Бібліографічний список

1, 2, 5, 10, 11, 12, 15, 20, 23, 25, 43, 49

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема 6: Аналіз стратегічного потенціалу підприємства

Мета заняття: засвоєння, закріплення і систематизація знань про концептуальні основи та методику діагностики стратегічного потенціалу підприємства.

План заняття

1. Підходи до аналізу внутрішнього середовища підприємства.

2. Зміст аналізу внутрішнього середовища підприємства.

3. Методи оцінки стратегічного потенціалу і конкурентного статусу підприємства.

4. Метод комплексного стратегічного аналізу середовища підприємства – SWOT-метод.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При вивченні даної теми та підготовці до семінарського заняття студентам необхідно з'ясувати, що наступним кроком до вироблення стратегії підприємства після аналізу і оцінки його зовнішнього середовища є аналіз його внутрішнього середовища. Але вивчаються не поточні показники діяльності, а проводиться оцінка стратегічного потенціалу з метою визначення того, чи володіє підприємство достатніми внутрішніми силами, щоб скористатися зовнішніми можливостями. В цьому принципова відзнака стратегічного аналізу від інших його видів.

Внутрішнє середовище підприємства у стратегічному контексті є сукупністю підсистем, елементів, компонентів і факторів, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та спеціалістів підприємства. Отже, внутрішнє середовище підприємства складають лише контрольовані ними фактори і його аналіз вимагає використання системного підходу, який повинен бути всебічним і багатофакторним.

Окремим об’єктом аналізу внутрішнього середовища підприємства є питання його структуризації. Необхідність структуризації виробничої системи потребує класифікації сил впливу та подальшої кількісної або якісної оцінки цих сил. Зауважимо, що існує кілька критеріїв класифікації (упорядкування) та подальшої структуризації – функціональний, технологічний, інформаційний тощо.

Структуризація внутрішнього середовища має певні особливості. Підприємство як складна система допускає різні види поділу на підсистеми, елементи, компоненти, чинники. Отже, стратегічний аналіз внутрішнього середовища підприємства, залежно від конкретної ситуації, може бути унікальним. За таких умов забезпечення повного і правильного стратегічного бачення підприємницької організації набула поширення категорія "Стратегічний потенціал підприємства". Це система взаємопов’язаних елементів, що виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції, конкурентної переваги на ринку і в галузі та досягнення інших стратегічних цілей підприємства. Це також сукупність ресурсів і мобілізаційних можливостей, що визначають очікувані характеристики розвитку підприємства за тих чи інших змін навколишнього середовища.

Відзначимо, що не усе внутрішнє середовище підприємства у складі його окремих підсистем розглядається як стратегічний потенціал чи стратегічний ресурс його розвитку. Однак для визначення складових виробничої системи теоретичний зміст і практичне значення термінів "стратегічний аналіз і оцінка внутрішнього середовища", "аналіз і оцінка стратегічного потенціалу підприємства" і "стратегічний аналіз ресурсів підприємства" можна вважати тотожними.

Слід звернути увагу на те, що кожне підприємство повинно самостійно обирати методичні засади для аналізу власного внутрішнього середовища. Головна мета при цьому - визначити, чи володіє підприємство достатніми внутрішніми силами, щоб скористатися зовнішніми стратегічними можливостями. Далі виділяють так звані критичні точки у функціонуванні підприємства та управлінні ним, які стають основою для встановлення пріоритетів у розв’язанні стратегічних проблем. Тому аналіз внутрішньої структури дозволяє краще визначити цілі підприємства, сформулювати його місію і обрати відповідні та ефективні стратегії.

Нарешті, серед кількох концептуальних підходів до визначення компонент стратегічного потенціалу, виділимо блоково-модульний. За цим підходом виділяють щонайменше 6 складових (ресурси, матеріали, фінанси, персонал, системи і структури управління. Кожна складова має свої вимірювачі і показники. Методи оцінки кожної компоненти (підсистеми) заслуговують окремої уваги. Існують певні складнощі оцінки складових (кількісна, якісна, експертна), не кажучи вже про інтегральну оцінку.