Особливості “важких» школярів

Така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя. Важковиховуваність — це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства або різкі відмінності між суспільними етичними нормами й поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів

Автор класифікації важких дітей

Особливості класифікації

Л. С. Виготський

Важкі діти в масовій школі, важковиховувані у вузькому розумінні цього слова (безпритульні, правопорушники, педагогічно занедбані), психопати, розумово відсталі, сліпі, глухонімі, психічно і фізично хворі

Хевітт і Дженкінс

1) Діти із соціалізованими формами антисуспільної поведінки, для яких нехарактерні емоційні розлади та які легко пристосовуються до соціальних норм усередині тих антисуспільних груп, до яких належать;

2) діти з несоціалізованою антисуспільною агресивною поведінкою, які перебувають у поганих стосунках з іншими дітьми та своєю сім'єю і мають значні емоційні розлади

П. Скотт

1) Діти, які не засвоїли жодної системи норм поведінки;

2) діти, які засвоїли антисуспільні норми

О. Є. Личко

Виділяє категорії важких дітей на основі різних категорій акцентуацій характеру

В. І. Абраменко та 0.1. Селецький

1) Неорганізовані підлітки;

2) майбутні правопорушники (відсталі, розбещені, понурі, емоційно тупі, волоцюги, бешкетники);

3) психічно неповноцінні (органічні, істеричні, збудливі, афективно нестійкі, психопати, гіперсексуальні)

Д. І. Фельдштейн

Диференціює важких підлітків, враховуючи характер домінуючих негативних потреб і відповідних їм проявів поведінки

Групи важких дітей

Причини появи важких дітей

1. Учні, що потребують медичної допомоги;

2. педагогічно занедбані учні (соціально дезадаптовані; учні зі злочин­ною поведінкою; діти, які прогулюють заняття; «ізольовані» діти);

3. невстигаючі діти (з недоліками мотиваційної сфери, з недоліками пізнавальної діяльності, з несформованими прийомами навчальної діяльності, з недоліками розвитку психічних процесів, діти, що неа­декватно використову­ють свої індивідуально-типологічні особливості)

1. Особливості сімейного виховання: низький педагогічний і кульний рівень батьків (пору­шення єдності вимог до дитини та їх послідовності; відсутність чіткої організації життя ди­тини; бездоглядність; відсутність незалежного статевого виховання; неправильне ставлен­ня до дитини: пригноблення особистості, погрози, фізичні покарання, надмірне опікуван­ня); неблагополуччя сім'ї (конфліктність, асоціальна поведінка батьків).

2. Особливості взаємодії педагога з дитиною: слабке знання педагогом дитини, умов жит­тя в сім ї; недостатня робота з батьками; неврахування індивідуальних особливостей ди­тини; негативне стимулювання поведінки дітей; недемократичний тип спілкування педа­гога; недостатнє керівництво міжособистісним спілкуванням та організацією навчально-виховного процесу.

3. Особливості особистості дитини: неадекватність самооцінки та рівня домагань; невміння спілкуватися; відсутність сенсу та чіткої мети в житті; відсутність інтелектуальних та есте­тичних інтересів; реакція на пережиту важку ситуацію; проблеми у сфері мотивації та по­треб; відсутність дисциплінованості; безвідповідальна поведінка.

4. Негативні приклади поведінки дорослих і референтних груп; спілкування з правопоруш­никами й людьми, які мають шкідливі звички.

5. Неблагополучний психологічний клімат в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками.

6. Вплив засобів масової інформації.

7. Негативний вплив алкоголю й наркотиків.

8. Відхилення в психічному і фізичному розвитку