3. Підходи та вимоги до прийняття управлінських рішень

Розглядаючи процес прийняття рішень, важливо враховувати два моменти. По-перше, приймати рішення відносно легко, але важко прийняти вірне рішення. По-друге, прийняття рішень – це психологічний процес, який іноді буває нелогічним, а іноді ґрунтується на почуттях.

Тому важливо визначити такі позиції в процесі прийняття рішень: для того, щоб прийняти правильне рішення, необхідно чітко визначити певний підхід і дотримуватись конкретних вимог.

Розглянемо найбільш характерні підходи до прийняття рішень.

1. Централізований і децентралізований підхід.

При централізованому підході більшість рішень приймається вищим рівнем управлінням.

Децентралізований підхід передбачає передачу відповідальності щодо прийняття рішень на більш низький управлінський рівень.

2. Груповий та індивідуальний підхід.

3. Система участі та неучасті.

Система участі передбачає процес консультацій та дізнання думки інших перед тим, як прийняти рішення, разом із тим, останнє слово залишається за менеджером.

4. Демократичний і компромісний.

Демократичний підхід передбачає прийняття рішень на користь більшості. Компромісний передбачає пошук консенсусу.

Все вище означене дозволяє сформувати в організації певну систему прийняття рішень, яка включає в себе різні типи і види рішень і різні підходи щодо їх розробки та прийняття.

В організації виділяють три системи прийняття рішень, кожна з яких відповідає конкретним цілям діяльності організації і конкретній ситуації, у якій приймається рішення:

• раціональна – усе підпорядковано такому вибору альтернатив, які б дозволили отримати максимальну вигоду для організації;

• обмежена раціональність – вибрані рішення дозволяють отримати задовільну вигоду для організації;

• політична – вибрані рішення задовольняють індивідуальні інтереси членів організації.

В процесі управління організацією керівництво приймає багато різних рішень, але вся ця різноманітність повинна відповідати певним загальним вимогам.

Вимоги до управлінських рішень

Вимоги	Характеристика
Наукова обґрунтованість	Відповідність рішення конкретним умовам, встановленим цілям і можливостям їх досягнення. Підвищенню обґрунтованості сприяє використання повної, об’єктивної та достовірної інформації
Законність (правомірність)	Відповідність вимогам нормативно-законодавчих актів: законів, статутів, постанов і т. ін.
Повноважність	Відповідність функціональним обов'язкам особи, яка їх приймає, в межах її повноважень і компетентності
Своєчасність	Відповідність термінам вирішення проблем, що виникли
Відсутність протиріч	Рішення не повинно вступати у протиріччя з раніше прийнятими рішеннями та з цілями організації
Цілеспрямованість	Рішення повинні наближувати організацію до реалізації поставлених цілей
Сучасність	Відповідність рішення сучасним вимогам до організації процесів, що відбуваються на підприємстві
Реальність	Рішення мають бути такими, що їх реально можна виконати
Адресність	Кожне рішення повинно бути спрямовано на його конкретного виконавця або виконавців
Компетентність	Залежить від ступеня компетентності особи, що його приймає. Рішення повинно задовольняти інтереси організації в цілому та кожної окремої особи, якої воно стосується
Ясність	Рішення повинно бути чітким та зрозумілим для будь-якого виконавця
Гнучкість	Рішення повинно передбачати можливість його коригування (особливо в умовах невизначеності середовища)
Об’єктивність	Рішення повинно бути прийнято на основі об’єктивної інформації з урахуванням всіх ситуаційних умов та інтересів причетних до нього осіб, навіть якщо воно і не дуже влаштовує особу, що його приймає
Конкретність	Рішення повинно передбачати конкретний алгоритм дій щодо його виконання
Оптимальність	Рішення повинно відповідати економічним критеріям ефективності: максимум прибутку при мінімальних витратах