1 Б у р с о в б. Личность Достоевского, с. 2.

Жанри радянської газети, с. 117.

б) поцінувальні підсумки, побажання чи зауваження, що випливають із зробленого аналізу.

Аналіз і синтез визначають дух і напрямок жанру статті як однієї Із основних поважних і вельми мобіль­них літературно-критичних форм.

У статтях розглядаються окремі твори, певні літера­турні явища та визначаються загальні тенденції руху красного письменства. Обсяг статті довільний — від кількох сторінок машинопису до розгалуженого циклу взаємозв'язаних публікацій (наприклад, статті В.. Бє­лінського про Пушкіна, оглядові статті І. Франка про су­часну літературу, де аналізуються цілі періоди духовного поступу суспільства). Обсяг статті зумовлюється предме­том дослідження та тими завданнями, що прагне розв'я­зати критик.

Літературно-критичні статті поєднують науковість дослідження, скрупульозність аргументації, тонкий і глибокий аналіз форми й змісту творів з пристрасною публіцистикою, розмовою про предмет розгляду «з точки зору життя». Для статті характерна постановка якихось важливих теоретичних питань, актуальних проблем сус­пільно-політичного й літературного руху.

«Безперечно, що з добору й аналізу фактів, по суті, починається творчість публіциста в усякому публіцис­тичному жанрі. Факти для вченого, говорив академік І. П. Павлов, як повітря для птаха, на яке він спираєть­ся в польоті. Те ж саме можна сказати й про публіциста. В основі публіцистичного твору лежить факт дійсності. Птах літає з допомогою крил. «Крила» для того, хто пише —це його світогляд, жива думка, що спирається на знання дійсності, суспільної практики, на вміння чітко визначити ціль майбутнього свого твору. Хоч конкрет­них цілей, звичайно, може бути багато, але головна з них — розширення діапазону впливу на читацьку ауди­торію і поглиблення впливу, з погляду комуністичного ідеалу, завдань, що їх висуває партія»