2.Участь прокурора в адміністративному процесі

Проблематика захисту прокурором інтересів громадянина або держави в адміністративному судочинстві є новою для вітчизняної юридичної науки, зокрема теорії організації та діяльності органів прокуратури, і потребує спеціального дослідження, оскільки влада завжди має можливість застосовувати примус щодо членів суспільства, фізичних осіб, які виступають суб'єктами адміністративного судочинства. Наукове осмислення цих питань має також важливе практичне значення. Це необхідно для ефективного здійснення покладених на прокуратуру функцій представницько-наглядового спрямування, де завданням є забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина.

У ст. 60 КАС передбачено, що в установлених законом випадках Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах (ч. 1), і при цьому окремо окреслено процесуальне становище прокурора. Визначено, що він може здійснювати представництво в адміністративному суді інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії адміністративного процесу (ч.2).

Додатково до відтворених процесуальних прав органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб, у ст. 61 передбачено, що прокурор, який не брав участі у справі, має право з метою вирішення питання про наявність підстав для оскарження судових рішень в апеляційному, касаційному порядку або для їх перегляду у зв'язку з винятковими чи нововиявленими обставинами ознайомлюватися з матеріалами справи в суді (ч. 4).

Отже, участь прокурора в публічно-правовому спорі, тобто процесі адміністративного судочинства, коли він здійснює представництво інтересів громадянина або юридичних осіб шляхом подання адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є реалізацією функції прокуратури, передбаченої п.2 ст. 121 Конституції України. Ця прокурорська діяльність в умовах сьогодення перегукується з п'ятою функцією прокуратури, яку було закріплено Законом України від 8 грудня 2004р. "Про внесення змін до Конституції України", де вказано, що прокуратура здійснює „нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами” (п.5 ст.121 Конституції України). При здійсненні цього нагляду прокурор має право звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб (п.6. ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»).

Білет №13

1. Особлива природа і винятковість справ за зверненнями суб'єктів владних повноважень.

У відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори за зверненням суб’єкта владних повно-важень у випадках, встановлених законом, відносяться до компетенції адміністративних судів. Розгляд цих справ віднесено до компетенції адміністративних судів у зв’язку з тим, що названі спори виникають із суто публічно-правових відносин. У цьому аспекті згідно зі статтею 50 цього Кодексу до таких справ належать: 1) справи про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 2) справи про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) справи про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) справи про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) та інші справи у випадках, встановлених законом. До «інших справ у випадках, встановлених законом» можуть бути віднесені справи: 1) про виселення зі службового житла або самовільно заселених будинків чи приміщень, що знаходяться у віданні адміністративного органу (див., наприклад, ст. 47 Конституції України); 2) справи про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, наприклад, уразі провадження ними діяльності, що заборонена законом

Такі справи розглядаються лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень. Відповідачами у них можуть бути громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, об’єднання громадян, юридична особа, які у цих правовідносинах не є суб’єктами владних повноважень.