3. Протиспірохетозні засоби (препарати бензилпеніциліну, бійохінол, бісмоверол). Загальна характеристика. Застосування.

Протиспірохетозні засоби застосовують для лікування хворих на сифіліс.

Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання, що передаєть­ся в основному статевим шляхом, спричинене блідою трепонемою, уражає всі органи і тканини організму, здатне до тривалого та рецидивного перебігу, успадковується.

Ще одна назва хвороби «люес» походить від грецького «lues» — карати.

Класифікація протиспірохетозних засобів

• Антибіотики (препарати пеніциліну, тетрацикліни, еритромі­цин, азитроміцин, цефтриаксон).

• Препарати вісмуту (бійохінол, бісмоверол, пентабісмол).

Неспецифічні засоби

• Імунні препарати (тимоген, тималін, лаферон, метилурацил, декарис).

• Стимулювальні засоби (пірогенал, алое, ФіБС, плазмол, спле­нін, екстракт плаценти).

• Вітамінотерапія.

Антибіотики групи пеніциліну короткої дії (бензилпеніциліну натрієва або калієва сіль) та препарати тривалої дії (бензилпеніци­ліну новокаїнова сіль, біциліни) виявляють виражену трепонемоцидну дію. До них виникає резистентність. Препарати ефективні на всіх стадіях сифілісу, їх призначають курсами. Тривалість різ­них курсів варіює залежно від форми і стадії захворювання. При непереносимості антибіотиків групи пеніциліну призначають інші антибіотики — тетрацикліни, а також еритроміцин, азитро­міцин, цефтріаксон, які за ефективністю поступаються препара­там пеніциліну.

Для лікування сифілісу використовують препарати вісмуту.

Бійохінол — пригнічує розмноження блідої спірохети, виявляє протизапальну дію. Повільно всмоктується і повільно виводиться а організму. Застосовують для лікування всіх форм сифілісу, але обмежено.

Бісмоверол — пригнічує ріст і розмноження блідої спірохети. Можна призначати при непереносимості бійохінолу для лікуван­ня всіх форм сифілісу.

Препарати вісмуту вводять внутрішньом'язово.

Побічні ефекти: темна облямівка по краях ясен (вісмутова об­лямівка). Можливі гінгівіт, стоматит, коліт, діарея, дерматит. Рідко — ураження нирок і печінки.

Особливості роботи з протиспірохетозними препаратами:

• пеніциліни несумісні з макролідами, адреналіном, глюко­зою, вітамінами С, Р, К, В„ В₁₂;

• при застосуванні препаратів вісмуту необхідно слідкува­ти за станом слизових оболонок порожнини рота, функцією ни­рок і печінки;

• бійохінол потрібно вводити підігрітим, довгою голкою;

• азитроміцин (сумамед) доцільно призначати всередину до їди, а еритроміцин — після їди.

4. Противірусні засоби (інтерферон, оксолін, мідантан, ремантадин, ідоксуридин, ацикловір, зидовудин, ставудин). Особливості дії. Застосування. Побічні ефекти.

Віруси — це внутрішньоклітинні паразити. Впливати на них за допомогою ліків і не ушкодити при цьому клітини макроорганіз­му неможливо.

Противірусні засоби — препарати з обмеженим спектром тера­певтичної дії. Найбільшого ефекту можна досягти при їх застосу­ванні з профілактичною метою або місцево. Найбільше практичне значення мають засоби для профілактики та лікування грипу. До них належать: ремантадин, оксолін, інтерферони (лаферон тощо), мідантан. Усі ці препарати захищають клітини людини від про­никнення в них вірусу грипу. Призначають їх у період хвороби, але тільки в перші 2 доби захворювання з метою обмеження по­ширення вірусу в організмі і зменшення ускладнень захворюван­ня, а також для індивідуальної та масової профілактики грипу під час епідемії. При вірусних герпетичних ураженнях на шкірі та слизових оболонках ефективні препарати оксолін, герпевір, ацикловір, неовір, флореналь, бонафтон.

Для лікування хворих на СНІД призначають азидотимідин (зидовудин).

Оксолін — противірусний засіб у формі мазі, якою змащують 2 рази на день (вранці та ввечері) слизові оболонки носа, або у фор­мі розчину, який закапують у кон'юнктивальний мішок по 2 крап­лі 5-6 разів на добу.

Активний до вірусів грипу, герпесу, аденовірусів.

Показання до застосування: профілактика та раннє лікуван­ня респіраторних вірусних інфекцій, лікування вірусних уражень шкіри та слизових оболонок.

Побічні ефекти: чхання, підвищене виділення слизу.

Інтерферони — глюкопротеїди, що виробляються клітина­ми макроорганізму у відповідь на інфікування вірусами. Пре­парат інтерферон лейкоцитарний одержують з донорської крові людини.

Для профілактики грипу і гострих вірусних захворювань роз­чин інтерферону закапують у носові ходи по 5 крапель 2 рази на добу. При перших ознаках грипу препарат краще вводити інгаля­ційно.

Існують противірусні препарати для лікування герпесу (ацикловір, флореналь, бонафтон).

Ацикловір виявляє антивірусну та імуномодулювальну дію.

Механізм дії: гальмує синтез нуклеїнових кислот вірусу. Пре­парат при прийомі всередину неповністю всмоктується з травного каналу, проникає через ГЕБ. Виділяється нирками.

Показання до застосування: простий герпес шкіри і слизових оболонок (всередину і місцево), усі форми простого і оперізувального герпесу (внутрішньовенно).

Побічні ефекти: нудота, блювання, пронос, кишкова коліка, головний біль, подразнення шкіри і слизових оболонок, алергійні реакції.

Протипоказання: гіперчутливість до препарату; період вагіт­ності та годування груддю.

Флореналь — високоактивний противірусний препарат при захворюваннях, спричинених вірусами герпесу й аденовірусами.

Показання до застосування: аденовірусний кон'юнктивіт, епі­демічний кератокон'юнктивіт, кератит.

Побічні ефекти: печіння в очах, дерматоз повік.

Бонафтон — активний щодо вірусу герпесу та аденовірусу.

Показання до застосування: герпетичний кератит, герпес прос­тий та оперізувальний, герпетичний стоматит, гінгівіт, герпес ста­тевих органів.

Фармакобезпека:

• ремантадин необхідно призначати з метою профілактики та в перші дні захворювання на грип під час епідемії;

• в офтальмологи слід застосовувати тільки 0,25 %, 0,5 % оксолінову мазь;

• інтерферони не можна застосовувати при порушенні функ­ції нирок;

• інтерферон 2β (реаферон) не слід призначати пацієнтам з психічними порушеннями в анамнезі.