої слова: «мало приділяла їй уваги», «настояла на переводі в іншу школу», «не знала, що буде так (погано)». А це почуття - не кращий помічник у такій серйозній справі.

І ще одне спостереження, що, можливо, стане приводом для наших наступних зустрічей: ваш дискомфорт пов'язаний не тільки з проблемами дочки, за ним стоїть щось більш глибоке, те, що заважає вам бачити життя в яскравих, світлих, оптимістич­них тонах. Не виключено, що це малоусвідомлене вами почуття деякою мірою визначило ситуацію вашої дочки і впливатиме на ваше життя ще не один раз.

4-й етап. Формулювання психологічного завдання.

На цьому етапі дочка клієнтки, напевно, не має потреби в консультації психіатра або невропатолога, хоча не зайвим було б більш детальне психоло­гічне обстеження дівчини (Така пропозиція обговорювалась з клієнткою). Однак його потрібно планувати трохи пізніше, щоб чужий інтерес не став ще одною травмою для вразливої дівчини. У роботі з нею потрібно виявити мак­симум такту й обережності. Можна знайти який-небудь непрямий привід для співробітництва.

Обговорення всіх деталей ситуації, що склалася, стану дочки, тісне співробітництво з психологом може допомогти матері виконати психотерапевтичну функцію стосовно дочки, налагодити підтримуючий контакт і до­помогти їй подолати психологічні труднощі.

Психологічний прогноз у цій ситуації сприятливий. Реально існують умови і можливості для розв'язання консультативного завдання. Однак якийсь час необхідно тримати ситуацію під контролем і при наявності уск­ладнень провести відповідну психологічну роботу.

5-й етап. Розв'язання терапевтичних завдань.

Психологічні завдання консультанта:

1. Допомогти матері проаналізувати поведінку та стан дочки. Вказати на труднощі, пов'язані з кризою підлітковості, зміною обставин (перехід у новий клас), що важко переживаються сензитивною психостенічною (доступно пояс­нити матері, що означають ці характерологічні особливості) дівчиною. Дати рекомендації щодо підтримки й адаптації її в новому колективі, подолання труд­нощів у налагодженні міжособистісних зв'язків з однокласниками. (На запи­тання психолога, чи була розмова про повернення у клас, в якому дівчина учила­ся раніше, мати відповіла, що дочка має намір залишатися в новому класі).

2. Розповісти матері про деякі психологічні нюанси превенції суїцидальної поведінки підлітків. Пояснити різницю між нормою і психічною хворобою.

3. Попрацювати з комплексом провини і неконструктивних страхів матері.

4. Проаналізувати разом з нею її відносини з дочкою, скоригувати помил­ки у вихованні дитини з такими акцентуаціями характеру, зорієнтувати на конструктивне налагодження тісного підтримуючого контакту.

5. Орієнтувати матір на вивільнення часу, який був би присвячений ро­дині, духовній стороні стосунків («Не життя для роботи, а робота для жит­тя»), сформувати вміння зосереджуватися на світлих сторонах життя хоча б для того, щоб не створювати песимістичних установок дітям.

Запропонувавши допомогу в подоланні деструктогенності (відсутності у членів родини здатності до взаємодоповнення, солідарності в рішенні життє­вих проблем) сімейних відносин клієнтки, попрацювати на наступних зуст­річах з темами: індивідуальні міфи жінки (наприклад, «домашня страдни­ця»), трудоголізм як втеча від розв'язання особистісних проблем, витіснене невдоволення подружніми стосунками та ін., котрі, можливо, випливуть при зміцненні психотерапевтичного контакту.