65. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова політика поділяється на:

1. фінансову тактику і фінансову стратегію;

2. фінансову стратегію і бюджетне регулювання;

3. оперативну фінансову політику і фінансову тактику;

4. фінансову стратегію і податкову політику.

66. Яке найбільш характерне визначення змісту фінансової політики держави?

1. розробка основних напрямів формування і використання фінансових ресурсів, виходячи із необхідності вирішення економічних і соціальних завдань суспільства;

2. розробка основних напрямів економічного і соціального розвитку суспільства (держави);

3. розробка заходів щодо регулювання грошового обігу і операцій на відкритому ринку цінних паперів;

4. розробка заходів щодо охорони довкілля.

67. Зміст фінансової політики підприємства полягає у:

1. прийнятті рішень щодо вибору ефективних напрямів вкладання коштів із найменшим ризиком для суб`єкта господарювання;

2. впровадженні науково-технічного прогресу у виробничу діяльність;

3. раціональній організації матеріально-технічного постачання підприємства;

4. виборі напрямів господарської діяльності підприємства.

68. Фінансову політику держави втілює:

1. Міністерство фінансів України та створені при ньому відповідні служби;

2. Кабінет міністрів України та окремі міністерства і відомства, що входять до його складу;

3. Верховна рада України та апарат Президента України;

4. правильні відповіді: 1 і 2.

69. Фінансова стратегія держави – це:

1. сформована система довгострокових цілей фінансової діяльності і найефективніших шляхів їх досягнення, які визначаються фінансовою ідеологією;

2. напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів;

3. система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов`язаних з рухом фінансових ресурсів;

4. процес визначення оптимальної структури капіталу.

70. До фінансових важелів і стимулів відносять:

1. процес формування і використання фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях економіки;

2. нормативно-правове забезпечення господарсько-фінансової діяльності;

3. форми і методи формування і використання фінансових ресурсів, які одночасно виступають як система фінансових показників, норм, нормативів, що використовуються у фінансових відносинах;

4. систему керівництва фінансами.

71. Фінансове забезпечення здійснюється у таких формах:

1. самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування, інвестування, лізинг;

2. кредитування і акціонування, інвестування, лізинг;

3. самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування і акціонерний капітал;

4. бюджетне фінансування і кредитування.

72. Суть самофінансування можна охарактеризувати як:

1. принцип господарювання, при якому господарська самостійність тісно пов’язана із самостійністю у формуванні та використанні власних фінансових ресурсів;

2. форму фінансового забезпечення, яка передбачає використання кредитів та інших позичкових коштів;

3. форму фінансового забезпечення, яке проводиться виключно за рахунок коштів державного бюджету;

4. інструмент перерозподілу тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання і заощаджень населення.

73. Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у:

1. формуванні і використанні власних фінансових ресурсів;

2. колективному фінансуванні суб’єкта господарювання;

3. виключному використанні коштів державного бюджету для фінансування підприємств;

4. тимчасовому використанні позичених ресурсів на принципах забезпеченості, поворотності, строковості, платності і цільового використання.

74. Бюджетне фінансування – це:

1. форма фінансового забезпечення, яке проводиться виключно за рахунок коштів державного бюджету;

2. інструмент перерозподілу тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб;

3. принцип господарювання, заснований на самофінансуванні і кредитуванні;

4. метод фінансового регулювання через механізм оподаткування.

75. Основні види інструментів розподілу, якими володіє держава, – це:

1. кредити і фінансовий ринок;

2. податки, внески і відрахування;

3. амортизаційні відрахування і акціонування;

4. правильні відповіді 1 і 3.

76. Фінансове планування розглядається як:

1. метод формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства;

2. розробка фінансової політики у напрямах фінансової діяльності підприємства;

3. процес розробки системи фінансових планів і бюджетів;

4. інструмент перерозподілу фінансових ресурсів держави.

77. Фінансовий контроль – це:

1. система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту;

2. процес дослідження фінансового стану підприємства;

3. особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіх економічних суб’єктів, дотриманням фінансово-господарського законодавства, доцільності витрат;

4. процес управління грошовим обігом, формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства.

78. Загальне керівництво фінансовою системою України здійснює:

1. Міністерство економіки України;

2. Державна податкова адміністрація;

3. Міністерство фінансів України;

4. Національний банк України.

79. Оперативне управління фінансами в України здійснюється:

1. вищими органами державної влади і управління;

2. фінансовими органами та фінансовими інститутами;

3. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України;

4. органами місцевого самоврядування.

80. Які служби входять до складу Міністерства фінансів України?

1. Рахункова палата, Аудиторська палата, Державна контрольно-ревізійна служба;

2. Державне казначейство і Державна контрольно-ревізійна служба;

3. Державна податкова адміністрація і Державне казначейство;

4. тільки Державне казначейство України.

81. З якою метою створено Державне казначейство?

1. для розробки проектів податкового законодавства;

2. для контролю за правильністю обчислення податків та інших обов’язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

3. для накладення штрафних санкцій і адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

4. для забезпечення повного і своєчасного виконання державного бюджету.

82. З якою метою створена Рахункова палата Верховної Ради України?

1. для здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням державного бюджету, вироблення й аналізу бюджетної політики держави;

2. для організації ефективного функціонування кредитної системи;

3. для організації незалежного фінансового контролю і видачі ліцензій на здійснення аудиторської діяльності;

4. для проведення масово-роз’яснювальної роботи серед платників податків.

83. Державна податкова адміністрація виконує такі основні завдання:

1. розробка проектів податкового законодавства, контроль за правильністю обчислення податків та інших обов’язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

2. облік платників податків та надходження їх до бюджету;

3. накладення штрафних санкцій і адміністративних стягнень та проведення масово-роз’яснювальної роботи серед платників податків;

4. правильні відповіді 1, 2 і 3.

84. Податки характеризуються як:

1. збори, відрахування, платежі підприємств у міністерства;

2. форма фінансових відносин між державою і підприємствами, побудована на основі еквівалентності;

3. обов'язкові платежі, що сплачуються юридичними і фізичними особами до бюджету в розмірі і терміни, встановлені податковим законодавством;

4. дохід (прибуток) підприємства, що перераховується до бюджету.

85. Податки виконують функції:

1) фіскальну, контрольну;

2) розподільчу, регулюючу, стимулюючу;

3) розподільчу, стимулюючу, фіскальну;

4) фіскальну, регулюючу, контрольну.

86. Податкова система характеризується як:

1. сукупність податків, які встановлює держава;

2. сукупність податків і зборів, які встановлює держава;

3. механізми розрахунку й сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів;

4. сукупність обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів, до державних цільових фондів, а також механізмів їх розрахунку й сплати та суб’єктів податкової служби.