
- •1. Короткі теоретичні відомості
- •Токсикологічні показники якості питної води
- •Експериментальна частина
- •2. Визначення фізичних і органолептичних показників води
- •2.1. Відбір середньої проби
- •2.2. Визначення фізичних показників води
- •2.3. Органолептична оцінка води
- •Класифікація запаху води їпершої∙групи
- •Оцінка інтенсивності запаху води
- •2.4. Визначення колірності води
- •2.5. Визначення прозорості води
- •2.6. Визначення вмісту зважених частинок
- •3.3. Визначення загального вмісту аміаку та іонів амонію
- •3.4. Визначення вмісту нітрит-іонів
- •3.5. Визначення вмісту нітрат-іонів
- •4. Визначення реакції води, форм вуглекислоти, вуглекислотної рівноваги та стабільності води
- •4.1. Визначення реакції води
- •4.2. Визначення вмісту вуглекислоти
- •4.3. Визначення лужності води
- •4.4. Визначення стабільності води
- •4.5. Визначення індекса стабільності
- •4.6. Метод карбонатних випробувань
- •5. Визначення мінерального складу води
- •5.1. Визначення загального вмісту іонів кальцію та магнію
- •5.2. Визначення вмісту іонів кальцію
- •5.3. Розрахунок вмісту іонів магнію
- •5.5. Визначення вмісту хлорид-іонів
- •5.6. Визначення вмісту сульфат-іонів
- •5.7. Розрахунок вмсту іонів-натрію і калію
- •Катіоно-аніонний склад мінеральних домі шок води
- •5.8. Розрахунок загальної мінералізації, сухого залишку і·гіпотетичного складу солей досліджуваної води
- •Розрахунок гіпотетичного складу солей у досліджуваній воді
- •Гіпотетичний склад солей у досл·джуван·й воді
- •Порядок оформлення звіту
- •Список літератури
5.2. Визначення вмісту іонів кальцію
Концентрацію іонів кальцію визначають комплексонометричним титруванням проби води трилоном Б у лужному середовищі (при pH 12) у присутності індикатора мурексиду (пурпуреату амонію).
Прилади і реактиви: термостійка конічна колба; піпетки на 100, 50, 25 та 2 см3; мірний циліндр; бюкс; шпатель; 0.1 н. розчин трилону Б; 0.1 н. розчин HCl; 2 н. розчин NaOH; індикаторний папірець; індикатор - суміш мурексиду з NaCl (1:500 мас.).
Порядок виконання роботи
Для аналізу використовують об'єм води з вмістом іон·в кальцію не більше 0.5 мг-екв/ дм3. Тому, залежно від очікуваної концентрації, у термостійку конічну колбу піпеткою вносять 100, 50 або 25 см3 досліджуваної води, додають дистильовану воду до об'єму 100 см3 (при необхідності) і 0.1 н. розчин HCl до слабокислої реакції. Вміст колби кип'ятять 5 хв, охолоджують, додають до нього 2 см3 2 н. розчину NaOH та 0.1-0.2 г індикатора і титрують при інтенсивному перемішуванні 0.1 н. розчином трилону Б до появи фіолетового забарвлення. Титрування доцільно виконувати у присутності· "свідка" - перетитрованої проби.
Вміст іонів кальцію (у мг-екв/дм3) розраховують за формулою
СCa(2+) = V1 · N1 · 1000 / V, (23)
де V1 - об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, дм3;
N1 - нормальність розчину трилону Б, г-екв/ дм3;
Vі- об'єм досліджуваної води, взятий на аналіз, см3.
5.3. Розрахунок вмісту іонів магнію
Вміст іонів магнію (СMg(2+)) у воді розраховують за різницею між загальним вмістом іонів кальцію та магнію і вмістом іонів кальцію.
5.4. Визначення загального вмісту іон·в заліза (Fe2+, Fe3+)
Іони заліза постійно присутні у поверхневих і підземних водах. Їх висока концентрація у технологічній воді погіршує смак напоїв, а утворення осаду гідроксиду заліза негативно впливає на перебіг технологічних процесів.
Встановлення загального вмісту іонів заліза (СFe,заг) грунтується на визначенні оптичної густини розчину, одержаного при взаємодії іонів Fe3+ з роданідом калію КCNS у сильнокислому середовищ·. Іони Fe2+ перед визначенням окиснюють до Fe3+.
Без розведення аналізують воду з вмістом заліза 0.05-3.0 мг/дм3.
Прилади і реактиви: ФЕК; мірні колби на 1000 · 50 см3; піпетки на 50, 25, 10, 5 · 1 см3; 20%-й розчин KCNS (або NH4CNS); розчин НСl (1.12 г/см3); NH4Fе(SO4)2*12H2O; персульфат амон·ю.
Порядок виконання роботи
Мірну колбу на 50 см3 заповнюють добре перемішаною досліджуваною водою або її меншим об'ємом, що містить не більше 1 мг/дм3 заліза, і доводять його до мітки дистильованою водою. Потім вносять 1 см3 розчину НСl (1.12 г/см3), декілька кристал·в персульфату амонію і 1 см3 20%-о розчину KCNS. Після перемішування негайно вимірюють оптичну густину одержаного розчину у порівнянні з дистильованою водою при довжині хвилі світла 490-500 нм у кюветі з товщиною робочої грані 10-50 мм.
Загальний вміст іонів заліза (у мг/дм3) при аналізі води без розведення визначають безпосередньо за калібрувальним графіком залежності оптичної густини розчину від їх концентрації, а при її розведенні розраховують за формулою
СFe,заг = cі · V1 / Vі, (24)
де cі- концентрація заліза, знайдена за графіком, мг/дм3;
V1 - загальний об'єм досліджуваної та дистильованої води, см3;
Vі- об'єм досліджуваної води, взятої на аналіз, см3.
Для побудови калібрувального графіка готують основний розчин розведенням 0.8634 г NH4Fе(SO4)2*12H2O і 2 см3 концентрованої HCI дистильованою водою до об'єму 1 л (1 см3 розчину містить 0.1 мг заліза). Дистильованою водою розводять 10 см3 основного розчину до об'єму 100 см3 (0.01 мг/см3). У мірні колби на 50 см3 вносять 0; 0.5; 1.0; 2.0; 3.0; 4.0; 5.0 см3 робочого розчину і доводять їх вміст дистильованою водою до мітки. Приготована стандартна серія розчинів містить по 0; 0.1; 0.2; 0.4; 0.6; 0.8; 1.0 мг Fe3+/дм3. Після відповідної реакції з цими розчинами визначають їх оптичну густину і будують графік.