
- •2. Оцінка якості газованих безалкогольних напоїв
- •2.1. Органолептична оцінка
- •Загальна бальна оцінка якості безалкогольних напоїв
- •2.2. Визначення масової частки розчинних сухих речовин
- •2.3. Визначення стійкості напоїв
- •2.3. Визначення вмісту діоксиду вуглецю
- •Значення коефіцієнта к залежно від об’єму газового простору
- •2.4. Визначення кислотності
- •2.5. Визначення вмісту інвертного цукру у напоях
- •2.6. Визначення вмісту сахарину
- •3. Оцінка якості сиропів для торговельної мережі
- •4. Оцінка якості мінеральних вод
- •4.1. Органолептичні показники
- •4.2. Визначення вмісту гідрогенкарбонат-іонів
- •4.3. Визначення вмісту сульфат-іонів
- •4.4. Визначення вмісту кальцію та магнію
- •5. Аналіз штучно-мінералізованих вод
- •5.1. Визначення вмісту хлориду кальцію
- •5.2. Визначення хлориду магнію
- •5.3. Визначення вмісту хлориду натрію
- •5.4. Визначення гідрокарбонату натрію
- •6. Порядок офорсмлення звіту
Значення коефіцієнта к залежно від об’єму газового простору
Об’єм газового простору, см3 |
Значення К для пляшок об’ємом |
|
0,5 дм3 |
0,33 дм3 |
|
8-12 |
0,003 |
0,006 |
13-17 |
0,005 |
0,009 |
18-22 |
0,007 |
0,011 |
23-27 |
0,009 |
0,013 |
28-32 |
0,011 |
0,016 |
33-37 |
0,013 |
0,019 |
38-42 |
0,014 |
0,022 |
43-47 |
0,016 |
0,024 |
47-52 |
0,018 |
0,028 |
При відсутності обладнання для визначення СО2 манометричним методом використовують об’ємно-аналітичний метод Бернтссона.
Прилади та реактиви: водяна баня; піпетка на 5 см3; бюретка; пікнометр (ареометр); 18 н р-н NaОН; 0.1 н р-н НСl; 0.1н р-н NaОН; 0.1-й спиртовий р-н фенолфталеїну.
Методика визначення: пляшку об’ємом 500 см3; з газованим напоєм охолоджують протягом 1 год при температур 00 С (у льодяній воді). Потім обережно знімають кронен-корок і доливають у попередньо зважену колбу з бюретки 11,4 см3 18 н р-ну NaОН. Допускається вносити у колбу на 500 см3 8 см3 18 н р-ну NaОН, а потім додавати 350 см3 напою. Пляшку (колбу) закривають корком, струшують і зважують.
Потім з пляшки (колби) відбирають 5 см3 суміші і переносять її у зважену колбу, в яку налито 250 см3 вільної від СО2 дистильованої води і додано 12 крапель розчину фенолфталеїну. Вміст колби титрують 0.1 н розчином НСl до зникнення рожевого забарвлення. Далі у колбу додають надлишок розчину 0.1 н розчину НСl (15 см3), після чого розчин кип’ятять 5 хв для вилучення вільної вуглекислоти, охолоджують до 200С і титрують 0.1н розчином NaОН до появи стійкого рожевого забарвлення. Порожню пляшку та корок зважують після висушування. За різницею між масою пляшки (колби) з сумішшю напою та розчину лугу та масою порожньої пляшки (колби) визначають масу напою з лугом. Пікнометрично, або ареометрм встановлюють густину напою.
Вміст вуглекислоти (у % мас.) у напої розраховують за формулою:
Ссо2 = 0,88 · (V1 · N1 – V2 · N2) · G / d · G - g,
де V1 - кількість розчину НСl, доданого для створення надлишкової кислотності;
N1, N2- нормальність розчину НСl та NaОН, г-екв/дм3;
V2 - кількість розчину NaОН, витраченого на титрування, см3;
G - маса напою, після додавання до нього лугу, г;
D - густина напою, г/см3;
g - маса 18 н розчину NaОН (маса 8 см3 18 н розчину NaОН становить 12 г).
2.4. Визначення кислотності
титрометричним методом
Прилади та реактиви: конічна колба, піпетка на 10 см3; 0.1н р-н NaОН; 0.1%-й спиртовий р-н фенолфталеїну.
Методика визначення: від середньої проби напою, частково звільненої від діоксиду вуглецю струшуванням, відбирають піпеткою 10 см3 у конічну колбу, яка містить 50-100 см3 киплячої дистильованої води (залежно від інтенсивності забарвлення напою) і швидко охолоджують вміст колби до кімнатної температури. В охолоджений розчин додають 4-5 крапель 1%-го спиртового розчину фенолфталеїну і титрують 0.1н розчином NaОН до появи рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 30 с.
Загальну кислотність напою виражають у см3 1 н розчину NaОН на 100 см3 напою та розраховують за формулою
К = к · V · 10 / V1,
де к - поправочний коефіцієнт до 0.1 н р-ну NaОН;
V - об’єм NaОН, витрачений на титрування, см3;
V1 - об’єм напою, см3.