Порівняння наслідків старого і нового виховання
На вечірній бенкет де Маре привів з собою пажа родом з Вілль-Гонжі, на ім'я Евдемон, який був так добре зачесаний, так мило одягнений, так ретельно вичищений і такий доброзичливий, що скоріше був схожий на ангелятко, ніж на людину. Потім де Маре сказав Грангузьє: «Чи бачите ви цю дитину, хлопчикові ще немає і 12 років. Тепер ми подивимося, яка різниця між мудрістю наших пустих фантазерів минулих часів і молодими людьми нашого часу». Спроба сподобалася Грангузьє, і він наказав хлопчикові говорити. Попросивши дозволу в свого пана, віце-короля, Евдемон з шапочкою в руці, з відкритим обличчям, з червоним ротиком і твердим поглядом, з юнацькою скромністю виступив перед Гаргантюа і, звівши на нього свій погляд, почав його хвалити й прославляти: по-перше, за його чесноту і добрі звичаї, по-друге, за знання, по-третє, за його благородне походження, по-четверте, за фізичну красу і, по-п'яте, почав його наставляти у м'яких висловах шанувати батька і завжди його слухатись, бо він докладає великих зусиль для його освіти. Наприкінці він просив мати його в числі найпокірливіших слуг, бо на даний момент він не міг би просити в неба іншої милості, як тільки щастя зробити йому яким-небудь чином будь-яку послугу. Все це було сказано з такими вишуканими жестами, таким переконливим тоном, ясністю викладу і красномовністю, такою прекрасною латинською мовою, що його швидше можна було б мати за Гракха, Ціцерона чи Емілія давніх часів, але ніяк не за хлопчика нашого сторіччя. Манера ж триматися в Гаргантюа була зовсім інша: він почав ревти мов корова, закрив лице шапкою, і від нього так само не можна було добитися слова, як від мертвого осла.
Жобеліна прогнали. Його місце заступає вихователь Евдемона Понократ. З допомогою медичного засобу Понократ добивається того, що Гаргантюа забуває все, чого досі навчився.
Нове виховання цінує час
Тепер Гаргантюа вставав близько четвертої години ранку. В той час як його витирали, йому прочитували вголос і виразно сторінку із Святого Письма з належними поясненнями до кожного розділу, що було доручено пажеві, званому Анагност, родом з Ваше. Відповідно до слів та змісту читаного він вихваляв, прославляв Господа і дякував Йому за те, що Його велич та присуди відкриті йому читанням...
Учитель ще раз повторював прочитане і пояснював йому важкі місця. Далі вони спостерігали за небом, чи було воно в тому самому стані, в якому вони бачили його вчора ввечері, і в який знак зодіака вступали сьогодні сонце та місяць.
Після закінчення всього цього його одягали, зачісували, завивали, прикрашали й обливали пахощами; в цей час з ним повторювали вивчені вчора уроки. Він проказував їх напам'ять і на підтвердження їх наводив практичні приклади зі звичайного життя, що тривало іноді години дві або три, але звичайно вони припиняли повторення, як тільки він був зовсім одягнений. Після цього він читав цілі три години.
Посилені вранішні розумові заняття заміняються грою на повітрі
Скінчивши читати, вони виходили з дому, розмовляючи про зміст прочитаного, і рушали на луг, де грали в м'яча, вправляючи тіло так само, як раніше вправляли розум. Уся гра проходила цілком вільно, бо вони кидали грати за бажанням, але звичайно кидали тільки тоді, коли були мокрі від поту або коли втомлювалися. Тоді їх якнайкраще обсушували й витирали, вони одягали свіжу білизну і для прогулянки йшли подивитися, чи готовий обід. Чекаючи обіду, вони чітко і виразно вимовляли деякі думки, почерпнуті з уроку. Тим часом апетит більшав, і вони сідали за стіл при першій змозі.
Під час їжі Гаргантюа отримує багато корисних відомостей
Починаючи їсти, до пиття, прочитували звичайно яке-небудь гарненьке оповідання про старовинні геройські подвиги. Якщо Гаргантюа бажав, читання продовжували далі, або починалася весела розмова. Спершу говорили про позитивні якості, властивості, дії і природу всього того, що давали на стіл: про хліб, вино, воду, сіль, м'ясо, рибу, плоди, овочі, коріння, а також і про їх виготовлення. Унаслідок цього він протягом короткого часу вивчив усі відповідні місця з Плінія, Атенея, Діоскоріда, Юлія, Поллукса, Галена, Порфірія, Оппіана, Полібія, Арістотеля, Геліодора, Еліана та багатьох інших. Після таких розмов, щоб пересвідчитись, чи правильно вони кажуть, вони наказували приносити собі ці книжки й відшукували належні місця; прочитавши їх, Гаргантюа так добре тримав їх у пам'яті, що за тих часів не було навіть лікаря, який знав би хоч половину того, що знав він. Потім вони розмовляли про прочитані вранці уроки й закінчували свій обід айвовою пастилою; далі він чистив зуби зубочисткою з мастикового дерева, мив очі чистою водою й дякував Богові кількома молитвами, складеними на хвалу Божих щедрот та милосердя.
Гаргантюа вивчає математику за допомогою наочного приладдя
Потім приносили карти, але не для гри, а для вивчення тисячі дрібниць і тонкощів, побудованих на математиці, внаслідок чого він так це полюбив, що з задоволенням займався цим по обіді та після вечері, як раніше займався грою в кості та карти; цим він так добре вивчив теорію і практику цього всього, що англієць Тунстал, який спеціально писав про математику, мусив зізнатись, що проти нього він сам менше на ній розумівся, ніж на німецькій мові. Він знався не тільки на цьому, але й на інших галузях математики, наприклад, геометрії, астрономії й музиці, бо в пообідній час вони робили сотні маленьких гарних геометричних інструментів і фігур, застосовували також і астрономічні формули.
Гаргантюа займається музикою
Після цього він займається музикою, виспівуючи що-небудь на чотири і п'ять голосів, чи на таку тему, яка кому-небудь спадала на думку. Щодо музичних інструментів, він учився грати на люті, шпенеті, арфі, на німецькій флейті та флейті з дев'ятьма клапанами, на скрипці й на тромбоні. Після кількох проведених так годин він займався три години, спеціально повторюючи вивчені вранці уроки, прочитуючи книжку, а також навчаючись креслити й копіювати стародавні римські літери.
Гаргантюа вивчає військово-лицарське мистецтво
Покінчивши з цим, вони покидали квартиру разом з молодим туренським дворянином на ім'я Гімнаст, який був його зброєносцем і навчав його мистецтву їздити верхи. Він переодягався й сідав на скакового коня, на іспанського, арабського, на жеребця, на легкого коня; тоді він проробляв сотні кар'єрів, примушуючи коня вільно стрибати через рів, брати бар'єр, бігати по колу праворуч та ліворуч.
Потім він не ламав жодного списа (бо велика дурниця, як хто-небудь говорить: я зламав на турнірі чи в боротьбі десять списів,— це спроможний зробити й тесляр,— справжня слава — зламати десять ворогів одним списом), а одним міцним стальним списом вибивав ворота, проколював панцир, перекидав дерево, знімав кільця, вихоплював сідло, нагрудник, рукавичку, і все це робив, незважаючи на те, що був озброєний з голови до ніг. Щодо того, щоб грати на сурмі, ляскати, сидячи на коні, — ніхто не вмів це робити краще за нього.
І в інших вправах на коні був він таким митцем, що берейтор з Феррари був просто мавпою порівняно з ним. Особливо майстерно перескакував він з одного коня на іншого, не торкаючись землі, скакав на коня із списом у руці без допомоги стремена і правив конем без вуздечки. Такі одчайдушні стрибки служили для військових вправ. На другий день він вправлявся з сокирою, якою махав так спритно, так спритно змахував нею після кожного удару і так спритно крутив нею, що в полі і на всіх випробуваннях вважався за справжнього лицаря.
Після того він метав спис, робив сильні удари широким обабіч гострим мечем, іспанським, короткою шпагою, кинджалом, у латах і без них, із щитом, з плащем на руці, з круглим щитом.
Він полював на оленів, козуль, ведмедів, кабанів, зайців, сірих куріпок, фазанів та дрохв. Він повинен був вивчитися кидати великий м'яч кулаком і спритно піддавати ногою.
Він боровся, вправлявся в бігу та стрибках, але не в трифутових стрибках, не на одній нозі і не в німецьких стрибках (бо, на думку Гімнаста, такі стрибки були марні на війні), а одним махом перелітав через рови, огорожі, вискакував на шестифутову стіну і видряпувався на вікно, яке знаходилося від землі на височині списа.
Він вправлявся в плавбі у річці, плавав на грудях, на спині, на боці, всім корпусом, самими ногами, виставляючи з води одну руку, в якій тримав книгу; так він перепливав усю Сену, не замочивши книжки, і тримав у зубах плащ, подібно до Юлія Цезаря; потім із допомогою однієї тільки руки з страшною силою вскакував у човен, вистрибував з нього знов у воду вниз головою, досліджував дно, нишпорив у підводному камінні, поринав у ями та вир; повертав човен, вів тихо і швидко, вгору і вниз, за течією, спинявся на повному ходу, правив човном однією рукою, а другою гріб великим веслом, розпускав парус, лазив по канатах на щоглу, бігав по реях, перевіряв компас, ставив парус за вітром і правив кермом.
Вийшовши з води, він швидко вибігав на гору і збігав назад; лазив на дерева, мов кішка; стрибав, наче білка, з одного дерева у човен, вистрибував з нього знов у воду вниз головою, досліджував дно, нишпорив у підводному камінні, поринав у ями та вир; повертав човен, вів тихо і швидко, вгору і вниз, за течією, спинявся на повному ходу, правив човном однією рукою, а другою гріб великим веслом, розпускав парус, лазив по канатах на щоглу, бігав по реях, перевіряв компас, ставив парус за вітром і правив кермом.
Вийшовши
з води, він швидко вибігав на гору і
збігав назад; лазив на дерева, мов кішка;
стрибав, наче білка, з одного дерева
Він метав спис, залізний брус, камінь, стрілу, алебарду; стріляючи з лука, влучав у чорне, натягував важкий самостріл на стегні, однією рукою націлювався з рушниці, сам націлював гармати, стріляв у ціль, у папугу, з долини в гору, з гори в долину, вперед, убік, назад, як парфяни.
До високої башти прив'язували канат, що спускався до самої землі; за допомогою рук він вилазив по ньому, потім спускався так сміливо та впевнено, що і на рівному лузі краще було неможливо це зробити. Клали товсту балку між двох дерев, він повисав на ній руками і так спритно ковзав по ній вперед і назад, ніде не зачіпаючи ногами, що його не можна було б випередити найшвидшим бігом.
Щоб розвинути собі легені та груди, він кричав, як чорт. Я чув, як він одного разу кричав Евдемонові від брами св. Віктора на Монмартр. Стентор при взятті Трої, слово честі, далеко не так кричав.
Для розвинення м'язів він велів зробити собі дві свинцеві гирі, які називав alteres. Він брав їх з землі по одній у кожну руку, підіймав над головою і в такому положенні тримав їх без усякої напруги по 3—4 години і довше. Це була незрівнянна сила.
Він грався брусами, боровся з найпершими силачами і був такий міцний на ногах, що кожному пропонував зрушити себе з місця за прикладом блаженної пам'яті Мілона. За його ж прикладом він брав до рук гранатове яблуко і обіцяв його тому, хто зможе видерти яблуко з рук.
Провівши так свій час, обсушившись, обтершись і змінивши одяг, вони потихеньку повертались додому, проходячи лугами та взагалі місцями, порослими злаками і травою. Там вони розглядали дерева та злаки, шукали відомостей про це у творах стародавніх письменників, які писали про це, наприклад, у творах Теофраста, Діоскоріда, Маріна, Плінія, Нікандра, Галена, і приносили повні руки рослин додому, де паж Різотом (ботанік) ховав їх так само, як і копаниці, мотики, криві заступи, борозники, лопаточки та інші інструменти для гербаризації. Повернувшись додому, вони повторювали дещо з прочитаного, поки їм готували вечерю, а тоді сідали до столу.
Вечірні розваги
Під час вечері іноді продовжували (поки хотіли) почате за обідом читання, а решту часу проводили в добрих, вчених і корисних розмовах.
Прочитавши молитву подяки, починали співати або грати на благозвучних інструментах, а іноді дозволяли собі маленьку розвагу у вигляді гри в карти й кості або у вигляді кубків; весело сиділи вони вкупі і проводили час перед тим, як іти спати.
Іноді вони відвідували збори вчених людей або тих, які бачили чужі країни.
Гаргантюа вивчає астрономію, спостерігаючи зоряне небо
Опівночі, перед тим, як іти спати, вони простували на найбільш відкрите місце в домі, щоб спостерігати небо, звертали увагу на комети, якщо вони були, на фігури, вид, місце, протистояння та сполучення зірок.
Далі за прикладом піфагорійців він стисло повторював із своїм учителем усе те, що читав, бачив, дізнався, зробив та почув протягом дня. Після цього закликали в молитві ім'я Бога-Творця, зміцнювали свою віру в Нього та славили Його безмежну добрість; складаючи Йому подяку за минуле, вони доручали себе Його Божественній милості та добрості. нізд, ловили перепелів, жаб та раків.