Протитуберкульозні препарати і групи

Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концентрації виявляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Препарат добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар'єри та проникає в клітини і спинномозкову рідину. Підлягає ацетилюванню. Виділяється нирками. Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу. У разі необхідності призначають внутрішньо­венно або внутрішньом'язово.

Побічні ефекти: нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам'яті). Для запобігання цьому слід при­значати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В₆). Можливі також су­хість у роті, нудота, блювання, закреп.

Фтивазид — препарат повільно всмоктується і повільно виво­диться з організму, менш токсичний, ніж ізоніазид.

Показання до застосування: в амбулаторних умовах, після курсу лікування туберкульозу в стаціонарі, для профілактики за­гострення дітям та дорослим.

Салюзид розчинний — за фармакологічною дією подібний до ізоніазиду.

Показання до застосування: туберкульоз мозкових оболонок, плеври, серозних оболонок, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сечової і статевої систем, лімфатичних вузлів, шкіри, очей; туберкульозні нориці різної локалізації, вульгарний вовчак.

Метазид перевершує фтивазид за хіміотерапевтичною актив­ністю, менш токсичний, краще проникає в спинномозкову рідину. Застосування і побічні ефекти такі самі, як в ізоніазиду.

Рифампіцин (рифоцин) — антибіотик широкого спектра дії. Виявляє виражену дію на мікобактерії туберкульозу, а також на грампозитивні бактерії у високих дозах і на грамнегативні. Рифампіцин добре всмоктується з травного каналу. Легко про­никає через тканинні бар'єри, у тому числі й через ГЕБ. Тера­певтичний ефект триває 8-12 год. Екскреція відбувається з жовчю, частково із сечею, бронхіальними та слізними залоза­ми. Застосовують для лікування хворих з усіма видами тубер­кульозу. Призначають всередину по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вводять внутріш­ньовенно.

Побічні ефекти: ураження функції печінки та підшлункової залози; диспепсичні явища; можливе забарвлення сечі, мокротин­ня та слізної рідини в червоний колір.

Не рекомендовано призначати в І триместр вагітності.

Протитуберкульозні препарати II групи

Синтетичні засоби

Етамбутол (діамбутол) — синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. З травного каналу всмоктується неповністю (3/4). Екскреція від­бувається нирками. Призначають для лікування всіх форм тубер­кульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).

Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, алергійні реакції, порушення зору (через 2-6 міс. від початку лікування препаратом).

Піразинамід — один із найефективніших препаратів II групи, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших пре­паратів мікобактерії туберкульозу.

Етіонамід (Етіомід) — за протитуберкульозною дією поступа­ється ізоніазиду. Резистентність до препарату виникає швидко. Препарат легко всмоктується з травного каналу, проникає в спин­номозкову рідину.

Показання до застосування: туберкульоз легень, а також у ви­падках, коли препарати І групи втрачають ефективність через розвиток резистентних форм збудників.

Побічні ефекти: диспепсія, алергійні реакції, іноді порушення з боку ЦНС та периферійної нервової системи.

Протипоказання: вік до 2 років.

Протіонамід (тревентикс) — за протитуберкульозною дією по­дібний до етіонаміду, але краще переноситься. Можна призначати з іншими протитуберкульозними засобами.

Показання до застосування: туберкульоз легень та нелегенева його форма.

Побічні ефекти: порушення функції травного каналу, зменшен­ня маси тіла, загальна слабкість, тахікардія, алергійні реакції.

Протипоказання: слід проявляти обережність при тяжких за­хворюваннях печінки і нирок; період вагітності.