2.2. Визначення масової частки розчинних сухих речовин

проводять рефрактометричним чи сахариметричним вимірюваннями

Прилади: сахариметр; пікнометр; конічна колба об’ємом на 1000 см³; мірна колба на 500 см³; фарфорова чашка; термометр; лійка; ватний фільтр; напій.

Методика визначення: Із напоїв, виготовлених на екстрактах, морсах, есенціях, попередньо вилучають діоксид вуглецю. Для цього 500 см³ напою наливають у конічну колбу (1000 см³), доводять температуру до 20⁰ С, закривають корком і перемішують її вміст, час від часу привідкриваючи корок з періодичністю 3-4 рази на 30 с через кожні 5 хв. Далі вміст колби фільтрують через вату у суху колбу і визначають вміст сухих речовин у фільтраті сахариметром чи пікнометром.

Напої, виготовлені на спиртованих соках, натуральні настоянки, що містять спирт, а також напої, одержані з меду шляхом спиртового бродіння попередньо звільняють від спирту. Для цього у мірну колбу відбирають 500 см³ досліджуваного напою з температурою 20⁰ С і переносять його у фарфорову чашку. Мірну колбу промивають дистильованою водою (20-30 см³) і промивну воду долучають до напою. Напій випарюють до об’єму 1/3 від початкового. Залишок після випарювання необхідно перенести кількісно у мірну колбу. Вміст колби доводять при 20⁰ С до мітки і визначають у ньому сахариметром або пікнометром вміст сухих речовин.

Напої, що мають у своєму складі м’якоть, попередньо фільтрують через шар вати.

Вміст сухих речовин (у % мас.) у досліджуваному напої визначають шляхом перерахунку даних вмісту сухих речовин у середній пробі на стандартний об’єм напою – 500 або 330 см³.

2.3. Визначення стійкості напоїв

Визначення стійкості напоїв полягає у встановленні часу до появи мутності або осаду у напоях і сиропах.

Відібрані для визначення стійкості пляшки з напоями ставлять у термостат або темне приміщення з постійною температурою 20±2 ⁰С. Наявність помутнінь чи осаду у напоях та сиропах встановлюють візуально без перевертання пляшок.

Стійкість газованих напоїв без консервантів становить 7 діб, з консервантами – від 30 діб до 6 місяців, а негазованих без консервантів – 2 доби.

2.3. Визначення вмісту діоксиду вуглецю

манометричним методом та методом Бернтссона,

Вміст діоксиду вуглецю у газованих безалкогольних напоях визначають манометричним методом, який ґрунтується на вимірювання тиску в пляшці, закупореній кронен-корком у стані рівноваги газу та рідини при 25⁰ С. Оскільки тиск у пляшці залежить не лише від парціального тиску СО₂, але й від парціального тиску повітря, розчиненого в напої, то даний метод дозволяє одержати достовірні, але дещо завищені результати.

Прилади: прилад для визначення тиску в пляшці; водяна баня; циліндр об’ємом 50 см³; термометр.

1- голка;

2- гумова прокладка;

3- рухома площадка;

4- гвинт.

Рис.1 Прилад для визначення місту СО₂ манометричним способом

Методика визначення: пляшку з напоєм поміщають у водяну баню з температурою 25⁰ С і витримують не менше 1 год. Потім пляшку витирають насухо і на рівні поверхні рідини напою по нижньому краю меніска восковим олівцем наносять помітку. Після цього пляшку встановлюють на нижню рухому площадку 3 вимірювального приладу. Поворотом гвинта 4 пляшку затискають у апараті так, щоб голка 1 пройшла через гумову прокладку 2 і пробила кронен-корок, з’єднуючи внутрішню частину пляшки з камерою манометра.

Прилад з затиснутою у ньому пляшкою сильно струшують до повного припинення руху стрілки манометра. Відмічають покази манометра, а потім розкручують гвинт, виймають пляшку і промивають прилад водою. Напій з пляшки виливають і заповнюють до мітки дистильованою водою. З мірного циліндра доливають воду до повного заповнення пляшки і визначають об’єм газового простору над поверхнею напою (в см³). Вміст діоксиду вуглецю в напої С_СО2 (у %) розраховують за формулою:

С_со2 = (Р + 1)(0,122 + К),

де, Р - показник манометра після струшування пляшки з напоєм, кгс/см²; К - коефіцієнт, що залежить від об’єму газового простору над поверхнею напою (табл.2).

Таблиця2