- •План лекції 2л2:
- •Мета лекції:
- •Порівняльна характеристика сульфаніламідних препаратів Сульфаніламідні препарати, що всмоктуються в кишечнику
- •Сульфаніламідні препарати, що не всмоктуються в кишечнику
- •Препарати місцевого застосування
- •2. Комбіновані препарати (бактрим, бісептол, сульфатон), особливості їхньої дії, застосування.
- •3. Сульфаніламідний препарат для інгаляційного застосування (інгаліпт).
- •4. Побічні ефекти та профілактика при застосуванні сульфаніламідних препаратів.
- •Похідні нітрофурану та 8-оксихіноліну (фуразолідон, фурадонін, нітроксолін). Особливості дії окремих препаратів. Застосування. Побічні ефекти.
- •Протитуберкульозні препарати і групи
- •Протитуберкульозні препарати II групи
- •Антибіотики
- •Протитуберкульозні препарати III групи
- •Протиспірохетозні засоби (препарати бензилпеніциліну, бійохінол, бісмоверол). Загальна характеристика. Застосування.
- •Для лікування сифілісу використовують препарати вісмуту.
- •Особливості роботи з протиспірохетозними препаратами:
- •Противірусні засоби (інтерферон, оксолін, мідантан, ремантадин, ідоксуридин, ацикловір, зидовудин, ставудин). Особливості дії. Застосування. Побічні ефекти.
- •Протималярійні засоби (делагіл, хлоридин, бігумаль, акрихін, примахін, хіноцид, хініну сульфат, сульфазин). Загальна характеристика, класифікація, застосування.
- •Класифікація протималярійних засобів
- •Протиамебні засоби (метронідазол, еметину гідрохлорид, хініофон, осарсол, хлорохін). Загальна характеристика. Показання та протипоказання до застосування.
- •Засоби, що використовуються при трихомонозі (метронідазол, трихомонацид, тинідазол, фазижин, лютенурин). Принципи хіміотерапії трихомонозу. Застосування.
- •Протилямбліозні засоби (тинідазол, амінохінол, фуразолідон). Загальна характеристика. Застосування.
- •Засоби для лікування хворих з кишковими цестодозами
- •Засоби для лікування хворих з позакишковими гельмінтозами
- •Засоби для лікування хворих із системними мікозами
- •Засоби для лікування хворих з дерматомікозами
- •Засоби для лікування хворих з кандидамікозами
- •Класифікація протипухлинних засобів
- •Алкілювальні засоби
- •Антиметаболіти
- •Алкалоїди
- •Антибіотики
- •Стрептонігрини;
- •Гормональні й антигормональні препарати, що застосовують при злоякісних пухлинах.
- •Ферментні засоби з протипухлинною активністю
- •Загальний висновок:
Протималярійні засоби (делагіл, хлоридин, бігумаль, акрихін, примахін, хіноцид, хініну сульфат, сульфазин). Загальна характеристика, класифікація, застосування.
Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) — гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризується первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів. Захворювання проявляється нападами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, характеризується схильністю до рецидивів.
Малярійний плазмодій має два цикли розвитку. Шизогонія відбувається в організмі людини і спорогонія — в тілі комара. При укусі комара в організм людини потрапляють спорозоїти, які швидко проникають у клітини печінки, де вони проходять цикл розвитку (тканинні форми плазмодію) і потім діляться, перетворюючись на тканинні мерозоїти. Після закінчення тканинної шизогонії мерозоїти потрапляють у кров і проникають в еритроцити, де здійснюється розвиток еритроцитарних форм. Еритроцити руйнуються і мерозоїти потрапляють у плазму крові, де одна частина з них гине, а друга — проникає в інші еритроцити, і цикл еритроцитарної шизогонії повторюється. Цей процес проявляється нападом гарячки.
З частини еритроцитарних мерозоїтів утворюються чоловічі і жіночі статеві клітини — гамонти, їх запліднення відбувається тільки в тілі комара.
Спорогонія завершується утворенням спорозоїтів, які при укусі зі слиною комара потрапляють у кров людини і дають початок новому циклу шизогонії.
Джерелом інфекції при малярії є хворі або паразитоносії, у крові яких є статеві форми малярійних плазмодіїв (гамонти). Кількість гамонтів у крові різко збільшується під час рецидивів хвороби.
Механізм передачі малярії — трансмісивний. У разі порушень правил асептики плазмодії можуть передаватися і через медичний інструментарій (шприци, голки).
Протималярійні засоби класифікують залежно від їхньої дії на різні види і стадії розвитку малярійного плазмодію.
Препарати, що
впливають на шизогонію (безстатевий
цикл розвитку в організмі людини)
Препарати, що
впливають на спорогонію (безстатевий
цикл розвитку в організмі людини)
Шизотропні
Гамантотропні
Гістошизотропні
Гематотропні
прееритроцитарні
форми плазмодіїв (тканинний цикл
відбувається у печінці)
еритроцитарні
форми плазмодіїв
на статеві
еритроцитарні форми плазмодіїв
Хлоридин
(піриметамін) Бігумаль (прокванілу
гідрохлорид)
Хіноцид (квіноцид)
Примахін (примаквін)
Хінгамін
(хлорохін, делагіл)
Хініну гідрохлорид
Мефлохін (ларіам)
Хлоридин
Бігумаль
Хіноцид
Примахін
Класифікація протималярійних засобів
Для профілактики і лікування малярії призначають лікарські препарати, що діють на певні форми розвитку плазмодію.
Хінгамін (хлорохін, делагіл, резохін) виявляє протималярійний ефект, амебецидну, а також імунодепресивну дію і має протиаритмічні властивості. Здатен відновлювати обмін колагенових структур. При вживанні всередину швидко і повністю всмоктується. Застосовують при всіх видах малярії, а також при позакишковому амебіазі. Ефективний при колагенозах, профілактично призначають при порушенні ритму серця.
Побічні ефекти: проявляються при тривалому застосуванні у високих дозах: дерматит, диспепсичні явища, порушення зору, рідко — лейкопенія, пригнічення функції печінки.
Хлоридин (піриметамін) — ефективний до шизонтів усіх видів малярійного плазмодію, за активністю поступається хінгаміну. Препарат депонується в тканинах і має тривалу дію. Застосовують переважно для профілактики і лікування хронічних форм малярії, при токсоплазмозі.
Побічні ефекти: головний біль, біль у ділянці серця, диспепсичні явища, анемія.
Примахін (примаквін). Препарат має гаметоцидну активність, а також діє на параеритроцитарні шизонти. Добре переноситься хворими. Застосовують при рецидивах трьох- та чотирьохдобової малярії; тропічної малярії після закінчення лікування шизотропними препаратами для попередження розповсюдження інфекції через комарів.
Побічні ефекти: біль у животі, диспепсичні явища, біль у ділянці серця, загальна слабкість, лейкопенія.
Хініну гідрохлорид — алкалоїд з кори хінного дерева. Виявляє протималярійну активність. За ефективністю поступається іншим шизонтоцидним препаратам, але дає швидкий ефект. Для лікування хворих на малярію препарат застосовують обмежено, оскільки він значно токсичний. Хворим зі злоякісними формами тропічної малярії, стійкої до хінгаміну, вводять внутрішньовенно крапельно.
Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, алергійні реакції, порушення слуху і зору, пригнічення функції нирок.
Мефлохін (ларіам) виявляє гемошизотропну дію. Призначають всередину. Виявляє менш тривалу, ніж токсичний хінін, дію. Можливі диспепсичні явища, шкірний висип, головний біль. При використанні препарату у високих дозах можуть спостерігатися неврологічні порушення, судоми.
Бігумаль (прокванілу гідрохлорид) виявляє протималярійну дію, порушує біосинтез у малярійному плазмодії. Застосовують для тривалої профілактики малярії, тропічної малярії середньої тяжкості, трьох- та чотирьохдобової малярії.
Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, зменшення маси тіла.
Хіноцид гальмує розвиток гамонтів і тканинних форм збудників малярії. Застосовують для лікування трьох- та чотирьохдобової малярії (після закінчення прийому шизотропних засобів) та профілактики рецидивів хвороби.
Побічні ефекти: нудота, головний біль, ціаноз губ та нігтів, подразнення нирок і сечового міхура, гемоліз еритроцитів, лейкопенія або лейкоцитоз.
Протималярійні препарати застосовують:
для профілактики і лікування малярії. Індивідуальна хіміо- профілактика розвитку малярії полягає в попередженні захворювання у разі перебування здорової людини в небезпечному щодо малярії районі. Якщо спорозоїтоцидних ліків немає, то застосовують засоби, що впливають на прееритроцитарні форми, наприклад хлоридин. Крім того, використовують гематошизоцидні засоби: хінгамін, мефлохін та ін., що попереджають розвиток нападів лихоманки;
при лікуванні малярії використовують комбінації протималярійних засобів з різним механізмом дії.
Фармакобезпека:
усі протималярійні препарати є високотоксичними;
хлоридин виділяється з грудним молоком, попереджає виникнення малярії у новонароджених;
мефлохін спричинює тератогенну дію під час курсу лікування і ще 2 міс. після його закінчення, тому жінки репродуктивного віку повинні користуватися контрацептивними засобами;
бігумаль, хіноцид, хлорохін слід уживати після їди.
